Постанова

від 08.07.2014 по справі 5010/750/2012-з-9/30

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 5010/750/2012-з-9/30 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши касаційну скаргу Прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в суді Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ухвалувід 12.05.2014 Львівського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Івано-Франківської області №5010/750/2012-з-9/30 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Актуаріс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс" за участю Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України провизнання права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610192001:25:009:0157, площею 12,2114 га, та на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:25:009:0158, площею 5,5625 га, за участю: позивача - відповідача - Генпрокуратури не з'явились не з'явились Яговдік С.М. ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2012 (суддя Фанда О.М.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актуаріс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс" (далі - відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610192001:25:009:0157, площею 12,2114 га, та на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:25:009:0158, площею 5,5625 га.

Не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням від 19.07.2012, Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району, яку не було залучено до участі у справі, 18.02.2014 подано апеляційну скаргу про скасування зазначеного судового акту.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2014 апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району прийнято до розгляду, втім ухвалою цього ж суду від 12.05.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С., Кордюк Г.Т.) апеляційне провадження припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в суді Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме: ст. ст. 32, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає про порушення апеляційним судом приписів процесуального законодавства внаслідок ненадання належної правової оцінки поданим Івано-Франківською КЕЧ району та прокуратурою до апеляційного господарського суду доказам, які, на думку скаржника, підтверджують належність спірних земельних ділянок до земель оборони та, відповідно, свідчать про прийняття місцевим господарським судом рішення про права та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 27.06.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, який підтримав вимоги касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в ухвалі апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що спершу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс", одним з його засновників - Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ вторинної сировини" були передані: земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610192001:25:009:0157, площею 12,2114 га, місце розташування якої Івано-Франківська область, село Крихівці, та земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:25:009:0158, площею 5,5625 га, місце розташування якої м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161а.

В подальшому, 18.06.2012 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Актуаріс", оформлені протоколом №18-06/1 від 18.06.12, на яких були прийняті наступні рішення:

- про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс" до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Актуаріс";

- про збільшення статутного капіталу Товариства на суму 644467,00 грн за рахунок додаткового майнового внеску нового учасника Товариства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс";

- про затвердження нового розподілу часток між учасниками товариства, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс" отримав частку в розмірі 89,65% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актуаріс".

Із вказаного вище протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Актуаріс" вбачається, що частка Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс" в розмірі 89,65% утворилася внаслідок передання ним до статутного капіталу позивача - ТОВ "Актуаріс" земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610192001:25:009:0157, площею 12,2114 га, розташованої в селі Крихівці, Івано-Франківської області, та земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:25:009:0158, площею 5,5625 га, розташованої в м. Івано-Франківськ, по вул. Чорновола, 161а.

Вказуючи на те, що відповідач - ТОВ "Комфорт місто сервіс" не визнає право власності позивача на зазначені земельні ділянки, оскільки не надає правовстановлюючих документів на них, останній звернувся до господарського суду з цим позовом про визнання права власності на землі, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 82, 158 Земельного кодексу України, ст. ст. 115, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 66, 85 Господарського кодексу України, ст. ст. 12, 13 Закону України "Про господарські товариства".

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що внаслідок передання відповідачем спірних земельних ділянок до статутного капіталу позивача, останній став їх законним власником, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району подано скаргу про апеляційний перегляд зазначеного судового акту, в обґрунтування якої зазначено, що спірні земельні ділянки належать до земель Міністерства оборони України та перебувають на обліку і у користуванні Івано-Франківської КЕЧ району, а, отже, прийняте судом першої інстанції рішення порушує права цих осіб, яких не було залучено до участі у справі.

Припиняючи апеляційне провадження за скаргою Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, Львівський апеляційний господарський суд зазначив, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами приналежність саме спірних земельних ділянок до земель оборони, адже, до статутного капіталу позивача передані земельні ділянки іншої площі та за іншою адресою, а також не подано доказів оскарження чи скасування рішення загальних зборів позивача, отже відсутні підстави вважати, що спірні землі незаконно передану у його статутний фонд, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняте місцевим господарським судом рішення не стосується прав ні скаржника, ані Міністерства оборони України.

Втім, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним, тобто, таким, що здійснений внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Статтею 1 ГПК України передбачає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою такого захисту норма статті 91 ГПК України надає право на звернення з апеляційною скаргою особам, які не брали участі у справі, за умови, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Отже, підставою для надання певній, не залученій до участі у справі, особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору в справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягає залученню як така, що має певні права і обов'язки у спірних правовідносинах.

Судове рішення, оскаржуване особою, яка не була залучена до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом мало бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник , або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й процесуальні права, що витікають із сформованого в п. 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, Івано-Франківська КЕЧ району зазначила, що в неї на обліку знаходяться земельні ділянки №46 військового містечка №88 в с. Крихівці, Івано-Франківської області площею 12,6000 га та №104 в м. Івано-Франківську, по вул. Чорновола, 161-а площею 9,5600 га, що розташовані на аеродромних землях, які належать Міністерству оборони України і були відведені за постановою Ради Міністрів України від 16.05.1947 №695/024 (Державний акт на право постійного користування Б№024794,1982р. (ДСК) та включають в себе спірні земельні ділянки, відчуження яких належним власником не здійснювалось.

Спростовуючи вищевказані доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність зазначених обставин внаслідок того, що в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Актуаріс" передані земельні ділянки за іншими адресами та іншої площі, зокрема, в с. Крихівці площею 12,2114 га, замість вказаних скаржником 12,6000га, та в м. Івано-Франківськ, по вул. Чорновола, 161-а, замість вказаної скаржником вул. Чорновола, 161-ф.

Втім, колегія суддів зазначає, що обмежившись такими доводами, судом апеляційної інстанції не надано будь-якої правової оцінки представленим скаржником і прокуратурою доказам, зокрема, копіям плану військових містечок №88 та №104, даним звірки обліку земель Міністерства оборони України по Івано-Франківській КЕЧ району з територіальними органами Держкомзему станом на 01.09.2010, на 01.01.2013 та на 01.03.2014, копії акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території м. Івано-Франківська, акту від 06.05.2014 встановлення місцезнаходження земельних ділянок військових містечок №88 та №104, викопіровці межевого плану аеродрому "Івано-Франківськ" МО України тощо.

Ненадання судом апеляційної інстанції належної правової оцінки зазначеним вище доказам, які мають суттєве значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності порушених прав Міністерства оборони України та Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району внаслідок прийняття рішення від 19.07.2012 у цій справі, є суттєвим порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

При цьому, судом не вказано, які, на його думку, докази будуть вважатись належними і допустимими та підтверджувати приналежність спірних ділянок до земель оборони. Водночас, слід зазначити, що питання законності у розумінні вимог земельного законодавства набуття спірних земель у користування всіма землекористувачами, які почергово передавали ці землі в статутні фонди один одному, не досліджувалось судами попередніх інстанцій, що позбавляє будь-якої правової ґрунтовності висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність порушення прав скаржника на ці землі.

Таким чином, судом апеляційної інстанції зроблено неналежний правовий висновок щодо прав скаржника на спірні землі, який базується виключно на різниці в площі ділянок, які, однак, не повинні і можуть не співпадати, а також різниці в адресі однієї з ділянок, яка фактично могла бути вказана скаржником помилково.

Виходячи з викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі відповідно до статті 111 7 ГПК України знаходяться поза межами процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що прийнята у справі ухвала Львівського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в суді Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі Господарського суду Івано-Франківської області №5010/750/2012-з-9/30 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос