Ухвала

від 29.07.2015 по справі 820/4357/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/39583/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача Хоменка С.І.,

представника відповідача Варченко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року

у справі № 820/4357/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг» (далі - ТОВ «АК «Укравтоторг») звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000014801 від 18 жовтня 2013 року, № 0000034801 від 09 грудня 2013 року, № 0000294800 від 06 листопада 2013 року, № 0000304800 від 05 грудня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000014801 від 18 жовтня 2013 року, № 0000034801 від 09 грудня 2013 року, № 0000294800 від 06 листопада 2013 року, № 0000304800 від 05 грудня 2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведена документальна планова перевірка ТОВ «АК «Укравтоторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 116/48.1/36308337 від 30 вересня 2013 року.

На підставі акта перевірки № 116/48.1/36308337 від 30 вересня 2013 року СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000014801 від 18 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 302 055 грн., з яких 6 641 644,00 грн. - основний платіж, 1 660 411,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Підставою для прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення став висновок акта перевірки про порушення позивачем п. 135.1, 135.5 ст. 135, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме інших доходів, прибутку від операцій з торгівлі цінними паперами, на загальну суму 31 626 874,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 31 626 874,00 грн.;

- № 0000034801 від 09 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 802 202,50 грн., з яких 20 641 762,00 грн. - основний платіж, 5 160 440,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Підставою для прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення став висновок акта перевірки про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 20 641 762,00 грн., у зв'язку з заниження ціни реалізації автомобілів порівняно із звичайною ціною.

Крім того, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АК «Укравтоторг» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 року, за результатами якої складено акт № 136/48-0-11/36308337 від 18 жовтня 2013 року.

Відповідно до акта перевірки № 136/48-0-11/36308337 від 18 жовтня 2013 року позивачем порушено п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст.188 ПК України, а саме, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 5 649,18 грн. З метою встановлення вказаного порушення відповідачем було використано акт перевірки позивача № 116/48.1/36308337 від 30 вересня 2013 року (в частині, що стосується заниження цін реалізації автомобілів порівняно із звичайними).

На підставі акта перевірки № 136/48-0-11/36308337 від 18 жовтня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000294800 від 06 листопада 2013 року, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5 649,18 грн. за липень 2013року.

Також відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АК «Укравтоторг» з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт № 157/48-0-11/36308337 від 15 листопада 2013 року, згідно з яким позивачем порушено п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2013 року на 5 649,18 грн. Вказаний висновок відповідача ґрунтується на акті попередньої перевірки № 136/48-0-11/36308337 від 18 жовтня 2013 року

На підставі акта перевірки від 15 листопада 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000304800 від 05 грудня 2013 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 5 649,18 грн. за серпень 2013 року та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 412,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, висновок відповідача про заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 31 626 874 грн., ґрунтується на слідуючому.

Позивачем в жовтні 2012 року на адресу ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» реалізовано транспортні засоби. В оплату за отриманий товар (автотранспортні засоби) ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» в жовтні 2012 року проведено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на загальну суму 81 442 000,00 грн. На суму 31 626 874,00 грн. ТОВ «Харківська Автомобільна Торгівельна Компанія» передано простий вексель № АА2373411 від 09 жовтня 2012 року продавцю автомобілів ТОВ «АК «Укравтоторг».

В подальшому, позивач відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № БД-161012-3Ю/БВ-1 від 16 жовтня 2012 року реалізував простий вексель ТОВ «ЕКЛІ». В жовтні 2012 року ТОВ «ЕКЛІ» в оплату за вексель перерахувало грошові кошти у сумі 31 626 874,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «АК «Укравтоторг».

На думку відповідача, позивач в порушення вимог чинного законодавства не відобразив дохід від операцій з торгівлі цінними паперами на суму 31 626 874,00 грн., оскільки він не поніс витрат з придбання вказаного векселя.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 153.8 ст. 153 ПК України для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2374-III видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, у платника податку - покупця у разі видачі простого векселя припиняються зобов'язання щодо оплати товарів за договором поставки та виникають зобов'язання щодо сплати зобов'язань за векселем. Платник податку - продавець на підставі п. 137.1 ст. 137 ПК України на дату переходу права власності на товар або дату складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, у разі виконання робіт або надання послуг, має відобразити дохід від реалізації товарів (надання послуг, виконання робіт) та витрати у розмірі собівартості таких товарів (робіт, послуг) (п.п. 138.5 ст. 138 ПК України).

Згідно з абз. «д» пп.2 п. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 березня 2006 року № 3480-IV векселі відносяться до боргових цінних паперів.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями визначено п. 153.4 ст. 153 ПК України, зокрема, з урахуванням особливостей, встановлених розділом ІІІ ПК України, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з розміщенням або наступним продажем боргових цінних паперів, та не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з погашенням (викупом) боргових цінних паперів (пп. 153.4.1, пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 ПК України).

Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами визначений у п. 153.8 ст. 153 ПК України, згідно з пп. 153.8.1 якого облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Норми п. 153.8 ст. 153 ПК України не поширюються на платників податків - емітентів цінних паперів за операціями з розміщення, погашення, викупу, конвертації та повторного їх продажу, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, що видали ордерний або борговий цінний папір, при видачі та погашенні даних цінних паперів (п. 153.9 ст. 153 ПК України).

Таким чином, в окремому обліку фінансових результатів за операціями з цінними паперами платником податку не відображаються операції з отримання векселя в рахунок реалізованих товарів (наданих послуг, виконаних робіт) та його погашення.

Водночас, у разі продажу векселя платник податку повинен на дату переходу покупцеві права власності на такий вексель визначити в окремому обліку фінансовий результат (прибуток або збиток) від зазначеної операції, який розраховується як позитивна або від'ємна різниця між доходом від відчуження векселя, та сумою витрат, яка визнається у розмірі вартості товарів (робіт, послуг), в рахунок оплати яких було видано вексель.

Отже, фінансовий результат від продажу векселя, отриманого як засіб платежу за товари, виникає за наявності доходів від продажу векселя і витрат на його придбання (заборгованості за продані товари).

Судами попередніх інстанцій встановлено факт видачі простого векселя на суму заборгованості за поставлені автотранспортні засоби на підставі договору № ХАТК/П003-34 від 1 липня 2011 року, яким передбачена можливість вексельного розрахунку. Також встановлено, що вартість поставлених автомобілів, в оплату яких отримано вексель, складала 31 626 874,00 грн. На таку ж саму суму підприємство отримало дохід від реалізації вказаного векселя. Таким чином, фінансовий результат ТОВ «АК «Укравтоторг» від реалізації простого векселя ТОВ «ЕКЛІ» за 4 квартал 2012 дорівнює нулю.

У частині висновків відповідача щодо порушень при визначенні об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, у зв'язку із заниженням ціни реалізації автомобілів порівняно із звичайною ціною, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно абз. 1 та 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п. 14.1.80 ст. 14 ПК України ідентичні товари ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва (походження), виробник.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такий запит СДПІ до позивача не направлявся, питання визначення звичайної ціни відповідно до вимог закону відповідачем під час проведення перевірки не вивчалось.

Посилання податкового органу на довідки від 25 вересня 2013 року № 404/220/36031913 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Харківська автомобільні торгівельна компанія» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість по операціям з ТОВ «АК «Укравтоторг» за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року» та від 03 вересня 2013 року № 253/10-07-22-03-12/38097363 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Глобал Автогруп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ЕКЛІ», їх повноти відображення в обліку за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року» є безпідставними, оскільки єдиним предметом перевірки за цими довідками була перевірка правильності обчислення податку на додану вартість, при цьому питання формування цін взагалі не було предметом дослідження контролюючого органу.

Під час проведення перевірок позивача СДПІ запит щодо обґрунтування звичайних цін не направлявся, питання формування ціни продажу контрагентами позивача не перевірялось. Ніякої інформації відносно ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» та ТОВ «ЕКЛІ» щодо умов продажу, гарантійних зобов'язань, маркетингової політики, рекламної політики, спеціалізації персоналу, зобов'язань за кредитами банків, строку реалізації товару, строку обороту дебіторської заборгованості, кількості покупців, середнього обсягу продажу одному покупцеві цей документ не містить.

Окрім цього, відповідачем не надано ніякої інформації щодо цін реалізації ідентичних товарів іншими імпортерами транспортних засобів на території України. Таким чином, відповідачем не надано суду зворотних доказів щодо рівня звичайних цін, що передбачені п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що ідентичними товарами є товари, які мають однакові з оцінюваними ознаки, тобто предметом дослідження мають бути інші товари, що мають однакові ознаки.

Натомість, як встановлено в ході розгляду справи, висновок про порушення здійснено відповідачем при досліджені реалізації того ж самого товару контрагентами позивача, при цьому питання формування ціни, в тому числі і формування прибутку, такими контрагентами також не досліджувалось.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що продаж автотранспортних засобів позивачем здійснено прибутково у відповідності до вимог абз. 3 п. 188.1 ст. 188 ПК України, відповідно до якого базою оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев