Постанова

від 02.07.2014 по справі 5004/2412/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р. Справа № 5004/2412/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Огороднік К.М.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйова Наталія Анатоліївна на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.05.2014р. (розгляд скарги на дії арбітражного керуючого) у справі № 5004/2412/11 (суддя Кравчук В.О. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко-Союз"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

ПАТ "Банк Форум" - Котищук В.Л. (довіреність від 18.03.2014);

скаржника - не з"явився;

боржника - не з"явився;

представника арбітражного керуючого Череватого Л.Б. - Рабан М.Т.(довіреність Від 13.06.2014р.).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 28.05.2014 року у справі №5004/2412/11 (суддя Кравчук В.О.) відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на дії ліквідатора ТзОВ "Анко-Союз" Череватого Л.Б. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ПАТ "Банк Форум" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задоволити скаргу на дії ліквідатора ТзОВ "Анко-Союз" Череватого Л.Б.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання представник кредитора (Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку) не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Безпосередньо в судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі; представник арбітражного керуючого вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 18.11.2011 року порушено провадження у справі № 5004/2412/11 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Анко-Союз" на підставі заяви боржника, поданої в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013р.).

Постановою господарського суду Волинської області від 26.06.2013 року у справі №5004/2412/11 ТзОВ "Анко-Союз" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТзОВ "Анко-Союз" призначено арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича.

18.03.2014 року ПАТ "Банк Форум" (правонаступник Акціонерного комерційного банку "Форум") в особі Відділення № 2300 "Луцька дирекція" звернувся до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора ТзОВ "Анко-Союз" Череватого Л.Б.

В поданій скарзі кредитор ПАТ "Банк Форум" просив визнати дії ліквідатора в процедурі ліквідації ТзОВ "Анко-Союз" незадовільними, визнати звіт ліквідатора від 19.02.2014 року передчасним, припинити повноваження ліквідатора ТзОВ "Анко-Союз" та призначити нового ліквідатора з числа арбітражних керуючих відповідно до вимог закону.

Вказана скарга обгрунтована порушенням ліквідатором Череватим Л.Б. вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, непогашення вимог кредиторів банкрута за рахунок майна, що перебувало в заставі скаржника. Також скаржник вважає недостатніми дії ліквідатора по стягненню дебіторської заборгованості банкрута.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2014 року у справі №5004/2412/11 в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на дії ліквідатора ТзОВ "Анко-Союз" Череватого Л.Б. відмовлено з тих підстав, що майно, про яке зазначає скаржник, належить на праві власності не банкруту, а ТзОВ "Комтек-Л", тому ліквідатор не уповноважений вчиняти будь-яких дій відносно цього майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Згідно ч. 4. ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Повноваження ліквідатора визначені частиною 2 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч.1 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Як вбачається зі звіту ліквідатора від 19.02.2014 р., додатків до нього та матеріалів справи, ліквідатором під час здійснення ліквідаційної процедури не виявлено нерухомого майна, транспортних засобів, грошових коштів, що належать боржнику. Заходи щодо розшуку майна ліквідатором здійснювались. Зокрема до підприємств, установ та організацій, що здійснюють облік та реєстрацію рухомого та нерухомого майна, належного на праві власності фізичним та юридичним особам ліквідатором подавались відповідні запити. Із наданих відповідей на зазначені запити вбачається, що у банкрута ТзОВ "Анко-Союз" майнові активи відсутні.

