Ухвала

від 08.07.2014 по справі 820/4357/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р.Справа № 820/4357/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У с т а н о в и л а:

В березні 2014 року позивач ТОВ «Автомобільна компанія «Укравтоторг» (далі ТОВ «АК «Укравтоторг») звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з обслуговування ВПП у м. Харкову МГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі акту перевірки № 116/48.1/36308337 від 30.09.2013 року:

№ 0000014801 від 16.10.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 302 055,00 грн., у т.ч. за основним платежем 6 641 644,00 грн. та за штрафними санкціями 1 660 411,00 грн.;

№ 0000024801 від 16.10.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 986 608,75 грн., у т.ч. за основним платежем 20 789 287,00 грн. та за штрафними санкціями 5 197 321,75 грн.

Крім цього було оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0000294800 від 06.11.2013 року, прийняте на підставі акту перевірки № 136/48-0-11/36308337 від 18.10.2013 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 5 649,18 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000304800 від 05.12.2013 року, прийняте на підставі акту перевірки № 157/48-0-11/36308337 від 15.11.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 7061,48 грн., в тому числі 5649,18 грн. за основною сумою та 1412,30 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на необґрунтованість висновків податкового органу щодо відсутності у позивача витрат при здійсненні продажу простого векселя, отриманого в рахунок поставленого товару, а також щодо порушень при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток нижче звичайних цін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року адміністративний позов ТОВ «АК «Укравтоторг» задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі СДПІ з обслуговування ВПП у м. Харкову МГУ Міндоходів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог підприємства у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідачем в акті перевірки № 116/48.1/36308337 від 30.09.2013 року зазначається про порушення ТОВ «АК «Укравтоторг» п.135.1, п.135.5 ст.135, п.153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України) що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме інших доходів, прибутку від операцій з торгівлі цінними паперами, на загальну суму 31 626 874 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 31 626 874 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що позивачем в жовтні 2012 року на адресу ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» реалізовано транспортні засоби на загальну суму 13 040 867,92 грн. В оплату за отриманий товар (автотранспортні засоби) ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» в жовтні 2012 року проведено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на загальну суму 81 442 000 грн. На суму 31 626 874 грн. ТОВ «Харківська Автомобільна Торгівельна Компанія» передано простий вексель № АА2373411 від 09.10.2012 року продавцю автомобілів ТОВ «АК «Укравтоторг».

В подальшому позивач відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № БД-161012-3Ю/БВ-1 від 16.10.2012 року через повіреного Товариство з обмеженою відповідальністю «Беневіт Брок» в жовтні 2012 року реалізувало простий вексель на ТОВ «ЕКЛІ» (код ЄДРПОУ 38098351). Передача простого векселя була здійснена 16.10.2012 року відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів по договору купівлі-продажу від 16.10.2012 року № БД-161012-3Ю/БВ-1. В жовтня 2012 року ТОВ «ЕКЛІ» в оплату за вексель перерахувало грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «АК «Укравтоторг» у сумі 31 626 874,0 грн.

На думку відповідача позивач порушив вимоги чинного законодавства, що виразились в не відображенні доходу від операцій з торгівлі цінними паперами на суму 31 626 874 грн., оскільки позивач не поніс витрат з придбання вказаного векселя, а отже вся сума, отримана від продажу вказаного векселя, складає позитивний результат від операції з його продажу.

Крім того, в зазначеному акті перевірки, а також в актах перевірки № 136/48-0-11/36308337 від 18.10.2013 року та № 157/48-0-11/36308337 від 15.11.2013 року вказується на порушення ТОВ «АК «Укавтоторг» положень п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело, на думку податкового органу, до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 20 641 762 грн. (акт перевірки № 116/48.1/36308337 від 30.09.2013 року) та 5 649,18 грн. (акти перевірки № 136/48-0-11/36308337 від 18.10.2013 року та № 157/48-0-11/36308337 від 15.11.2013 року), що призвело до невірного визначення бази оподаткування операцій з продажу автомобілів на адресу ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» та ТОВ «ЕКЛІ» за цінами, нижчими від звичайних.

При цьому відповідач посилається на те, що звичайною ціною при реалізації автотранспортних засобів для позивача є ціна реалізації цих автомобілів до покупців 2-ї ланки, а саме з ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» та ТОВ «ЕКЛІ» на ТОВ «Глобал Автогруп», ІП «ТД «Автоцентр Харків», ТОВ «ПКЦ «Оптима ЛТД» та ПАТ «Завод «Часовоярські автобуси», оскільки при дослідженні договорів поставки, умов поставки, обсягів товарних партій, термінів виконання зобов'язань не встановлено додаткових витрат з боку ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» та ТОВ «ЕКЛІ», які б значно вплинули на зростання ціни на автотранспортні засоби, придбані у ТОВ «АК «Укравтоторг» та реалізовані в подальшому на вищенаведених контрагентів.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 153.8 ст. 153 ПК України Для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 05.04.2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2374) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, у платника податку - покупця у разі видачі простого векселя припиняються зобов'язання щодо оплати товарів за договором поставки та виникають зобов'язання щодо сплати зобов'язань за векселем. Платник податку - продавець на підставі п. 137.1 ст. 137 ПК України на дату переходу права власності на товар або дату складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, у разі виконання робіт або надання послуг, має відобразити дохід від реалізації товарів (надання послуг, виконання робіт) та витрати у розмірі собівартості таких товарів (робіт, послуг) (п.п. 138.5 ст. 138 ПК України).

Згідно з абз. «д» п.п.2 п. 5 ст. 3 Закону України від 23.03.2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» зі змінами та доповненнями векселі відносяться до боргових цінних паперів.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями визначено п. 153.4 ст. 153 ПК України. Зокрема, з урахуванням особливостей, встановлених розділом ІІІ ПК України, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з розміщенням або наступним продажем боргових цінних паперів, та не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з погашенням (викупом) боргових цінних паперів (п.п. 153.4.1, 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 ПК України).

Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами визначений у

п. 153.8 ст. 153 ПК України, згідно з п.п. 153.8.1 якого облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Норми п. 153.8 ст. 153 ПК України не поширюються на платників податків - емітентів цінних паперів за операціями з розміщення, погашення, викупу, конвертації та повторного їх продажу, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, що видали ордерний або борговий цінний папір, при видачі та погашенні даних цінних паперів (п. 153.9 ст. 153 ПК України).

Отже, в окремому обліку фінансових результатів за операціями з цінними паперами платником податку не відображаються операції з отримання векселя в рахунок реалізованих товарів (наданих послуг, виконаних робіт) та його погашення.

Водночас у разі продажу векселя платник податку повинен на дату переходу покупцеві права власності на такий вексель визначити в окремому обліку фінансовий результат (прибуток або збиток) від зазначеної операції, який розраховується як позитивна або від'ємна різниця між доходом від відчуження векселя, та сумою витрат, яка визнається у розмірі вартості товарів (робіт, послуг), в рахунок оплати яких було видано вексель.

Таким чином, фінансовий результат від продажу векселя, отриманого як засіб платежу за товари, виникає за наявності доходів від продажу векселя і витрат на його придбання (заборгованості за продані товари).

Судом було вірно встановлено та не заперечувалось сторонами по справі факт видачі простого векселя на суму заборгованості за поставлені автотранспортні засоби на підставі договору № ХАТК/П003-34 від 01.07.2011 року, яким передбачено можливість вексельного розрахунку. Також підтверджено, що вартість поставлених автомобілів, в оплату яких отримано вексель, складала 31 626 874 грн. На таку ж саму суму підприємство отримало дохід від реалізації вказаного векселя - 31 626 874 грн. Таким чином, фінансовий результат ТОВ «АК «Укравтоторг» від операції з вказаним простим векселем за 4 квартал 2012 складає дорівнює нулю.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення податкових зобов'язань підприємству-позивачу з операції з продажу простого векселя, а відтак рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.

В частині висновків відповідача щодо порушень при визначенні об'єкту оподаткування з податку на додану вартість у зв'язку із заниженням ціни реалізації автомобілів порівняно із звичайною ціною, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно абз. 1 та 2 п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Нормами, якими встановлено поняття звичайних цін у період до 01.01.2013 року був п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п. 14.1.80 ст. 14 ПК України ідентичні товари ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва (походження), виробник.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем жодним чином не доведено, що ціни на автомобілі, що продавались позивачем на адресу своїх контрагентів не відповідали справедливим ринковим цінам, що відповідно до закону і є звичайною ціною. Відповідачем не надано ніяких доказів щодо співставлення та ідентичності умов продажу, гарантійних зобов'язань, маркетингової політики, рекламної політики, спеціалізації персоналу, зобов'язань за кредитами банків, строку реалізації товару, строку обороту дебіторської заборгованості ТОВ «АК «Укравторог» з одного боку та ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія», ТОВ «ЕКЛІ», з другого боку.

Згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В той же час як встановлено при розгляді справи такий запит до позивача не направлявся, питання визначення звичайної ціни відповідно до вимог закону відповідачем під час проведення перевірки не вивчалось.

Єдиним джерелом інформації про ціни, які на думку відповідача є звичайними для ТОВ «АК «Укравторог» є довідка від 25.09.2013 року № 404/220/36031913 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Харківська автомобільні торгівельна компанія» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість по операціям з ТОВ «АК «Укравтоторг» за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 року» та довідка від 03.09.2013 року № 253/10-07-22-03-12/38097363 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Глобал Автогруп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ЕКЛІ», їх повноти відображення в обліку за період з 01.10.2010 по 31.12.2012».

Тобто, єдиним предметом перевірки за цими довідками була перевірка правильності обчислення податку на додану вартість, при цьому питання формування цін взагалі не було предметом дослідження контролюючого органу.

Під час проведення перевірки відповідачем запит щодо обґрунтування звичайних цін не направлявся, питання формування ціни продажу контрагентами позивача не перевірялось. Ніякої інформації відносно ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» та ТОВ «ЕКЛІ» щодо умов продажу, гарантійних зобов'язань, маркетингової політики, рекламної політики, спеціалізації персоналу, зобов'язань за кредитами банків, строку реалізації товару, строку обороту дебіторської заборгованості, кількості покупців, середнього обсягу продажу одному покупцеві цей документ не містить.

Окрім цього, відповідачем не надано ніякої інформації щодо цін реалізації ідентичних товарів іншими імпортерами транспортних засобів на території України. Таким чином, Відповідачем не надано суду зворотних доказів щодо рівня звичайних цін, що передбачені п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що ідентичними товарами є товари, які мають однакові з оцінюваними ознаки, тобто предметом дослідження мають бути інші товари, що мають однакові ознаки.

Натомість як встановлено при розгляді справи, висновок про порушення було здійснено відповідачем при досліджені реалізації того ж самого товару контрагентами позивача, при цьому питання формування ціни, в тому числі і формування прибутку, такими контрагентами також не досліджувалось.

Одночасно з цим судом першої інстанції встановлено, та підтверджено при розгляді апеляційним судом, що продаж автотранспортних засобів позивачем здійснено прибутково у відповідності з вимогами абз. 3 п. 188.1 ст. 188 ПК України, відповідно до якого базою оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу є помилковими, оскільки відповідачем не доведено обґрунтованість визначених ним порушень податкового законодавства позивачем. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, - без змін.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 11 липня 2014 року.