Постанова

від 27.06.2014 по справі 826/6509/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2014 року 09 год. 58 хв. № 826/6509/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів доПриватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» простягнення адміністративно-господарської санкції та пені, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Київське міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Київське міське відділення, позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» (далі - ПрАТ «ВБК «Кібер», відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що станом на 05 травня 2014 року у відповідності до ст. 20 Закону України «Про основи захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ за ПрАТ «ВБК «Кібер» обліковується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 21 235, 90 грн. та пеня за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 127, 40 грн., що разом становить 21 363, 30 грн.

В судовому засіданні у даній справі, призначеному на 23 червня 2014 року, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 23 червня 2014 року в призначене судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

23 червня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено про перехід розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 10 лютого 2014 року ПрАТ «ВБК «Кібер» подало до районного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем реєстрації Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (річна поштова)(форми № 10-ПІ), в якому вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 39 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність осіб - 1 особа; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) становить 2 особи, а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 21 235, 90грн.

Разом з тим згідно даних листа Оболонського районного центру зайнятості від 06.05.2014р. № 24-2472, наданого у відповідь на запит Київського міського відділення від 29.04.2014р. № 1/6-585/03, ПрАТ «ВБК «Кібер» Звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН протягом 2013 року з відомостями про наявність вільних вакансій для інвалідів не подавалися.

Таким чином, згідно даних поданої звітності за формою № 10-ПІ відповідач у 2013 році повинен був працевлаштувати в себе на підприємстві 1 інваліда (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 39 осіб та фактично 1 незайнятого робочого місця), проте фактично Товариство свого обов'язку не виконало - не працевлаштувало жодного інваліда. Факт допущення вказаного порушення відповідачем не заперечується.

Як наслідок, керуючись нормами ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», позивач визначив ПрАТ «ВБК «Кібер» адміністративно-господарську санкцію, що підлягають сплаті, за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, у розмірі 21 235, 90 грн. Дана адміністративно-господарська санкція підприємством в добровільному порядку погашена не була.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ. Так, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ). визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частиною 2 статті 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Також ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. № 5067-VI встановлено, що держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідам, які не досягли пенсійного віку.

Статтею 17 Закону № 875-ХІІ визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з врахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Дія зазначеного Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» розповсюджується на всі підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю та є однаковою для всіх.

Відповідно до Положення про Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011р. № 81, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонд соціального захисту інвалідів.

Відділення Фонду є правонаступником територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу.

Відповідно до покладених завдань відділення Фонду здійснює зокрема, реєстрацію підприємств, які використовують найману працю, організацію та прийом звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць до нормативу, їх аналіз та перевірку правильності розрахунків, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, які використовують найману працю, ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій, тощо.

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до норм ч. 3 ст. 19 цього Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Зокрема, положеннями п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007р. № 70, встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Форма вказаного Звіту затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007р. № 42, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384.

В силу приписів норм ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та нені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 (далі - Порядок), роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

В свою чергу в п. 3.7 названого вище Наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007р. № 42, чітко визначений порядок розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу щодо працевлаштування відповідної кількості інвалідів.

Пунктом третім зазначеного Порядку передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації та фізичні особи, що використовують найману працю не одержують прибутку, то сума адміністративно-господарських санкцій та пеня сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

Згідно п. 4 Порядку, розмір пені становить 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення та нараховується в порядку визначеному Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. № 223 «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819.

Згідно наданого Позивачем Розрахунку розміру пені по ПрАТ «ВБК «Кібер» розмір одноденного розміру пені становить ставка Національного банку 9,5 %, кількість днів у поточному році 365, відсотки на ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені 120%. Тобто, розрахунковий розмір пені 9,5х120:100:365=0,03%. Розмір пені за один день становить 0,02% х 21 235, 90 грн. = 6,37 грн.

Кількість днів існування боргу у період з 16.04.2014р. до 05.05.2014р. включно дорівнює 20 днів. Сума пені, яку необхідно сплатити, дорівнює 127, 40 грн. (6, 37 х 20).

Таким чином, загальна сума заборгованості що підлягає стягненню, становить 21 363, 30 грн.

Станом на момент розгляду справи заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 21 363, 30 грн. відповідачем не сплачена, що усними поясненнями представника позивача та не спростовано відповідачем.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Натомість відповідач документально обґрунтовані письмові заперечення проти позову чи докази сплати боргу у вказаній сумі суду не надав.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог..

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А, ідентифікаційний код 05445400) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 104, ідентифікаційний код 22869098) адміністративно-господарські санкції в розмірі 21 235 (двадцять одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 90 коп. та суму пені в розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 40 коп., загалом 21 363 (двадцять одна тисяча триста шістдесят три) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова