Ухвала

від 17.02.2015 по справі 810/7123/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/39266/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року

у адміністративній справі № 810/7123/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 № 0001742204, яким визначено грошове зобов'язання за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 392443, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 98110, 00 гривень; № 0001732204 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 108257,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27064, 00 гривень.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Суди встановили, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.12.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 27.11.2013 № 1363/22-4/37051349, в якому зазначено про порушення позивачем вимог: п.п.198.2 (з урахуванням п.п. 187.9 статті 187), 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 108 257, 00 гривень, в тому числі по періодах: за червень 2012 року на суму 16 063, 00 гривень, за серпень 2012 року на суму 84 886, 00 гривень, за вересень 2012 року на суму 7 308, 00 гривень; п.п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 392 443, 00 гривень, у тому числі: у 2 кварталі 2012 року на суму 16 886, 00 гривень, у 3 кварталі 2012 року на суму 96 804, 00 гривень, у 4 кварталі 2012 року на суму 278773, 00 гривень.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що під час перевірки встановлено, що позивач перебував у правовідносинах ПП «ПРИВАТ АГРО», ТОВ «СУРП «Вектор М», ТОВ «Амат Херсон» в яких наявні ознаки фіктивності через відсутність поставки товару та надання послуг, оскільки фактично контрагенти не могли виконувати будь-які роботи в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та виробничих потужностей, зокрема, відсутністю їх за юридичною адресою, неможливістю проведення зустрічної звірки за вказаними юридичними особами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про незаконність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки в судовому засіданні не підтверджено порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зазначаючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.п.138.2 ст. 138, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 ст. 139 ПК України, - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Отже, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2012 між позивачем (покупець) та ПП «Приват Агро» (продавець) укладено договір поставки № 24/047, відповідно до умов якого, поставлено 32, 96 тон соняшникового шроту, загальною вартістю 67644гривень, в тому числі ПДВ 11274 гривень, що підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, документами про оплату.

10.07.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «СУРП «Вектор М» (постачальник) укладено договір поставки № 17/12, предметом якого є поставка 2000 кг метронідазолу, загальною вартістю 528000 гривень, в тому числі ПДВ 88000 гривень. Фактичне виконання договору підтверджується податковою та видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, прибутковим ордером, документами про оплату придбаного товару.

26.06.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Амат Херсон» (постачальник) укладено договір поставки № 2606, відповідно до умов якого придбано 11 тон шроту соєвого, загальною вартістю 53 900 грн., в тому числі ПДВ 8 983, 33 гривень, що підтверджується податковою та видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, прибутковим ордером,документами про оплату.

Суди ретельно перевірили види діяльності позивача, його матеріальні та трудові ресурси, ділову мету укладених договорів та встановили, що за адресою його місцезнаходження: 08030, Київська область, Макарівський район, село Плахтянка, вулиця Кавказька, 4, знаходиться цілісний майновий комплекс з наявною матеріально-технічною базою, транспортними засобами, складськими та офісними приміщеннями, необхідною для здійснення господарської діяльності. Фактичний склад працівників становить 115 осіб. Придбання товару за зазначеними договорами необхідно для ведення господарської діяльності позивача, основним видом якої є розробка, виробництво ветеринарних препаратів, кормів, преміксів.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення Податкового кодексу України - юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач».

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано всі обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року у справі № 810/7123/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Г.К.Голубєва

М.В.Сірош