Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/7181/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7181/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» (далі - позивач, ТОВ «Енергосистема») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергосистема» та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 року №0006772213.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року адміністративний позов було задоволено в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 року №0006772213.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Енергосистема» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергосистема» з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість підприємства при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 24.04.2014 року №1012/22-13/32776251.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги чинного законодавства України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ та ІІІ квартали 2012 року на загальну суму 2683032,00 грн.

На підставі акту від 24.04.2014 року №1012/22-13/32776251ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2014 року №0006772213, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3353791,00 грн., у тому числі, 2683032,00 грн. - за основним платежем та 670759,00 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов в частині скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентом ПП «Київжитлоспецсервіс», мають реальний характер, а тому в даному випадку наявні правові підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п.п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з п.п.138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У ст. 149 ПК України закріплено, що податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що визначення суб'єктом господарювання показників його податкової звітності, у тому числі для обчислення зобов'язань з податку на прибуток, має здійснюватися за результатами реальних господарських операцій, проведених у межах його господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що між позивачем і ПП «Київжитлоспецсервіс» були укладені договори поставки, на підставі яких контрагентами здійснені відповідні господарські операції, товарність яких підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, банківськими виписками і товарно-транспортними накладними, які складені у відповідності з вимогами ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88.

Крім цього, судова колегія звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року, у справі за адміністративним позовом ТОВ «Енергосистема» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві під час розгляду справи перевірялась товарність фінансово-господарських операцій між позивачем і ПП «Київжитлоспецсервіс», здійснених на підставі договорів поставки, укладених у період правовідносин між цими контрагентами, та було встановлених реальність цих операцій.

Більш того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 року, у справі за адміністративним позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ПП «Київжитлоспецсервіс» і ТОВ «Енергосистема» під час розгляду справи було встановлено, що висновки позивача про нікчемність договорів поставки, укладених між відповідачами, є необґрунтованими і такими, що заявлені без належних і достатніх доказів, які б достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли б бути підставою для стягнення коштів за цими договорами.

Таким чином, оскільки реальність господарських операцій за договорами поставки, укладеними між ТОВ «Енергосистема» і ПП «Київжитлоспецсервіс», підтверджується відповідною первинною документацією, складеною в належній формі, а також встановлена в судовому порядку рішенням суду, яке набрало законної сили, то з урахуванням наведених вище норм податкового законодавства та приписів ч.1 ст.72 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача про їх фіктивність.

Посилання апелянта на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року у справі №761/12023/13-к, яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, судова колегія вважає безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, обставини, установлені у вказаному вироку суду не спростовують реальність господарських правовідносин між ТОВ «Енергосистема» і ПП «Київжитлоспецсервіс» за спірними договорами поставки, оскільки у вказаному вироку не встановлено, в який саме час (протягом 2012 року) ОСОБА_2 використовував ПП «Київжитлоспецсервіс» для прикриття незаконної фінансової діяльності з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі й з ТОВ «Енергосистема», а також чи стосуються ці дії саме формування позивачем показників податкової звітності за спірними договорами поставки. Зазначене, на думку колегії суддів, виключає правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч.4 ст.72 КАС України.

Аналогічні правові висновки викладені у зазначеній вище постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2013 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року, у справі за адміністративним позовом ТОВ «Енергосистема» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Так, у вказаних судових рішеннях, суди першої та апеляційної інстанції при встановленні реальності господарських операцій за договорами поставки, укладеними між ТОВ «Енергосистема» і ПП «Київжитлоспецсервіс», виходили з того, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року у справі №761/12023/13-к не стосується предмету доказування в адміністративній справі, яка ними розглядається.

Таким чином, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 року №0006772213 та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 22.10.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.