Постанова

від 24.06.2014 по справі 826/7181/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2014 року 14:40 № 826/7181/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Шилова М.О.,

представника відповідача - Вдовенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» (далі - позивач, ТОВ «Енергосистема») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергосистема» щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» за весь період здійснення взаємовідносин та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006772213 від 19.05.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 353 791,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії посадових осіб податкового органу протиправними, а перевірку такою, що проведена з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з відсутністю підстав для проведення такого виду перевірок, а також тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, позивач зазначив, що не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням відповідача, вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним даним й суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки у позивача є всі наявні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірно сформовано валові витрати по взаємовідносинам з ПП «Київжитлоспецсервіс», господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Енергосистема» зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 03.12.2003 року, код ЄДРПОУ 32776251. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 04.12.2003 року за № 18767.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.06.2010 року №100286891, виданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 327762526593.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 09.04.2014 року № 71, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557181) за весь період здійснення взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт № 1012/22-13/32776251 від 24.04.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергосистема» (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 2 683 032,00 грн., у тому числі: за II квартал 2012 року у розмірі 1 852 658,00 грн. (ставка податку 21%), за III квартал 2012 року у розмірі 830 374,00 грн. (ставка податку 21%).

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006772213 від 19.05.2014 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 353 791,00 грн., з яких за основним платежем сума грошового зобов'язання становить 2 683 032,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 670 759,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з порушеннями, зазначеними в податковому повідомленні-рішенні, вважаючи їх такими, що не відповідають нормам податкового законодавства України та фактичним обставинам, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивач не погоджується з діями по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» за весь період здійснення взаємовідносин.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Податковим кодексом України також надано контролюючому органу право проводити позапланову перевірку платника податків, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що прокуратурою Шевченківського району м. Києва листом від 21.03.2014 року № 66-2686вих.14 направлено відповідачу подання, відповідно до якого однією з вимог щодо усунення порушень зазначено проведення перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ТОВ «Енергосистема» до бюджету податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП «Київжитлоспецсервіс» (код ЄДРПОУ 36557181) в період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року.

Крім того, з метою проведення належної перевірки дотримання вимог податкового законодавства прокуратурою Шевченківського району м. Києва листом від 21.03.2014 року № 66-302вих14 направлено відповідачу первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ПП «Київжитлоспецсервіс», а також вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року в кримінальній справі № 761/12023/13-к.

Статтею 8 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII визначено, що законні вимоги прокурора, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз (п.3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до пп.78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства проводиться на підставі отриманого судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, вчиняючи дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергосистема» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, що свідчить про необґрунтованість позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергосистема» щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» за весь період здійснення взаємовідносин».

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що між ТОВ «Енергосистема» (Покупець), в особі директора Єни О.О., та ПП «Київжитлоспецсервіс» (Постачальник), в особі директора Юрчук В.М., укладені договори поставки товару № 2404 від 24.04.2012 року та № 2504 від 25.04.2012 року.

Відповідно до умов вказаних договорів, Постачальник зобов'язувався поставляти і передавати у власність (повне господарське володіння) Покупцю визначений договором товар, а Покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату за поставлений товар.

Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та загальна вартість товару визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами цих договорів.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Енергосистема» було прийнято від ПП Київжитлоспецсервіс» та оплачено товар на загальну суму 15 331 609,87 грн., у тому числі, ПДВ - 2 555 268,31 грн. за весь період взаємовідносин з даним контрагентом (2012 рік).

Як вбачається з матеріалів справи, всі оригінали первинних документів на виконання договірних зобов'язань між ТОВ «Енергосистема» та ПП «Київжитлоспецсервіс» були передані до прокуратури Шевченківського району м. Києва, що підтверджується актом приймання передачі.

В той же час, як вбачається з акту перевірки, зазначені документи були передані до податкового органу листом прокуратури Шевченківського району м. Києва від 21.03.2014 року за № 66-302 вих. 14.

Як вбачається зі змісту вказаних документів, на виконання умов вищевказаних договорів поставки, ТОВ «Енергосистема» отримано від ПП «Київжитлоспецсервіс» видаткові накладні на загальну суму 15 331 609,87 грн., у тому числі, ПДВ - 2 555 268,31 грн., а також рахунки-фактури, податкові накладні на загальну суму 12 048 092,27 грн., у тому числі, ПДВ - 2008015,42 грн.

Суд звертає увагу, що 20.07.2012 р. позивачем було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС додаток 8 (№9042446784) до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, у якому відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України заявлено про відмову ПП «Київжитлоспецсервіс» надати податкові накладні на загальну суму 2 736 264,65 грн., у тому числі, ПДВ - 547252,95 грн.

Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі, на рахунок ПП «Київжитлоспецсервіс» в оплату наданого товару були перераховані від ТОВ «Енергосистема» грошові кошти на загальну суму 15 331 609,87 грн., у тому числі, ПДВ - 2 555 268,35 грн., що підтверджується виписками з банку.

Крім того, факт здійснення поставки товару від Постачальника до Покупця підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Енергосистема» безпідставно сформовано валові витрати за рахунок сум по видатковим накладним, отриманих від ПП «Київжитлоспецсервіс», оскільки відповідно до протоколу допиту свідка - засновника та директора ПП «Київжитлоспецсервіс» Юрчук В.М. встановлено, що підприємство вона зареєструвала за грошову винагороду, а до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства немає жодного відношення, у зв'язку з чим відповідачем поставлено під сумнів реальність вказаних господарських операцій.

