Ухвала

від 08.07.2014 по справі 810/7123/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7123/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Науково виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.12.2013 № 0001732204 та № 0001742204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 27.11.2013 Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.12.2010 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.11.2013 № 1363/22-4/37051349, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 108 257, 00 гривень, в тому числі по періодах: за червень 2012 року на суму 16 063, 00 гривень, за серпень 2012 року на суму 84 886, 00 гривень, за вересень 2012 року на суму 7 308, 00 гривень;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 392 443, 00 гривень, у тому числі: у 2 кварталі 2012 року на суму 16 886, 00 гривень, у 3 кварталі 2012 року на суму 96 804, 00 гривень, у 4 кварталі 2012 року на суму 278 773, 00 гривень.

На підставі акта перевірки 27.11.2013 № 1363/22-4/37051349 Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013:

- № 0001742204 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 392 443, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 98 110, 00 гривень;

- № 0001732204 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 108 257, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 064, 00 гривень.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 24.04.2012 між позивачем (покупець) та ПП «Приват Агро» (продавець) був укладений договір поставки № 24/047 (далі по тексту - договір № 24/047). Відповідно до умов додатку № 1 від 24.04.2012 та додатку № 2 від 30.08.2012 до договору № 24/047, ПП «Приват Агро» здійснило на користь позивача поставку 32, 96 тон соняшникового шроту, загальною вартістю 67 644, 00 гривень, в тому числі ПДВ 11 274, 00 гривень, що підтверджується видатковими накладними № ПА-0000430 від 26.04.2012 та № ПА-0000987 від 30.08.2012, товарно-транспортними накладними БЗС № 430 від 26.04.2012 та БЗС № 987 від 30.08.2012, прибутковими ордерами № 398 від 26.04.2012 та № 830 від 30.08.2012.

На виконання даних господарських зобов'язань ПП «Приват Агро» видало позивачу податкові накладні № 141 від 26.04.2012 та № 239 від 30.08.2012 на загальну суму 67 644, 00 гривень, в тому числі ПДВ 11 274, 00 гривень.

Розрахунки з ПП «Приват Агро» здійснені позивачем в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками та не заперечується відповідачем в Акті перевірки.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на момент виникнення спірних правовідносин основними видами діяльності ПП «Приват Агро» були: розведення великої рогатої худоби молочних порід; змішане сільське господарство; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля. Таким чином, предмет договору № 24/047 повністю відповідає основним задекларованим видам господарської діяльності як позивача, так і ПП «Приват Агро».

10.07.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «СУРП «Вектор М» (постачальник) був укладений договір поставки № 17/12 (далі по тесту - договір № 17/12). Відповідно до умов договору № 17/12 та специфікації № 1 від 12.10.2012, ТОВ «СУРП «Вектор М» здійснило на користь позивача поставку 2000 кг. метронідазолу, загальною вартістю 528 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ 88 000, 00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № 1146 від 12.07.2012, товарно-транспортною накладною № 1146 від 12.07.2012, прибутковим ордером № 744 від 12.07.2012.

На виконання даних господарських зобов'язань ТОВ «СУРП «Вектор М» видало позивачу податкову накладну № 34 від 12.07.2012 на загальну суму 528 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ 88 000, 00 гривень.

Розрахунки з ТОВ «СУРП «Вектор М» здійснені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками № 1262 від 18.07.2012, № 1267 від 19.07.2012, № 1292 від 20.07.2012, № 1299 від 20.07.2012, № 1320 від 24.07.2012, № 1335 від 25.07.2012, № 1501 від 14.08.2012 та не заперечується відповідачем в Акті перевірки.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент виникнення спірних правовідносин основними видами діяльності ТОВ «СУРП «Вектор М» були: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. Таким чином, предмет договору № 17/12 повністю відповідає основним задекларованим видам господарської діяльності як позивача, так і ТОВ «СУРП «Вектор М».

26.06.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Амат Херсон» (постачальник) був укладений договір поставки № 2606 (далі по тесту - договір № 2606), відповідно до умов якого ТОВ «Амат Херсон» здійснило на користь позивача поставку 11 тон шроту соєвого, загальною вартістю 53 900, 00 гривень, в тому числі ПДВ 8 983, 33 гривень, що підтверджується видатковою накладною № ВН-2718 від 27.06.2012, товарно-транспортною накладною № 2718 від 27.06.2012, прибутковим ордером № 604 від 27.06.2012.

На виконання даних господарських зобов'язань ТОВ «Амат Херсон» видало позивачу податкову накладну № 35 від 27.06.2012 на загальну суму 53 900, 00 гривень, в тому числі ПДВ 8 983, 33 гривень.

Розрахунки з ТОВ «Амат Херсон» здійснені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою № 1032 від 27.06.2012 та не заперечується відповідачем в Акті перевірки.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент виникнення спірних правовідносин основними видами діяльності ТОВ «Амат Херсон» були: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; допоміжна діяльність у рослинництві; неспеціалізована оптова торгівля. Таким чином, предмет договору № 2606 повністю відповідає основним задекларованим видам господарської діяльності як позивача, так і ТОВ «Амат Херсон».

Крім того, за клопотання представника відповідача судом витребувані у позивача докази на підтвердження наявності матеріально-технічної бази та ресурсів для здійснення власної господарської діяльності.

Так, з наданих позивачем документів встановлено, що за адресою місцезнаходження позивача та, відповідно, адресою куди здійснювалося постачання сировини від контрагентів - 08030, Київська область, Макарівський район, село Плахтянка, вулиця Кавказька, 4, знаходиться цілісний майновий комплекс з наявною в ньому як власною, так і орендованою позивачем матеріально-технічною базою, необхідною для здійснення господарської діяльності.

Зокрема, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 (власні основні засоби) у власності у позивача наявні: загальновиробничий підрозділ; споруда ваги автомобільні; 1/5 частина цілісного майнового комплексу; земельна ділянка 0, 0797 га; земельна ділянка 0, 5058 га; компресор РМ3127.01; конденсаторна установка; коректор вузла обліку газу; котел АОГВД-20х; молоток відбійний; цех БМВД (білково-мінеральні вітамінні добавки); автоматична система змащування з системою управління; ангар склад № 1; аспераційна система цеху БМВД (білково-мінеральні вітамінні добавки); елеватор (АСУ ТП); бункер для екструдування - процес отримання виробів шляхом («виштовхування») продукції через формувальний отвір у матриці; бункер зерновий приймальний; бункер надзмішуючий; вентиляційна аспераційна система; вентиляційні системи; дозатор ДВЛ-50Б (3 шт.); змішувачі (2 шт.); конвеєри сребк. (6 шт.); лебідка електрична; машина шв. промислова; норія стрічкова; просіювач барабанний; силоси СМВУ (зерносховища) (6 шт.); цех БМВД (білково-мінеральні вітамінні добавки) з силосними сховищами; цех по виробництву преміксів (попередньо змішані сухі компоненти, дозовані в мікрокількостях); апарат високого тиску; бункер готової продукції; ваги кранові електронні; дробарка молоткова; конвеєр швинговий; візок гідравлічний; АТС (автоматизована телефонна станція); бензогазонокосарка 465 РДЕ; комп'ютери Patriot Start і32100 (3 шт); Багатофункціональний пристрій (принтер, копір, сканер) БФП DEVELOP ineo 165 (3 шт) та інше.

Також, ТОВ «НВП «Укрзооветпромпостач» використовує у своїй діяльності транспортні засоби, офісні, виробничі (торгівельні, складські) приміщення тощо, обладнання, згідно наступних договорів оренди: договір оренди частини будівлі контори з топковими та обладнанням (загальна площа 349, 3 кв.м) № 16 від 30.12.2011; договір оренди частини складу матеріалів з навісом (загальна площа 284, 3 кв.м) № 21 від 30.12.2011; договір оренди цеху преміксів з обладнанням № 24 від 04.01.2012; виробнича потужність, згідно технічної документації 2 т/година; договір розірваний 30.11.2012, цех разом з обладнанням викуплено, згідно договору купівлі-продажу № 3282 від 30.11.2012; договір № 23 від 04.01.2012 оренди ангару складу № 1, розірваний 31.03.2012; договір оренди обладнання № 22 від 04.01.2012, розірваний 31.03.2012; договір оренди цеху БМВД з обладнанням № 34 від 01.04.2012, виробнича потужність згідно технічної документації 10 т/година; договір розірваний 30.11.2012, цех разом з обладнанням викуплено, згідно договору купівлі-продажу № 3281 від 30.11.2012; договір оренди ангар складу № 3 з обладнанням № 36 від 01.04.2012; договір оренди ангар складу № 4 з обладнанням № 35 від 01.04.2012; договір найму (оренди) транспортного засобу № 4537 від 28.12.2011, сідловий тягач-Е марки RENAULT модель PREMIUM 440, реєстраційний номер АІ 2514 СІ; договір оренди транспортного засобу № 15 від 30.12.2011, напівпричіп бортовий тентований-С марки МАЗ 975830-3012, реєстраційний номер АА 7421 ХР; договір оренди транспортного засобу № 7 від 30.12.2011, вантажний бортовий тентований автомобіль марки МАЗ 630308-024, реєстраційний номер АА 3589 СР, причіп бортовий тентований марки МАЗ 83781-012, реєстраційний номер АА 2594 ХТ; договір оренди транспортного засобу № 10 від 30.12.2011, вантажний сідловий тягач-Е марки RENAULT PREMIUM 440.19Т, реєстраційний номер АА 1599 КІ; договір оренди напівпричепа № 39 від 10.01.2012 марка WIELTON NW 38 S, державний номер АА 9955 ХР; договір оренди транспортного засобу № 9 від 30.12.2011, вантажний сідловий тягач марки MAN TGA 18.480 4X2 BLS, реєстраційний номер АА 1854 НІ, напівпричіп самоскид-С марки MEGA MNW 35 S, реєстраційний номер АА 8057 ХТ; договір оренди автомобіля № 45 від 10.01.2012, автомобіль марки ISUZU NQR 71Р, державний номер АА 6917 ІТ; договір оренди транспортного засобу № 8 від 30.12.2011, вантажний бортовий тентований автомобіль ISUZU NQR 71Р, реєстраційний номер АА 5461 НК; договір оренди транспортного засобу № 6 від 30.12.2011, автомобіль марки ГАЗ 33072, реєстраційний номер 4703 КХУ; договір оренди транспортного засобу № 11 від 30.12.2011, вантажний фургон марки ГАЗ 3307, реєстраційний номер АА 8826 АЕ; договір оренди транспортного засобу № 48 від 11.06.2012, вантажний сідловий тягач марки RENAULT, модель PREMIUM 440.19Т, реєстраційний номер АА 7321 НС; договір оренди напівпричіпа № 49 від 13.06.2012 марка WIELTON, модель NW 48А, реєстраційний номер АА 4675 ХО.

Станом на 31.12.2012 загальна чисельність працівників підприємства 115 осіб, з них: 2 особи - директор, заступник директора з виробництва, вища освіта; 1 особа - головний інженер, вища освіта; 3 особи - технологи, вища освіта; 20 осіб - апаратники комбікормового виробництва, середня спеціальна освіта; 9 осіб - фасувальники, середня освіта; 2 особи - комірники, середня спеціальна освіта;6 осіб - вантажники, середня освіта; 10 осіб - водії вантажних автомобілів та автонавантажувачів, технічна освіта; решта 62 особи - адмінперсонал, відділ постачання, відділ збуту, механічна служба, служба охорони.

На підтвердження зазначених даних (зокрема їх реальність та сплата податків з доходів співробітників) свідчить відповідна довідка за формою 1ДФ, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи свідчать про здійснення господарської діяльності, податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Посилання апелянта на порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.