Ухвала

від 23.09.2014 по справі 822/2367/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2367/14

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представника відповідача: Царука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛАЙН" до Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛАЙН" (далі - Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2014 №0000692220.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що працівниками Хмельницької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку питань взаємовідносин ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 37329078) із ТОВ "Екосировина" (код ЄДРПОУ 36200936) за період з 01.03.2012 по 31.03.2013.

За результатами перевірки складено акт №262/22/37329078 від 03.03.2014, відповідно до висновків якого, Позивачем порушено п.198.1, п.197.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додатну вартість на суму 7587,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті №262/22/37329078 від 03.03.2014, Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 №0000692220, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9483,75 грн., у тому числі за основним платежем 7587,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1896,75 грн.

Відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань євроінтеграції України №224 від 02.10.2001 "Про затвердження Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)" приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією "Укрекокомресурси" чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

TOB "ІНТЕР-ЛАЙН" як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який імпортує товари народного споживання на митну територію України, що підлягають митному оформленню зобов'язаний укласти з компанією договори про організацію збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, використаних тари і пакувальних матеріалів. З цією метою між TOB "ІНТЕР-ЛАЙН" (замовник) та ТОВ "Екосировина" (виконавець) укладено договір щодо надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції № 270212 від 27.02.12р. (виконавець) м. Вінниця, вул. Тарногродського, буд. 21- А, код 36200936.

Замовник при ввезенні на митну територію України товарів та сировини на підставі СМR міжнародної товарно- транспортної накладної складає відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту і разом із ВМД подає до митного оформлення. В зазначеній відомості наводиться вся інформація, щодо тари і пакувальних матеріалів, їх кількості і загальної суми до сплати. Таким чином митний орган не здійснить митного оформлення вантажу який надходить на адресу замовника, якщо замовник до митного контролю не подасть Додаток 1 до Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах, а саме Відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів у яких надходять товари.

Отже кошти, які підлягали сплаті виконавцю відповідно до вищевказаного договору за надання послуг, перераховувалися авансовими платежами рівними частинами по мірі надходження вантажів на момент митного оформлення. В свою чергу виконавець виписував податкову накладну із правильним заповненням всіх реквізитів, після чого по мірі виконання робіт оформлялися акти здачі - прийняття робіт.

Замовник здійснює оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок згідно наданих рахунків.

На підтвердження виконання зобов`язань по договору №270212 від 27.12.2012 Позивачем надано накладні, платіжні доручення, вантажно-митні декларації, акти здачі-приймання робіт, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14.1 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

На думку колегії суддів, первинні документи, надані Позивачем та досліджені в судовому засіданні, зокрема, накладні, платіжні доручення, вантажно-митні декларації та акти здачі-прийняття робіт, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарських операцій та є підставою для формування податкового кредиту.

Окрім того, під час укладення договорів контрагент Позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, свідоцтво платників ПДВ на момент виконання договірних зобов'язань було чинним.

Не можуть бути доказом фіктивності фінансових операцій Позивача, пояснення свідків, отримані при розслідуванні кримінальної справи, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені виключно вироком суду про визнання винними осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договору. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди Відповідачем не надано.

Не передбачено чинним законодавством і обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов'язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів чинного законодавства.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором.

Така ж правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 02.12.2013 року у справі № К/800/50704/13

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 вересня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.