Однак, суд, дослідивши та надавши оцінку письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, не може погодитись з таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення спірних господарських операцій позивач має всі необхідні документи бухгалтерської та податкової звітності, у тому числі, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, квитанції та виписки банку, товарно-транспортні накладні тощо.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 25.01.2013 р., за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергосистема» щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Київжитлоспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557181) за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р., встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. №0002522280.

Позивачем оскаржено зазначене рішення в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2013 року в адміністративні справі № 826/8249/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року за позовом ТОВ «Енергосистема» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення №0002522280 від 28.02.2013 р., позов задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. №0002522280.

Суд зазначає, що в межах даної справи, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено реальність укладених договорів на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та дійшли висновку про безпідставність твердження контролюючого органу про недійсність укладених договорів між позивачем та його контрагентом.

Зокрема, зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що судами перевірялось та досліджувалось фактичне виконання умов договорів поставки товару № 2404 від 24.04.2012 р. та № 2504 від 25.04.2012 р., в тому числі складені видаткові накладні, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів, виписки банку та розрахункові документи тощо.

Також, в ході розгляду вказаної адміністративної справи № 826/8249/13-а, судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ПП «Київжитлоспецсервіс», у періоді з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року був належним чином зареєстрований платником податку на додану вартість.

Більш того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 року по адміністративній справі № 826/17926/13-а за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Енергосистема» про стягнення в дохід держави коштів за нікчемним правочином, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ПП «Київжитлоспецсервіс» на користь ТОВ «Енергосистема» вартість поставлених товарів в сумі 15 331 609,87 грн., сплачених за договорами поставки №2404 від 24.04.2012 року і №2504 від 25.04.2012 року, та стягнути з ТОВ «Енергосистема» в дохід держави 15 331 609,87 грн. Оскільки укладені між ПП «Київжитлоспецсервіс» і ТОВ «Енергосистема» договори є нікчемними згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства, бо поставка товарів не мала реального характеру, ПП «Київжитлоспецсервіс» має ознаки фіктивності, а керівник ПП «Київжитлоспецсервіс» Юрчук В.М. не мала відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства і не підписувала первинних документів.

Однак, суд першої інстанції, оцінивши доводи сторін і наявні у справі докази, дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про нікчемність вищезгаданих договорів поставки з огляду на відсутність належних і достатніх доказів порушення вказаними договорами публічного порядку та/або завідомо суперечливої інтересам держави і суспільства мети вчинення цих правочинів.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 року по адміністративній справі № 826/17926/13-а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції стосовно того, що висновки позивача про нікчемність договорів поставки товарів № 2404 від 24.04.2012 року і №2504 від 25.04.2012 року є необґрунтованими та такими, що заявлені без належних і достатніх доказів, які достовірно підтверджували б відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про нікчемність правочинів та наявність підстав для стягнення коштів.

Таким чином, твердження податкового органу, зазначені в акті перевірки щодо нікчемності та недійсності правочинів укладених між позивачем та ПП «Київжитлоспецсервіс» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки дійсність таких правочинів була встановлена судом.

Вказані судові рішення по адміністративних справах набрали законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Як свідчать положення ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім того, відповідач посилається на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 18.05.2013 року у справі № 761/12023/13-к, яким визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 2 ст. 205 КК України передбачена кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Однак, як вбачається зі змісту ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року по справі № 826/8249/13-а, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/12023/13-к від 18.05.2013 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5, яким останнього визнано винним, не стосується предмету доказування в адміністративній справі № 826/8249/13-а.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки предметом розгляду у кримінальній справі є фіктивне підприємництво ОСОБА_5, а не правильність введення податкового обліку позивача, крім того відповідальність вказаної особи за вчинені порушення не може створювати правові наслідки для інших юридичних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Надючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти отримані позивачем від ПП «Київжитлоспецсервіс» за видатковими накладними є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

За недоведеності відповідачем того факту, що поставка товарів контрагентом не підтверджена, а укладені договори є нікчемними, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат є безпідставними. Оскільки виконанням умов перелічених вище договорів та відповідною подальшою роботою з отриманими послугами чи товарами від контрагента, що засвідчується належним чином оформленими первинними документами, крім того, реальність цих договірних зобов'язань досліджено та підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили та не потребують доказування.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, суд дійшов висновку, що понесені позивачем, в ході здійснення ним господарської діяльності, витрати з придбання та реалізації отриманих товарів відносяться до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а отже залежать від визнання доходу від реалізації таких товарів, оскільки їх можливо напряму віднести (поставити в залежність) до конкретного товару, роботи чи послуги та, відповідно, пов'язати з доходами, отриманими від продажу таких товарів (робіт, послуг).

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, реальними, дійсність яких встановлена судовими рішеннями та підтверджуються документально, що є свідченням про наявність у позивача права на формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з ПП «Київжитлоспецсервіс» за період їх взаємовідносин.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006772213 від 19.05.2014 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 353 791,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності прийняття рішення податковий орган до суду не надав.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006772213 від 19.05.2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» (код ЄДРПОУ 32776251) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.06.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко