Рішення

від 02.10.2007 по справі 2-144/2007

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-144/2007р

Справа №

2-144/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02

жовтня 2007 року Якимівський районний суд

Запорізької області у складі:

головуючого-

Нестеренко Т.В. при секретарі- Корнієнко М.М. за участю адвоката - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Якимівка цивільну

справу за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3про

стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

Позивач

ОСОБА_2звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3про

стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

мотивуючи тим, що рішенням господарського суду Запорізької області відповідач

був призначений арбітражним управляючим - ліквідатором ВАТ « Сантехнікс».

Згідно ст.. 25 ЗУ « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом» відповідач наділений повноваженнями керівника (органу

правління) банкруту, тобто за яким є право прийому та звільнення робітників. 24

березня 2005 року, відповідач уклав з позивачкою трудову угоду, за якою

позивачка зобов'язана виконувати роботу, а відповідач зобов'язаний сплачувати

заробітну плату у розмірі 150 грн. на місяць. За період праці, позивачка

виконала місячну норму праці та заробітна плата повинна була нараховуватися з

розрахунку мінімальної заробітної плати за кожний період. Відповідно до ст.. 83 ЗУ «Про державний бюджет

України на 2005 рік» з 01 вересня 2005 року по 01 січня 2006 року мінімальна

заробітна плата складала 332 грн. на місяць. 17 листопада 2005 року, відповідач

розірвав з позивачкою трудовий договір. Відповідач з 01 вересня 2005 року

заробітну плату позивачці не сплатив. Отже, за період з 01 вересня 2005 року по

17 листопада 2005 року ( 2,5 місяця), відповідач зобов'язаний сплатити

заробітну плату у розмірі 830 грн.( 332*2,5=830).

Згідно зі ст.. 116 КЗпП

України, при звільненні робітника, виплата усіх сум, які належать робітнику від

підприємства, проводиться на день звільнення. Згідно ст.. 117 КЗпП

України, у разі не сплати за виною відповідача, належних робітнику сум у строк,

вказаний у ст..  116 КЗпП відповідач зобов'язаний сплатити позивачу

середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденний

заробіток позивачки, виходячи з мінімальної заробітної плати складає 15 гривен

09 коп. ( 332:22= 15.09). Час затримки розрахунку, починаючи з 17 листопада

2005 року складає 431 грн (13 місяців = 390 днів+41 день=431). Отже, відповідач

зобов'язаний сплатити 6852 грн.90 коп.( 431*15.09=6852,90)

Таким

чином, позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_3на її користь несплачену заробітну плату у розмірі 830

грн, а також 6852 грн. 90 коп.3а затримку розрахунку. Разом з тим, стягнути з

відповідача на її користь витрати, у розмірі 70 грн, пов'язані з оплатою

правовою допомогою адвоката.

В

судовому засіданні позивачка підтримала вимоги, вказані в заяві в повному

обсязі, та просила стягнути моральну шкоду, бо за ці роки вона натерпілася

багато страждань, сподіваючись на те, що отримає ті гроші, які вона чесно

заробила. Про те, що підприємство, яке вона охороняла було продано вона взнала

тільки у грудні 2006 року, а весь цей час вона дзвонила ОСОБА_3. та той обіцяв їй

віддати заборговані гроші, розірвати трудовий договір він до неї не приїздив.

Представник

відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив що дана

справа не може бути предметом розгляду судом загальної юрисдикції . Так як

відповідач ОСОБА_3. відповідно

до ухвали Господарського суду був призначений арбітражним керуючим ВАТ «

Сантехнік», тому дана справа може розглядатися лише відповідно питання

банкрутства і платоспроможності. На даний час підприємство ВАТ «Сантехнік»

ліквідоване і затверджено ліквідаційний баланс. Під час здійснення процедури

банкрутства, якщо виникли якісь зобов'язання, то в такому випадку позивачка

ОСОБА_2. є кредитором і вона повинна була звертатися до Господарського суду для

задоволення своїх вимог. Відповідно до ухвали Господарського суду від

06.03.2006р. позивачі є поточними кредиторами і мали право звертатися для

задоволення своїх вимог, але вони не зверталися до суду . Із коштів, що були отриманні

після продажу майна , наскільки можливо було скільки і платилось, але даних

коштів не вистачило. Позивачці було відомо про ліквідацію підприємства і про

закінчення трудових відносин. Позивачка більше чим через рік звернулася до

суду, але строк на стягнення заборгованості пройшов.

Відповідач

ОСОБА_3. в судовому

засіданні позовну заяву не визнав та пояснив, що ним було направлено лист на

підприємство позивачам, що дане підприємство ліквідоване, але на даний час він

не має змоги це письмово довести, тобто надати докази, якщо це буде необхідно

він надасть їх суду. Він як арбітражний керуючий на даній ліквідаційній

процедурі даного підприємства уклав договір з позивачами на охорону майна

підприємства. Договір було укладено з трьома охоронцями. Були проведені торги в

м. Запоріжжя. Саме приміщення підприємства купила приватна фізична особа. Це

було в серпні 2005 року. Ліквідаційний баланс було складено після продажу

всього майна підприємства. Правонаступників ТОВ «Сантехнік» немає. На скільки

вистачило коштів, скільки він і сплатив позивачам, але на більше коштів не

хватило, а з особистого карману

він не збирається платити гроші. Працювало на той час четверо людей, але

офіційно укладений трудовий договір з трьома, бо у одного був відсутній

паспорт, тому гроші вони ділили між собою самі. Також позивачі просили його,

щоб він поговорив з новим господарем, щоб їх залишили на роботі, більше всього

він думає, що вони і працювали в нового господаря. З серпня місяця виходить, що

позивачі працювали на приватну особу, яка купила приміщення підприємства. Коли

він передавав всю документацію, то був присутній охоронець і новий господар

йому сказав, щоб вони працювали далі, як і працювали.

Судом

встановлено, що дійсно 24.03.2005 року було укладено трудовий договір між арбітражним

керуючим ліквідатором ВАТ "Сантехнік" ОСОБА_3. та ОСОБА_2., яка на той час вже була пенсіонером та

отримувала пенсію, в договорі зазначено, що відповідач зобов'язується проводити

оплату у розмірі 150 грн./а.с.7/ щомісячно. Відповідно копії книги чергувань

/а.с.16/ позивачка працювала до 17 листопада 2005 року разом з іншими

сторожами, тому за 2,5 місяці він повинен їй сплатити заборгованість. Щодо

строків звернення, позивачка звернулася з її пояснень до суду тоді, коли вона

дізналася про порушення свого права.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши показання сторін, суд вважає, що позовні вимоги

законні, обґрунтовані та такі, що підлягають частковому задоволенню з наступних

підстав.

Згідно ст..43 Конституції

України, позивач має право на своєчасне отримання заробітної плати.

Згідно ст.. 115 КЗпП України

та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата

виплачується працівникам регулярно в робочі дні, строки, встановлені в

колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу,

що не перевищує шістнадцяти календарних днів, але позивач в судовому засіданні

не зміг обґрунтувати суму, указану в позові, а згідно трудової угоди, укладеної

між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язаний платити заробітну плату

позивачу у розмірі 150

грн. на місяць, внаслідок чого сума заборгованості по заробітній

платі перед позивачем складає 375 грн., тому дана сума і повинна бути звернена

до стягнення.

Згідно

зі ст. 116 ч.1 КЗпП України, при звільненні робітника, виплата усіх сум, які

належать робітнику від підприємства, проводиться на день звільнення.

Згідно

ст. 117 КЗпП України, в разі, якщо звільнений працівник до одержання

остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір компенсації за затримку

розрахунку зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем

роботи. Враховуючи той факт, що позивач є пенсіонером, та регулярно отримував

пенсію, в цій частині позову відмовити.

На підставі

викладеного, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215 ЦПК України,ст. 24 Закону

України "Про оплату праці", ст.ст. 115,116,117,233,237-1,238 КЗпП

України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути

з ОСОБА_3, який

мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2несплачену заробітну плату у

розмірі 375 грн, а також 385 грн. 00 коп. моральної шкоди, а всього-760 грн.(

сімсот шістьдесят грн..) 00 коп..

Стягнути

з ОСОБА_3, який

мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2витрати, пов"язані з оплатою

правової допомоги адвоката у розмірі 70.00 грн.(сімдесят грн.).

Стягнути

з ОСОБА_3держмито

на користь держави у розмірі 51 грн. (реквізити рахунку для оплати: Місцбюджет

Якимівська с/рада, Код

БК 22090100, р/р 31418537700017, Код ЄДРПОУ 34676885, МВФ БАНКА

813015,БАНК гудку У Запорізькій області.)

Стягнути

з ОСОБА_3суму у

якості інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи №

2-1012/07 Якимівського районного суду Запорізької області на користь ТУ ДСА в

Запорізькій області ( реквізити депозитного рахунку для оплаті витрат:

Отримувач платежу:ТУ ДСА у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, депозитний

рахунок 37311050000607, відкритий в УДК

в Запорізькій області, МФО

банку 813015) в розмірі 30 грн.00 коп..

Рішення

може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд 1-ї інстанції шляхом

подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з

подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК

України.