Постанова

від 09.07.2014 по справі 822/2367/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2367/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В.В. при секретаріГук В.В. за участі:представника позивача: Зеленюка В.Д., представника відповідача: Шевчука В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛАЙН до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛАЙН" (далі - ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН", позивач) звернулось в суд з позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі Хмельницька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2014 №0000692220, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9483,75 грн., у тому числі за основним платежем 7587,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1896,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН" з питань стану взаємовідносин з ТОВ "Екосировина", про що складено акт №262/22/37329078 від 03.03.2014, відповідно до висновків якого, позивачем порушено п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додатну вартість на суму 7587,00 грн. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч діючому законодавству, оскільки позивачем не вчинено вищезазначених порушень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які позивач посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах та на підставі чинного законодавства як результат виявлених порушень, на підтвердження чого подав письмове заперечення. Вказує, що при проведенні перевірки ТОВ "Екосировина" встановлена відсутність його за місцезнаходженням, здійснені операції не підтверджуються стосовно здійснення реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та інше, що свідчить про відсутність умов, необхідних для здійснення господарської, економічної діяльності. Відтак, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, враховуючи наступне.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛАЙН" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 11.04.2011 Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області (код ЄДРПОУ 37329078), що підтверджується копіями довідки відділу статистики у Летичівському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області №А5344157 та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №734394.

Працівниками Хмельницької ОДПІ на підставі наказу від 18.02.2014 №217 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН" проведено документальну позапланову невиїзну перевірку питань взаємовідносин ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 37329078) із ТОВ "Екосировина" (код ЄДРПОУ 36200936) за період з 01.03.2012 по 31.03.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №262/22/37329078 від 03.03.2014, відповідно до висновків якого, позивачем порушено п.198.1, п.197.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додатну вартість на суму 7587,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті №262/22/37329078 від 03.03.2014, позивачем подані заперечення на акт від 17.03.2014, за результатами розгляду яких ГУ Міндоходів у Хмельницькій області надано відповідь від 24.03.2014 №812/10/22-01-22-118 "Щодо розгляду заперечення до акту перевірки", відповідно до якої сума заниження податкового зобов'язання ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН", визначена за результатами проведеної перевірки на загальну суму 7587,51 грн. визначена правомірно.

На підставі висновків, викладених в акті №262/22/37329078 від 03.03.2014, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 №0000692220, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9483,75 грн., у тому числі за основним платежем 7587,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1896,75 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України. В результаті дане повідомлення-рішення залишене без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2014 №0000692220 ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН" оскаржило його в судовому порядку.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є викладені в акті перевірки №262/22/37329078 від 03.03.2014, висновки відповідача щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання внаслідок операцій з придбання послуг по збиранню, зберіганню та передачі для подальшої утилізації тари та пакувальних матеріалів у ТОВ "Екосировина", які на думку податкового органу фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єкта господарювання та реальний характер яких документально не підтверджений.

Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до п.5 Постанови КМУ №915 від 26.04.2001 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" визначено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані:

- самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови;

- забезпечити виконання встановлених пунктом 3 цієї постанови норм утилізації, незалежно від того, самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів;

- подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища інформацію про обсяги використаних ними тари і пакувальних матеріалів.

Відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань євроінтеграції України №224 від 02.10.2001 "Про затвердження Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)" приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією "Укрекокомресурси" чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

TOB «ІНТЕР-ЛАЙН» як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який імпортує товари народного споживання на митну територію України, що підлягають митному оформленню зобов'язаний укласти з компанією договори про організацію збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, використаних тари і пакувальних матеріалів. З цією метою TOB «ІНТЕР-ЛАЙН» (замовник) уклало договір, щодо надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції № 270212 від 27.02.12р. з ТОВ «Екосировина» (виконавець) м. Вінниця, вул. Тарногродського, буд. 21- А, код 36200936.

Так, встановлено судом, що ТОВ "Екосировина" (код ЄДРПОУ 36200936) - компанія, основним видом діяльності якої є збирання небезпечних відходів, а також оброблення та видалення безпечних відходів, яке допущене до виконання вище вказаних робіт на підставі ліцензії серії АГ № 594729 від 27.09.11р. і діяло на підставі Статуту в особі директора ОСОБА_5 Крім цього виконавець дотримувався вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності у сфері поводження з відходами, а також мав можливості укладати договори з імпортерами із надання послуг заготівлі та забезпеченню утилізації тари і пакувальних матеріалів в межах наявних виробничих потужностей, про що свідчить лист Державної екологічної інспекції України від 15.12.11р. № 2/1-7/695.

Відтак замовник при ввезенні на митну територію України товарів та сировини на підставі СМR міжнародної товаро транспортної накладної складає відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту і разом із ВМД подає до митного оформлення. В зазначеній відомості наводиться вся інформація, щодо тари і пакувальних матеріалів, їх кількості і загальної суми до сплати. Таким чином митний орган не здійснить митного оформлення вантажу який надходить на адресу замовника, якщо замовник до митного контролю не подасть Додаток 1 до Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах, а саме Відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів у яких надходять товари.

Отже кошти, які підлягали сплаті виконавцю відповідно до вищевказаного договору за надання послуг, перераховувалися авансовими платежами рівними частинами по мірі надходження вантажів на момент митного оформлення. В свою чергу виконавець виписував податкову накладну із правильним заповненням всіх реквізитів, після чого по мірі виконання робіт оформлялися акти здачі - прийняття робіт.

Суд зазначає, що замовник здійснює оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок згідно наданих рахунків.

Суд звертає увагу на той факт, що під час здійснення взаємовідносин між замовником і виконавцем за перевіряємий період в податкового органу як до замовника так і до виконавця під час подання податкової звітності по ПДВ не виникало зауважень і розбіжностей не встановлено в камеральному режимі, відповідно зобов'язанні бути задекларовані і сплачені до бюджету виконавцем в повному обсязі, а замовник законно включив суми ПДВ по операціях з ТОВ «Екосировина» до складу податкового кредиту.

Також у акті перевірки зазначено, що ТОВ «Екосировина» за перевірений період звітувало до органів ДПС і останню звітність по ПДВ подана за вересень 2013р., внаслідок чого СВ Вінницького MB УМВС України у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному впровадженні за ознаками правового правопорушення, передбаченого п.1 Ст. 205 КК України. Із матеріалів досудового розслідування встановлено, що в якості свідка допитаний директор ТОВ «Екосировина» громадянин ОСОБА_6 не здійснював виконання робіт від імені ТОВ «Екосировина».

У взаємовідносинах з ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН" від імені ТОВ «Екосировина» в особі директора виступає громадянин ОСОБА_5, який підписував договір, щодо надання послуг і акти здачі-прийняття робіт за перевіряє мий період з 01.03.12р. по 31.03.13р., так як останній був на той час директором товариства.

Однак суд зазначає, що податковий орган не бере до уваги очевидні факти, які мали місце при здійсненні взаємовідносин між TOB «ІНТЕР-ЛАЙН» і ТОВ «Екосировина» за період з 01.03.12р. по 31.03.13р. і безпідставно знімає податковий кредит в сумі 7587, 00 грн. в порушення вимог п. 198.1., п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- XI (із змінами та доповненнями).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання зобов`язань по договору №270212 від 27.12.2012 позивачем, як під час перевірки так і при подачі адміністративного позову, надані накладні, платіжні доручення, вантажно-митні декларації, акти здачі-приймання робіт, які знаходяться в матеріалах справи.

Дослідивши надані документи, суд вважає, що первинні документи складені відповідно до чинного законодавства, підтверджують товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача, його оплату та використання у господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В судовому засіданні досліджені податкові та видаткові накладні та встановлено, що в оформлених первинних бухгалтерських документах відсутні порушення.

Суд робить висновок, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договір не спрямований на реальне настання правових наслідків. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Законодавством не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Окрім того, під час укладення договорів контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, свідоцтво платників ПДВ на момент виконання договірних зобов'язань було чинним.

Невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки тільки для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження.

Відсутність окремих документів не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій з контрагентом, викладені в акті перевірки.

Враховуючи, що під час розгляду справи було спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому відсутні і підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1896,75 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його протиправними та скасування слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції (Летичівське відділення) Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 28.03.2014 форми "Р" №0000692220.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛАЙН судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп., які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2014 року

Суддя /підпис/В.В. Матущак "Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак