Ухвала

від 10.07.2014 по справі 810/1531/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1531/14 Головуючий у 1-й інстанції:Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ржевуське хлібоприймальне підприємство» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ржевуське хлібоприймальне підприємство» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена перевірка позивача на предмет правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень-травень, липень-вересень 2013 р. та виявлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.2 ст. 199, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.5-201.6 ст. 201 ПК України, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної №1379.

За наслідками перевірки складено акт №113/15-2/35322751 від 24.01.2014 р. на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 р. №0000791502, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з ПДВ у сумі 335573 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 83894 грн. та №0000851502 про зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 113694 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Податковий орган діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, та правомірно збільшив суму грошового зобов'язання із зменшення від'ємного значення та правомірно застосував суму штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно наданих до перевірки документів встановлено, що позивачем було включено до податкового кредиту за серпень 2013 р. податкову накладну від 31.07.13 року №747/11 на суму ПДВ 5 024,23 грн. по контрагенту - ПАТ «Вінницягаз» з порушенням порядку їх заповнення, а саме не вірно вказано податкову адресу ТОВ «Ржевуське ХПП» - м. Погребище, вул. Привокзальна,47. За даними ЄДР фактична адреса позивача- смт. Рокитне, вул. Вокзальна,222.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно п.4 Порядку місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог ст.45 гл. I р. ІІ ПКУ. Пунктом 45.2 ПКУ визначено, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної адреси, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно довідки із ЄДР податковою адресою позивача є смт. Рокитне, вул. Вокзальна,222.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем вимог п.201.2 ст.201 ПК України та пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, оскільки позивачем були допущені помилки при заповненні накладної, а саме ТОВ «Ржевуське ХПП» не вірно зазначило податкову адресу.

Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ «Ржевуське ХПП» встановлено, що до податкового кредиту за квітень 2013 р. підприємство включило податкову накладну по контрагенту ПАТ «Кожухівське» від 26.04.2013 року №23/2 на суму ПДВ 240 000 грн. (яйце куряче).

Згідно наданого до перевірки договору поставки від 10.01.2.012 року №01/01 та додаткової угоди №1 від 26.11.2012 р. до цього договору встановлено, що ПАТ«Кожухівське» (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Ржевуське» (покупець) яйце куряче (товар) на загальну суму 1 980 000 грн. згідно з накладною, що є невід'ємною частиною Договору, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар в порядку і на умовах визначених цим Договором.

Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку по рахунках встановлено, що ТОВ «Ржевуське ХПП» у квітні 2013 р. здійснило авансовий платіж на користь ПАТ «Кожухівське» за поставку яєць курячих. За інформацією що міститься в листі до Білоцеркіської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №2 від 19.01.2014 р. ТОВ «Ржевуське ХПП» будь-яких інших договорів з ПАТ «Кожухівське» не укладало.

У визначені договором №01/01 строки товар поставлений не був. Згідно укладеного договору та додаткової угоди дія договору набирає чинності з дня підписання і діє до повного фінансового розрахунку, але не більше ніж до 31.12.2013 року. Однак, станом на день підписання акту перевірки не здійснено поставку яєць курячих, тому ТОВ «Ржевуське ХПП» необхідно було провести корегування вартісних та кількісних показників податкового кредиту за квітень 2013 р.

Згідно ІС «Податковий Блок» ТОВ «Ржевуське ХПП» станом на 24.01.2014 р. корегування вартісних та кількісних показників податкового кредиту за квітень 2013 р. по взаємовідносинах з ПАТ «Кожухівське» не проводило.

Крім того, підприємством не було надано до перевірки документів на підтвердження наявності спеціального обладнання та приміщення для зберігання курячих яєць. Посадові особи підприємства не пояснили з якою метою у квітні 2013 р. товариством здійснено передоплату за яйця курячі, враховуючи той факт, що станом на 01.04.2013р., згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» дебіторська заборгованість по розрахунках з ПАТ «Кожухівське». Також посадовими особами не надано пояснень як даний товар (яйця курині) мали використовувати у господарській діяльності підприємства.

Таким чином, позивачем не доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод, а отже, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ржевуське хлібоприймальне підприємство» - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст виготовлено 11.07.2014 року.

.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.