Зокрема, Волинським обласним Бюро технічної інвентаризації повідомлено, що за ТзОВ "Анко-Союз" право власності на об'єкти нерухомості не зареєстровано (листи вих. № 250 від 13.01.2012р. та № 16/08 від 16.08.2013 р.); Державною інспекцією сільського господарства Волинської області надано інформацію про те, що за ТзОВ "Анко-Союз" зареєстрованої сільськогосподарської техніки не виявлено. (лист вих. № 2042 від 28.08.2013р.); Волинською регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" повідомлено, що у державному реєстрі земель за ТзОВ "Анко-Союз" зареєстровані земельні ділянки не значаться (лист вих. № 898/07-03 від 04.09.2013р.); Управлінням державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області повідомлено, що згідно бази даних "Автомобіль" транспортні засоби за ТзОВ "Анко-Союз" не зареєстровано (лист № 863 від 10.10.2013р); Державною інспекцією з безпеки на морському та річковому транспорті повідомлено, що записи щодо суден власником чи судновласником яких є ТзОВ "Анко-Союз" - відсутні (лист № 2-13 від 12.09.2013 р.); Управлінням Держгірпромнагляду у Волинській області повідомлено, що за ТзОВ "Анко-Союз" машин, механізмів, устаткування не зареєстровано (лист № 01-06 від 02.09.2013 р.).

Матеріали справи свідчать, що скаржник, звертаючись з грошовими вимогами до боржника посилався на заборгованість за кредитним договором № 0082/07/22-KL-І від 23.11.2007 року та додаткових угодах до нього (т.5, а.с.26-38).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором боржником, 03.11.2007 року між АКБ "Форум" та ТзОВ "Комтек-Л" був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу ОСОБА_1 23.11.2007р. за реєстраційним номером 9534 (т.5, а.с.39-45), предметом іпотеки згідно якого визначено нерухоме майно загальною вартістю 7 189 453,00 грн., а тому скаржник вважає, що його вимоги забезпечені заставою.

Оскільки майно, що на думку скаржника перебуває у нього в заставі, та підлягає реалізації для задоволення кредиторських вимог останнього, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Комтек-Л", а відтак ліквідатор ТзОВ "Анко-Союз" не уповноважений вчиняти будь-які дії щодо майна, яке не належить банкруту.

Такі твердження скаржника є безпідставними.

За приписами ст.ст. 14,26 Закону про банкрутство (в редакції, діючій до 19.01.2013р.) та ст.ст. 23,42 Закону про банкрутство (в редакції, чинній з 19.01.2013р.), системний аналіз яких свідчить, що у процедурі банкрутства статус забезпечених заставою мають грошові вимоги кредиторів, які забезпечені заставою (іпотекою) майна саме боржника, а не третіх осіб.

Матеріали справи свідчать, що вимоги скаржника за кредитним договором від 23.11.2007р. № 0082/07/22-KL-I забезпечені заставою майна не боржника, а іншої особи - майнового поручителя, то такі вимоги не можуть мати статусу забезпечених заставою у процедурі банкрутства ТОВ "Анко-Союз".

Про це наголошено в постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2013 року у справі №5004/2412/11 (т.5, а.с.153-156).

Зокрема Вищий господарський суд України зазначив, що судами обох інстанцій також встановлено, що внаслідок невиконання ТзОВ "Анко-Союз" зобов'язань за кредитним договором № 0082/07/22-KL-І від 23.11.2007 р. ПАТ "Банк Форум" звернулося з позовом до майнового поручителя ТзОВ "Комптек-Л" до господарського суду Волинської області про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 5004/109-12 від 21.02.2012 р. позов ПАТ "Банк Форум" частково задоволено, звернено стягнення на заставне майно ТзОВ "Комптек-Л", що перебувало в іпотеці ПАТ "Банк Форум" для задоволення грошових вимог за кредитним договором № 0082/07/22-КL-І від 23.11.2007р. (з усіма додатковими договорами до нього) у розмірі 6251121,76 грн., укладеного між ПАТ "Банк Форум" та ТзОВ "Анко-Союз".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. у справі № 5004/109/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2012 р., рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2012 р. скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначив, що в договорі іпотеки від 23.11.2007р. не передбачено строку, після якого порука припиняється, оскільки в п.6.1 зазначеного договору визначено строк дії договору - з моменту його нотаріального посвідчення і до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього, що не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки таке визначення не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. З врахуванням вищенаведеного суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірного збільшення позивачем обсягу відповідальності іпотекодавця (майнового поручителя), та, як наслідок, про відсутність підстав для звернення стягнення на заставне майно.

Отже, майно, що перебуває в заставі (іпотеці) Банку належить ТзОВ "Комптек-Л".

Крім того, звертаючись до боржника з грошовими вимогами у процедурі ліквідації юридичної особи, передбаченої ст.ст. 110-112 ЦК України, скаржник у претензії від 27.09.2011 № 1985/3.6.3-10.2.1 не вказував про існування будь-якого забезпечення його грошових вимог за кредитним договором від 23.11.2007р. № 0082/07/22-KL-I. Про визнання вимог, як забезпечених заставою, скаржник заявив тільки після визнання боржника банкрутом.

Скаржник також зазначає, що на виконання укладеного між ПАТ "Банк Форум" та ТзОВ "Директорія" договору кредиту №0055/07/22-KSME від 03.05.2007р. з боржником укладено договір поруки від 09.08.2010р., згідно якому ТзОВ "Анко-Союз" передав у заставу товари в обороті (паливо-мастильні матеріали).

Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежують право кредитора на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя у випадку, якщо основний боржник не сплатив борг.

Згідно кредитного договору №0055/07/22-KSME від 03.05.2007р., долученого до матеріалів справи, позичальником та основним боржником є ТзОВ "Директорія".

В матеріалах справи відсутні докази відсутні докази, що основний боржник - ТзОВ "Директорія" не сплатив борг кредитору - ПАТ "Банк Форум".

При зверненні з апеляційною скаргою, інформація, що ТзОВ "Директорія" не сплатило борг по кредиту також не надавалась.

Слід зазначити, що звіти, які надавались арбітражним керуючим господарському суду свідчать, що при порушенні справи про банкрутство господарським судом до заяви був долучений баланс підприємства за результатами проведення самоліквідації, який свідчив про відсутність будь-якого майна, грошових коштів, майна, забезпеченого заставою.

Так само відсутні на балансі боржника товари в обороті (паливо-мастильні матеріали).

Із звіту ліквідатора вбачається, що скаржник звертався до правоохоронних органів (зазначене не оспорювалося представником банку безпосередньо в судовому засіданні) із заявою про зникнення паливно-мастильних матеріалів, однак в порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Крім того слід зазначити, що безпосереднім обов'язком скаржника як заставодержателя було здійснення моніторингу за фактичною наявністю товарів в обороті (паливо-мастильних матеріалів), які забезпечували його вимоги за кредитом, що оформлялись відповідними актами (жодних доказів безпосередньої наявності товарів в обороті скаржником надано не було).

Як вбачається з матеріалів справи 19.08.2013р. на адресу директора банкрута було направлено лист (№ 19/08-06 від 19.08.2013 р.) із вимогою передачі всіх установчих, бухгалтерських, фінансових документів, а також печаток та штампів. На виконання вказаного листа було здійснено передачу печатки, штампів, установчих та інших документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю банкрута. Однак серед переданих документів не було жодного, який би підтверджував наявність майна на балансі банкрута, а також документів (договорів тощо), які б підтверджували наявність дебіторської заборгованості та слугували б підставою для її стягнення.

Відповідно до законодавства України, зокрема, норм ст.ст. 32 - 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами ж у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зокрема необхідною умовою при зверненні з позовом є дотримання норм Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно ч.2 ст. 54 ГПК України в позовній заяві мають зазначатися докази, що підтверджують позов, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Відтак, щоб звернутися до суду із відповідним позовом щодо стягнення дебіторської заборгованості необхідна наявність первинних документів, що підтверджують виникнення такої заборгованості, зокрема, договори, акти виконаних робіт, наданих послуг, акти звірки взаєморозрахунків тощо. Проте, в банкрута така документація відсутня. Цифри дебіторської заборгованості в розрізі балансу не мають документального розшифрування, навіть із вказівкою на контрагентів, що унеможливило здійснення дій, спрямованих на примусове повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатор здійснював свої повноваження у відповідності до положень Закону про банкрутство та з врахуванням інтересів кредиторів.

Зокрема, ліквідатором здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника ТзОВ "Анко-Союз", вживались заходи щодо розшуку майна боржника, періодично подавались звіти про проведену роботу тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвал господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 28.05.2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.