Ухвала

від 07.07.2014 по справі 813/459/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Справа № 876/3903/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі №813/459/14 за позовом ТзОВ «Одиниця України» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

21.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Одиниця України» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ), просило зобов'язати ДПІ привести дані обліку Товариства у відповідність з даними податкових декларацій, що були подані за період III кварталу 2011 року, шляхом внесення змін у систему АС «Аудит», програмний продукт «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» щодо відкоригованого (зменшеного) податкового зобов'язання на суму 102 085,72 грн. та податкового кредиту на суму 69 885,82 грн. з податку на додану вартість (далі-ПДВ), а також щодо відкоригованих (зменшених) валових витрат на суму 349 429,10 грн. та валових доходів на суму 510 428,62 грн. по контрагентах УДППЗ «Укрпошта», ПП «Інсайт Плюс» на підставі акта перевірки №431/22-40/33073730 від 24.12.2013р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань господарських відносин з ПП «Інсайт Плюс» за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 24.12.2013р. №431/22-40/33073730. В ході проведення перевірки використано бази даних Міндоходів України, АІС ОР «Податки», АІС «Бест Звіт», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань» та акт від 21.05.2012р. №210/22-4 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Інсайт Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за серпень 2011 року» в результаті якої встановлено, що господарські операції здійснені з підприємствами контрагентами вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Акт перевірки є носієм доказової інформації, а контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки про зафіксовані обставини та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявних порушень та вносити таку інформацію у інформаційну систему «Податковий блок». Судом дані обставини залишені поза увагою.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, вважав рішення суду першої інстанції законним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та заперечення позивача на апеляційну скаргу в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство зареєстроване як юридична особа 15.08.2004р. з присвоєнням ідентифікаційного коду 33073730, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №502132 від 14.10.2011 року. Зареєстрованим місцезнаходженням позивача є: м. Львів, вул. В. Великого, 65/89.

24.12.2013р. ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань господарських відносин з ПП «Інсайт Плюс» за серпень 2011 року, за результатами якої складений акт №431/22-40/33073730 від 24.12.2013р. якою встановлено порушення позивачем вимог п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями (далі-ПК України) - безпідставно віднесено до складу витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІІ кв. 2011 р. - 349 429,10 грн. придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Інсайт Плюс», а також завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІІ кв. 2011 р. на 510 428,62 грн. - по операціях з (2810) УДППЗ «Укрпошта» (і.п.н. 215600426655) та ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України - завищено суму податкових зобов'язань всього на суму 102 085,72 грн., в т.ч. за липень 2011 року на суму ПДВ 41 244,56 грн., за серпень 2011 року на суму 60 841,16 грн. по операціях з (2810) УДППЗ «Укрпошта», а також завищено суми податкового кредиту за серпень 2011 року на 69 885,82 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «Інсайт Плюс».

Податкові повідомлення-рішення за результатами документальної перевірки податковим органом не складались.

Результатаи перевірки: висновки, які викладені в акті перевірки №431/22-40/33073730 від 24.12.2013р. відображені податковим органом у електронній базі даних (система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) та послугували підставою коригування в сторону зменшення податкових зобовязань з ПДВ і податкового кредиту; валових витрат та валового доходу Товариства, про що свідчить відповідний витяг.

З такими діями ДПІ Товариство не погодилось, звернувшись до суду з позовом про захист порушених прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1. ст. 75 цього ж Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Механізм проведення податковими органами перевірок визначено Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., зі змісту пункту 3 випливає, що складення акта за результатами проведення перевірки платника є службовою діяльністю контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни.

Згідно ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Слід зауважити, що система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. №266, який на підставі Наказу Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року №165, втратив чинність та яким, окрім того, затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.

Згідно пункту 2.5.6. Наказу №165 зазначено, що до впровадження у промислову експлуатацію АС «Камеральна електронна перевірка» за результатами проведеного аналізу та зіставлення даних автоматизованого контролю податкової звітності, інформації з інших джерел формується Висновок про наявність значної кількості ризиків після проведеної камеральної перевірки, які будуть підставою для прийняття рішення про проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки (далі - висновок). Начальником (заступником начальника) територіального органу Міндоходів протягом трьох робочих днів з дня отримання реєстрів висновків шляхом накладання резолюції приймається рішення про організацію та проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки та визначається відповідальний підрозділ.

Відповідно до 7.3.1., п. 7.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПС України 19.06.2012р. №522, до початку перевірки опрацьовується інформація про перелік суб'єктів господарювання - постачальників, відібраних для відпрацювання, складена в ході камеральної перевірки за даними Системи співставлення та Єдиного реєстру податкових накладних (у разі наявності), у разі якщо за результатами позапланової документальної перевірки виявлено повну або часткову невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації з ПДВ, орган державної податкової служби відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 200.14 статті 200 ПК України надсилає платнику ПДВ відповідне податкове повідомлення-рішення в порядку, встановленому наказом № 985.

Система призначена для проведення зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні із забезпеченням доступу до результатів зіставлення підрозділам органів Міндоходів на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для контрольно-перевірочної роботи.

Податковий орган не може самостійно внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів, оскільки, декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право на те, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Таким чином, в разі виявлення під час проведення перевірки заниження чи завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Разом із тим, в даному випадку податкові повідомлення-рішення не приймались та відповідні податкові зобов'язання не узгоджувались, однак ДПІ, проігнорувавши наведені вище вимоги, внесла відповідні коригування до бази даних, виключивши з неї задекларовані позивачем у податковій звітності дані стосовно податку на додану вартість та доходів і витрат Товариства, що підтверджується письмовими доказами.

Як це зазначив Верховний суд України в Ухвалі від 02.06.2010р. у справі за позовом ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» до фізичних осіб, третьої особи акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», про визнання незаконними дій посадових осіб товариства, захист прав це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

З урахуванням того, що висновки досліджуваного судом Акта №431/22-40/33073730 від 24.12.2013р. не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, про протиправність дій відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині виключення відомостей, задекларованих позивачем, оскільки саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Подібну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року №К/9991/74156/12.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі №813/459/14- без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 09.07.2014р.