Постанова

від 27.06.2014 по справі 804/7542/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2014 р. Справа № 804/7542/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представників позивача представника відповідача Дмитренка О.О. , Ткаченко Н.В. Жаворонкова С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 15.05.2014 року №000255103 та форми «В4» від 15.05.2014 року №0000265103.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191000) з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.04.2014 року №14/28-01-51-03/00191000, висновками якого встановлено порушення позивачем п.11, 23 підрозділу 2 розділу XX, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, ст.22, п.44.1, п.44.6 ст.44 п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.3, 198.4 ,198.5, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України: ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий на суму 1 265 423,63 грн.; п.11, п.23 підрозділу 2 розділу XX , пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1, п.187.8 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1, 201.2, 201.4, 201.5, 201.6, п.201.10, п.201.11, 201.15 ст.201 Податкового кодексу України: ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» завищено суму заявленого бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на суму 985 619,56 грн.

Не погодившись із висновками перевірки позивачем було надано заперечення на акт від 07.05.2014 року за №52-06/4486, за результатами розгляду яких відповідачем (лист від 14.05.2014 року №12505/28-01-51-03) висновки перевірки визнано правомірними.

15 травня 2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 15.05.2014 року №000255103 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 985619,56 грн., штрафна санкція - 492809,78 грн., та форми «В4» від 15.05.2014 року №0000265103 щодо зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1526828,25грн.

Судом встановлено, що ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у лютому 2014 року здійснювало реалізацію металобрухту, отриманого в результаті власного виробництва.

Пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Податковий кодекс України (в редакції, чинній до 01.01.2014 року) було передбачено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15 був затверджений Перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість, згідно з додатками 1 і 2.

Отже, зазначеною постановою був визначений перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість до 1 січня 2014 року.

Водночас, приписами Закону України від 19 грудня 2013 року №713 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків», який набрав чинності з 01 січня 2014 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, зокрема, продовжена дія режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів до 01.01.2015 року.

При цьому даний пункт, як і раніше, передбачав, що перелік таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Проте постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15, якою був затверджений перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування ПДВ, діяла до 01 січня 2014 року. Лише 05.02.2014 року постановою Кабінету Міністрів України №43 дію постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №15 було продовжено до 01 січня 2015 року.

Пунктом 5 Указу Президента України від 10.06.97 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Постанова Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 №43 була опублікована 18.02.2014 року, тому вона набула чинності саме з цієї дати.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що в перелік не встановлено обмеження стосовно звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відходів брухту чорних металів, а також дію пільгу з 01 січня 2014 року, що визначено Законом України від 19 грудня 2013 року №713, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, суд приходить до висновку, що дія пільги поширюється на операції з постачання брухту чорних металів з 01 січня 2014 року.

В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з ТОВ «Торговий дім ВЕТЕК» (код ЄДРПОУ 3880982).

Між вказаними контрагентами укладено договір купівлі-продажу №267-23/12/13/2013/N/ОМТС/1539 від 23.12.2013 року, відповідно до якого на умовах, передбачених цим договором, постачальник (ТОВ «Торговий дім ВЕТЕК») зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець (ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат») оплатити та прийняти нафтопродукти, що узгоджені сторонами до постачання відповідно до специфікацій до даного договору.

Специфікацією №1 від 23.12.2013 року сторони домовились про поставку палива дизельного підвищеної якості Євро марки F вид II (виробник Україна, Білорусія, Росія) на суму 5040000,00 грн., в тому числі ПДВ 840 000,00 грн.

На виконання умов Договору №267-23/12/13/2013/N/ОМТС/1539 оформлено видаткові накладні від 29.01.2014 року №637 та від 11.02.2014 року №1146 та податкові накладні №366 від 28.01.2014 року, №369 від 29.01.2014 року, №76 від 10.02.2014 року, №77 від 11.02.2014 року.

Сума податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включена позивачем до податкового кредиту лютого 2014 року, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2014 року.

Актом прийняття № 9625 від 03.02.2014 року підтверджується, що ТОВ «ТД Ветек» поставило, а ПАТ «ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» прийняло паливо дизельне підвищеної якості євро марки F вид ІІ у кількості 365,123 тони.

У відповідності до прибуткового ордеру №АБ300000018 від 06.02.2014 року оприбутковано дизельне паливо на суму 3149185,87 грн. по бухгалтерському рахунку 203211 в кількості 430,532 тис. літрів. Згідно акту прийняття №9856 від 17.02.2014 року ТОВ «ТД Ветек» поставило, а ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» прийнято паливо дизельне підвищеної якості євро марки F вид ІІ у кількості 354,54 тони.

Прибутковим ордером №АБ300000026 від 21.02.2014 року оприбутковано дизельне паливо на суму 3057907,50 грн. по бухгалтерському рахунку 203211 в кількості 424,998 тис. літрів.

Оплата за паливо дизельне підвищеної якості здійснювалась згідно рахунків. Виписками банку підтверджується, що ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» перераховано грошові кошти за паливо дизельне.

Як вбачається з акту перевірки, висновок про порушення норм податкового законодавства відповідачем сформовано у зв'язку з тим, що у наданих до перевірки видаткових накладних номер, дата довіреностей, по яких отримувався товар, посада та ПІБ особи, що відповідальна за його отримання, - відсутні, довіреності та книги обліку довіреностей до перевірки не наддавались. У наданих до перевірки рахунках-фактурах не вказана посада, ПІБ особи, яка склала відповідний розрахунок, у прибуткових ордерах не вказано посаду особи, яка прийняла товар, крім того, не надано документи, що підтверджують транспортування товару.

Проте суд не погоджується з викладеним, оскільки відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо твердження податкового органу про відсутність у позивача сертифікатів якості (відповідності), суд зазначає, що законодавством про бухгалтерський та податковий облік не передбачено, що сертифікат, паспорт якості (відповідності) є обов'язковим первинним документом, що підтверджує здійснення між суб'єктами господарювання операцій з поставки товару.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо помилок в оформленні певних документів з огляду на те, що це не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В основу висновків про завищення позивачем суми податкового кредиту та суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2014 року, покладено акт Державної податкової інспекції Печерському районі м. Києва від №1087/26-55-22-13/38809821 від 07.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВЕТЕК» (код ЄДРПОУ 38809821) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.

Проте суд не погоджується з викладеною позицією відповідача, оскільки згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім того, суд зазначає, що у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство.

Отже, посилання відповідача на акти інших податкових органів як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

В ході проведення перевірки було встановлено, що у лютому 2014 року відбувались взаємовідносини ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з контрагентом ТОВ «Прогрессор» ( код ЄДРПОУ 37272781) на підставі договору №2013/д/ОГЄ/1464 від 12.12.2013 року, виконання умов якого підтверджується податковими накладними, рахунками, актами здачі-прийняття робіт, бухгалтерською довідкою про нарахування ПДВ за лютий 2014 року, розрахунком вартості матеріалів, виробів і конструкцій №2-02-1-2 (смета: монтаж автоматичної пожарної сигналізації і системи оповіщення), розрахунком вартості обладнання; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів.

Крім того, судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «В1» від 15.05.2014 року №0000255103 та форми «В4» від 15.05.2014 року №0000265103.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 02 липня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко