Ухвала

від 03.07.2014 по справі 222/142/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/642/2014(м)

222/142/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Подліпенець Є.О.

Категорія 57 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мироненко І.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - плюс - інформ» (далі ТОВ «Гарант - плюс- інформ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - плюс» (далі ТОВ «Гарант - плюс») про захист прав споживачів, визнання правочинів нікчемними, застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та стягнення грошових коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Володарського районного суду Донецької області від 31 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Посилався на те, що 30 жовтня 2013 року уклав з ТОВ «Гарант - плюс - інформ» договори про надання інформаційних, консультативних послуг щодо можливості придбання товару, роз'яснення з питань виконання умов та порядку діяльності ТОВ «Гарант - плюс». В цей же день він уклав договір з ТОВ «Гарант - плюс» про надання послуг, спрямованих на придбання товару, зазначеного у договорі (нерухомімсть), на умовах діяльності ТОВ «Гарант - плюс». На виконання умов вказаних договорів він сплатив інформаційно-консультативні послуги на загальну суму 8750 грн. але до теперішнього часу не отримав будь-яких грошей від відповідача. Вважає, що угоди, укладені з відповідачами, не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки є такими, що здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, умови договорів є несправедливими, тому просив визнати їх нікчемними, застосувати до них наслідки недійсності нікчемних правочинів та стягнути з відповідача ТОВ «Гарант плюс інформ» на його користь 8750 грн, які були сплачені на виконання умов нікчемних договорів.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 31 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що його свідомо було введено в оману, щодо правової природи договору, оскільки предметом договору є адміністрування придбання товару в групах, але позивач не мав намір вступати в ці групи. Підписані договори не мають жодних строків та гарантій отримання клієнтом кредиту, не передбачають будь якої відповідальності відповідачів за невиконання ними умов договору, не встановлюють кінцевий строк проведення розрахунку із замовником. Також зазначає, що діяльність відповідача по здійсненню операцій з «адміністрування придбання у групах» має ознаки фінансових послуг, які пов'язані з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб, але на момент укладення договору даний вид послуги не передбачався ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, діяльність з надання будь яких фінансових послуг повинна здійснюватись після отримання відповідної ліцензії, якої відповідач не має. Відповідно до положень про Державний реєстр фінансових установ юридична особа набуває статусу фінансової установи та має право надавати фінансові послуги після внесення відповідного запису до реєстру. Однак, на час укладення договору,ТОВ «Гарант - плюс- інформ» не було внесено до державного реєстру фінансових установ.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з»явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, тому, відповідно до ч.2 ст.305 та ЦПК України, справа розглянута у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримав доводи скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 30 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гарант-плюс-інформ» було укладено договір № 240 - 577, відповідно до умов якого позивач, як Замовник, доручає, а відповідач, який є Виконавцем, приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань виконання умов та порядку діяльності ТОВ «Гарант-плюс»; оформити Договір № 240577 від 30.10.2013р. та Додаток до нього між Замовником та ТОВ «Гарант-плюс».

Відповідно до Розділу 2 вказаного договору вартість плати за надання послуг становить 3,5% від вартості Товару, зазначеного в Додатку №1 до Договору № 240577 і складає 1750 грн.( а.с. 9).

Згідно квитанції від 30 жовтня 2013 року позивачем було сплачено 1750 грн. за інформаційно-консультативні послуги відповідно до договору № 240577 ( а.с. 12).

Одночасно, 30 жовтня 2013 року між позивачем та ТОВ «Гарант-плюс-інформ» укладено договір № 240-578, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань виконання умов та порядку діяльності ТОВ «Гарант-плюс»; оформити Договір № 240-578 від 30 жовтня 2013 року та Додаток до нього між Замовником та ТОВ «Гарант-плюс». Вартість плати за надання послуг становить 3,5% від вартості Товару, зазначеного в Додатку №1 до Договору № 240-578 від 30.10.2013р. і складає 3500 грн.( а.с. 10)

Згідно квитанції № 10921137 від 30 жовтня 2013 року позивачем було сплачено 3500 грн. за інформаційно-консультативні послуги відповідно до договору № 240-578 ( а.с. 11).

В цей же день, 30 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем, ТОВ «Гарант-плюс», укладено договір № 240 -579, відповідно до Розділу 1 якого, його предметом є надання Виконавцем послуг, спрямованих на придбання Замовником Товару, зазначеному в даному Договорі і на Умовах та порядку діяльності «Гарант-плюс» - Додаток №1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Вартість Товару становить 100 000 грн. Назва Товару - нерухомість. Строк виконання зобов'язань - 240 місяців.

Відповідно до п.2.1.1. Договору замовник зобов'язаний своєчасно, з 1 по 20 число кожного місяця, виконувати обов'язки по сплаті Щомісячного платежу, в сумі 716,67 грв, який складається з Чистого платежу - 416,67 грн., Адміністративних витрат- 300 грн. Відповідно до п.3.1 Договору, він набуває чинності по закінченню одноденного терміну з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань( а.с. 34).

Крім того, 30 жовтня 2013 року між позивачем та ТОВ «Гарант-плюс» укладено договір № 240-577, відповідно до Розділу 1 якого, його предметом є надання Виконавцем послуг спрямованих на придбання Замовником Товару, зазначеному в даному Договорі, на Умовах та порядку діяльності «Гарант-плюс» - Додаток №1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Вартість Товару становить 50 000 грн. Назва Товару - нерухомість. Строк виконання зобов'язань - 240 місяців.

Відповідно до п.2.1.1. Договору позивач зобов'язаний своєчасно, з 1 по 20 число кожного місяця виконувати обов'язки по сплаті щомісячного платежу, в сумі 358,34 грв, який складається з Чистого платежу - 208,34 грн., Адміністративних витрат -150 грн. Відповідно до п.3.1 Договору він набуває чинності по закінченню одноденного терміну з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (а.с. 53).

31 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Гарант-плюс-інформ» підписано акти прийому-передачі наданих послуг до Договорів №№ 240-577, 240-578, 240- 579 від 30 жовтня 2013року ( а.с. 50-52).

Також, 30 жовтня 2013 року позивачем підписані Додатки №1 до Договору № 240-577 та № 240-579 - «Умови та порядок діяльності «Гарант-плюс», з яких вбачається, що відповідач - ТОВ «Гарант-плюс» взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг з організації та адміністрування функціонування об'єднаних замовників ( а.с. 32-33,54-55).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд виходив з того, що підписавши договори з ТОВ «Гарант-плюс-інформ» позивач засвідчив, що він належним чином ознайомлений з програмою діяльності товариства « Гарант - плюс» та не мав заперечень з цього приводу; існування фінансової піраміди позивачем не доведено, оскільки за укладеними договорами їх предметом є надання послуг, в одному випадку інформаційних-консультаційних, в іншому - послуг з організації та адміністрування функціонування об'єднаних замовників, тому, підстав для визнання правочинів нікчемними немає.

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності з положеннями ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ст.215,216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена, як однією із сторін правочину,так і іншою заінтересованою особою, права та кзаокнні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом. Але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш "активними", за умови виконання ними умов договору.

Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми».

Ззаначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13 у справі за позовом про визнання угоди недійсною, відшкодування майнової та моральної шкоди, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Виходячи з умов оспорюваних позивачем договорів, виконання послуг з адміністрування фінансових активів полягає в тому, що замовник ( позивач) щомісячно сплачує, передбачені договором кошти, а ТОВ «Гарант - плюс» формує групу клієнтів (Об'єднання замовників), за рахунок чистих і дострокових внесків яких здійснюється придбання товару, вартість якого складає 150 000 тис. грн.

Відповідно до положень розділу 4 Умов та порядку діяльності «Гарант плюс», товар замовник одержує відповідно до процедури видачі гарантії на отримання товару, яку надає виконавець послуг на власний розсуд, з урахуванням замовників, що зробили найбільшу кількість внесків. З метою збільшення Гарантійного фонду з подальшим його використанням для оплати товару на користь замовника та інших учасників Об'єднання замовників, замовник щомісячно повинен сплачувати чистий платіж та адміністративні витрати. Для отримання гарантії на отримання товару необхідною умовою було підписання договорів про надання консультативних послуг, за надання яких замовник повинен провести відповідну оплату, що обумовлена договором.

Виходячи з обставин справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договорів нікчемними через використання відповідачами нечесної підприємницької практики, що сприяє розвитку пірамідальних схем, є законним та обґрунтованим, узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», ч.1 ст.4 якого доповнена п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Доводи позивача в скарзі про те, що відповідач не має відповідної ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, є неспроможними, оскільки відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, відповідно до якого, ТОВ «Гарант -плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38361924) та ТОВ «Гарант -плюс -інформ» » (ідентифікаційний код юридичної особи 38299280), зареєстровані в державному реєстрі, відповідно 16 липня 2012 року, номер запису:1 224 102 0000 054974 та 11 жовтня 2012 року, номер запису: 1 224 102 0000 055588 та на теперішній час їх діяльність не припинена, про що надав відповідні відомості позивач. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру серед інших видів діяльності даних товариств, зазначено надання інших фінансових послуг, інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення) ( а.с. 14-23, 92-94,95-99).

Як суду першої інстанції так і апеляційному суду позивачем не надано доказів на підтвердження факту відсутності у відповідачів відповідної ліцензії. Ніяких клопотань про витребування таких доказів позивачем, відповідно до 131,133 ЦПК України, не заявлялося. Крім того, колегія суддів вважає, що ненадання ліцензії не є підставою для визнання укладених між сторонами угод нікчемними.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач введений в оману, є безпідставними, оскільки доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача щодо введення його в оману позивачем не надано, з умовами договорів позивач погодився та підписав їх. Договори між сторонами підписані повноважними особами, містять усі суттєві умови, передбачені законом для договорів, які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами шляхом звернення позивача з пропозицією щодо укладення договору та погодженням відповідачем на укладення такого договору.

Позивач не надав суду ніяких доказів, які б вказували на обставини, які могли перешкодити вчиненню правочину: які обставини відповідач приховав або про які замовчував, що призвели до обману і утворення дисбалансу прав та обов'язків сторін не на користь позивача; яка саме інформація була надана у незрозумілій формі позивачу, адже ж позивач сплатив одноразові гарантійні платежі і погодився з тим, що в наступному, він повинен сплачувати щомісячний платіж, тобто, розумів умови договорів та виконував їх.

Позивачем не було надано, а судом не встановлено підстав або доказів, що свідчили б про намір відповідача уникнути виконання оскаржуваного правочину.

У зв»язку з відсутністю підстав для визнання договорів нікчемними, немає підстав і для стягнення сплаченої за цим договором суми. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати позивачем відповідних платежів за укладеними договорами на заявлену ним в позові суму - 8750 грв.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення, тому, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Володарського районного суду Донецької області від 31 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді