Ухвала

від 02.07.2014 по справі 820/6943/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р.Справа № 820/6943/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення,

В с т а н о в и л а:

15 квітня 2014 року позивач, публічне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод» (далі - АТ «ХАРП»), звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень - рішень від 27.12.2013 року ( т.1 а.с. 38-43):

- форми «Р» № 0000154100 від 27.12.2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 152.212 грн. 50 коп., з яких 101.475 грн. - основний платіж, 50.737 грн. 50 коп. - штрафні санкції;

- форми «В1» № 0000164100 від 27.12.2013 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітнень 2012 року в сумі 32.134 грн., липень 2012 року в сумі 40.461 грн., серпень 2012 року в сумі 78.935 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 75.765 грн.

- форми «Р» № 0000144100 від 27.12.2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 60.466 грн., з яких 40.330 грн. - основний платіж, 20.136 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 184/41-00-17/05808853 від 11.12.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ «ХАРП» (код ЄДРПОУ 05808853) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами: ПП «Будремкомплекс» (код ЄДРПОУ 33899418) за березень - серпень 2012 року, ТОВ «ДМС Трейд» (код ЄДРПОУ 36392290) за квітень 2012 року, травень 2012 року, ТОВ «Грань» (код ЄДРПОУ 23762505) за вересень 2011 року, ТОВ «Транссєрвіс» (код ЄДРПОУ 30428944) за квітень 2012 року, ТОВ «ХЕСК» (код ЄДРПОУ 35777085) за лютий 2013 року та дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період за 2011 рік, 2012 рік».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зазначені податкові повідомлення - рішення, прийняті відповідачем на підставі акту перевірки, є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення винесені необґрунтовано, є протиправними, такими, що суперечать Податковому кодексу України, обмежує та порушує права, свободи та інтереси АТ «ХАРП», оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для їх винесення.

Зазначає про наявність первинної документації, що підтверджує факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, у тому числі, придбання, транспортування та використання придбаного товару, у зв'язку з чим, він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формуванню на їх підставі суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року адміністративний позов АТ «ХАРП» задоволено в повному обсязі.

Скасовані податкові повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 27.12.2013 року № 0000144100, від 27.12.2013 року № 0000154100, від 27.12.2013 року № 0000164100.

Судове рішення вмотивоване тим, що валові доходи, валові витрати, податкові зобов'язання та податковий кредит сформовані позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи тощо оформлені відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Угоди між позивачем та контрагентами - ПП «Будремкомплекс», ТОВ «ДМС Трейд», ТОВ «Грань», ТОВ «Транссєрвіс», ТОВ «ХЕСК» укладені відповідно до норм діючого законодавства та свідчать про реальність господарських взаємовідносин.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «ХАРП» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, а саме, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, неврахування судом першої інстанції вимог ПК України при визначенні платнику податків сум грошових зобов'язань тощо.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПАТ «Харківський підшипниковий завод» відповідно до копії Довідки Серії АА № 847511 зареєстроване розпорядженням виконкому Харківської міської ради від 07 вересня 1994 року. (т.1 а.с.24-36). Позивач перебуває на податковому обліку в СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів, є платником податку на додану вартість.

В період з 14.11.2013 року по 04.12.2013 року працівниками СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів було проведено позапланову виїзну документальну перевірку АТ «ХАРП» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами: ПП «Будремкомплекс» за березень - серпень 2012 року, ТОВ «ДМС Трейд» за квітень 2012 року, травень 2012 року, ТОВ «Грань» за вересень 2011 року, ТОВ «Транссєрвіс» в квітні 2012 року, ТОВ «ХЕСК» за лютий 2013 року та дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період за 2011 року, 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 184/41-00-17/05808853 від 11.12.2013 року( т.1 а.с. 44-97).

Відповідно до висновку акту перевірки відповідачем встановлені такі порушення:

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Будремкомплекс» за березень - серпень 2012 року, ТОВ «ДМС Трейд» за квітень 2012 року, травень 2012 року, ТОВ «Грань» за вересень 2011 року, ТОВ «Транссєрвіс» в квітні 2012 року, ТОВ «ХЕСК» за лютий 2013 року на загальну суму 253005 грн.;

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п. 200.4 ст.200 ПК України внаслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 101475 грн.; завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку на загальну суму 151530 грн.;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п. 145.1 ст. 145, п. 146.11 та п. 146.12 ст. 146 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено витрати, тим самим занижено об'єкт оподаткування по декларації з податку на прибуток за 2011 рік (4 кв.2011 року) та 2012 рік ( 1кв. - 4кв. 2012 року ) на загальну суму 192023,0 грн., що призвело до заниження нарахованої суми податку на прибуток на загальну суму 40330,0 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов, у тому числі, з урахуванням інформації, отриманої від інших податкових органів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ПП «Будремкомплекс», ТОВ «ДМС Трейд», ТОВ «Грань», ТОВ «Транссєрвіс» , ТОВ «ХЕСК».

Так, згідно з актом Основ'янської МДПІ м. Харкова від 01.02.13 року №110/22.2-08/ 23762505 неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «ГРАНЬ» за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року за відсутності товариства на момент перевірки за місцезнаходженням, документальних підтверджень фінансово-господарської діяльності підприємством не надано. В зв'язку чим в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів податковим органом зроблений висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки товариство не має необхідної кількості трудових та матеріальних активів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для ведення господарської діяльності.( т. 5 а.с.162-166).

Відповідно до акту Основ'янської МДПІ м. Харкова від 30.05.2013 року № 2707/22.1-04/ 33899418 за результатами зустрічної звірки ПП «Будремкомплекс» за період з 01.03.2012 року по 31.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Савола» зроблений висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом, який ґрунтується на результатах перевірки ТОВ «Савола» ( акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.04.2013 року № 1330/22.1-07/34634049), оскільки у товариства відсутні необхідні трудові та матеріальні активи, виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.( т. 5 а.с.153-161).

За актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 28.05.2013 року № 908/22.2.09/ 36392290 неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «ДСМ-Трейд» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року за відсутністю товариства на момент перевірки за місцезнаходженням та у зв'язку з тим, що документальних підтверджень фінансово-господарської діяльності підприємством не надано. В зв'язку чим в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів податковим органом зроблений висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки товариство не має необхідної кількості трудових та матеріальних активів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для ведення господарської діяльності, відсутній факт реальної передачі товарів покупцям.( т.5 а.с.148-152).

Згідно з актом Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.10.2013 року № 118/20-20-22-08 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ХЕСК» за лютий 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Рона-С» зроблений висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом, що ґрунтується на результатах перевірки ТОВ «Рона-С» (акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.05.2013 року № 541/22-4/38488108 ), яким встановлено відсутність у ТОВ «Рона-С» товарів, що в подальшому були реалізовані ТОВ «ХЕСК»( т.5 а.с.139-147).

Також, згідно з актом ДПІ у Московському районі м. Харкова від 14.08.2013 року № 170/20-34-22-03-05/30428944 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транссєрвіс» за період 01.04.2012 року по 30.04.2012 року та за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Химтрейд» зроблений висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом, що ґрунтується на результатах перевірки ТОВ «Химтрейд» (акт перевірки від 09.04.13 року № 625/22.1-07/31235974 ), яким зроблений висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки товариство не має необхідної кількості трудових та матеріальних активів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для ведення господарської діяльності, відсутній факт реальної передачі товарів покупцям.( т. 5 а.с.132-138).

За висновками Акта перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми ( т.1 а.с. 38-43).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З наданих до матеріалів справи копій первинних документів встановлено, що у періоді, який перевірявся, між АТ «ХАРП» та ТОВ «Грань» було укладено договір поставки № 1 від 04.08.2011 року на поставку автомат газводи АВ-2 (з підсоленою водою) в кількості 1 шт. За умовами договору покупець згідно рахунку-фактури зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Сплата здійснюються в два етапи: 1-й етап передоплата 50% на р/с ТОВ «Грань», 2-й етап - сплата залишку сум після поставки товару (т.1 а.с.166).

Згідно з видатковою накладною № 22/09 від 22.09.2011 року (т.1 а.с.172) здійснено придбання автомат газводи АВ-2 у кількості 1 шт. загальною вартістю 9600,00 грн., в т.ч., ПДВ 1600,00 грн. Передача автомату газводи АВ-2 здійснена на підставі Акту прийомки-передачі основних засобів та 23.09.2011 року автомат введено в експлуатацію зі встановленим строком корисного використання 96 місяців. Оприбутковано на склад по прибутковому ордеру № 2621 від 22.09.2011 року. Транспортування підтверджується товарно-транспортною накладною (т.3, а.с.200).

Реальність здійснення господарської операції підтверджується також виписаними ТОВ «Грань» податковими накладними, які включені до Єдиного реєстру податкових накладних(т.1 а.с.177-178).

Також, 24.04.2012 року листом. № 392/03-2 АТ «ХАРП» звернувся до ТОВ «ДСМ ТРЕЙД» з проханням продати заводу МФУ (т.1 а.с.167).

Згідно з видатковими накладними № 150 від 03.05.2012 року, № 173 від 17.05.2012 року (т.1 а.с.173-174) придбано копір-принтер-сканера DEVELOP ineo 164 - 2 шт., тонер кіт (2 туби) TN -116 до ineo 164 - 2шт., загальною вартістю 11720 грн., в т.ч. ПДВ 1953грн. Придбане на підприємство доставлено ручною поклажею.

Відповідно до акту прийомки - передачі основних засобів від 24.05.2012 року (наказ про введення в експлуатацію та переміщення об'єкту основних засобів ОГМетр № 467 від 24.05.2012 року), введено в експлуатацію з 01.06.2012 копір-принтер-сканер DEVELOP ineo 164 в кількості 1 шт. інв.№1441751, встановлено строк корисного використання - 60 місяців; акту прийомки - передачі основних засобів від 07.05.2012 року (наказ про ввід в експлуатацію та переміщення об'єкту основних засобів ОАСУП № 450 від 18.05.2012 року) введено в експлуатацію з 01.06.2012 року копір-принтер-сканер DEVELOP ineo 164 в кількості 1 шт. інв.№1441741, встановлено строк корисного використання - 60 місяців.

Копір-принтер-сканер DEVELOP ineo 164 оприбутковано на склад 3826 ЦЖДТіС по прибутковому ордеру №070542 від 03.05.2012 року - 1шт., №070587 від 17.05.2012 року -1 шт.; тонер кіт (2 туби) TN-116 до ineo 164 оприбутковано на склад 3820 хімік ЦЖДТиС № 150 від 03.05.2012 року - 0,5 шт. (лімітно-заборна картка №1 від 25.05.2012 року на склад ОГТ 5408- 0,5шт.), №173 від 17.05.2012 року - 1,5 шт. (лімітно-заборна картка №1/5408/22 від 22.06.2012 року на склад ОГТ 5408- 0,5шт., лімітно-заборна картка №1/6310/22 від 22.06.2012 року на склад ОГМетр 6310- 1шт.).

Реальність здійсненої господарської операції підтверджується виписаними ТОВ «ДСМ ТРЕЙД» податковими накладними, які включені до Єдиного реєстру податкових накладних (т.1 а.с.179-180).

Як вбачається з матеріалів справи вбачається 22.02.2011 року між ТОВ «Транссєрвіс» та АТ "ХАРП" укладений договір від № КОМ-3 на забезпечення матеріалами та комплектуючими виробами (т.1 а.с.168-170).

Відповідно до зазначеного договору АТ «ХАРП» було придбано продукцію: силіконове мастило 320 мл. аерозоль, що підтверджується видатковою накладною № 2400 від 20.04.2012 року (т.1 а.с.175).

Згідно з товарно-транспортною накладною № 792 від 20.04.2012 року транспортування здійснено АТ «ХАРП» шляхом само вивозу (т.3 а.с.225). Товар було оприбутковано по прибутковому ордеру № 2018 від 20.04.2012 року на склад АТ "ХАРП" № 3820 хімік ЦЖДТиС -64 кг. (200шт*0,32мл=64кг).

Реальність здійсненої господарської операції підтверджується також виписаною ТОВ «Транссєрвіс» податковою накладною, яка включена до Єдиного реєстру податкових накладних (т.1 а.с.181).

15.02.2013 року АТ «ХАРП» звернувся з листом № 65/03 до ТОВ «ХЕСК» з проханням відвантажити на адресу АТ «ХАРП» магніт МИС 5200 380В Росія у кількості 4 шт. (т.1 а.с.171).

Згідно з видатковою накладною № ХЕ-0000007 від 19.02.2012 року (т.1 а.с.176) здійснено поставку магніту МИС 5200 380В Росія у кількості 4 шт., вартістю за одиницю 625,00 грн.

Поставка здійснювалась ручною поклажею. Зазначений товар оприбутковано на склад 3812 єл м ЦЖДТіС по прибутковому ордеру № 1212 від 19.02.2013 року, накладна на відпуск (внутрішнє переміщення) № 124/0920 від 20.02.2013 року.

Реальність здійсненої господарської операції підтверджується також виписаною ТОВ «ХЕСК» податковою накладною, яка включена до Єдиного реєстру податкових накладних (т.1 а.с.132).

Також, 04.01.2012 року між АТ «ХАРП» (замовник) та ПП «Будремкомплекс» (підрядник) був укладений Договір № 1 (т.1 а.с.160-163), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе комплекс робіт відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої сторонами по будівництву, реконструкції, капітальному та поточному ремонту будівель та споруд, усіх видів спецробіт об'єктів АТ «ХАРП» за адресою: м. Харків, пр.Фрунзе, 3.

На підставі укладеного договору ПП «Будремкомплекс» в березні - серпні 2012 року виконав комплекс будівельно-ремонтних робіт для позивача, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, розрахунками (т.2 а.с.42-249, т.3 а.с.2-183), а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.3 а.с.184-189). Податкові накладні щодо виконаних робіт по зазначеному договору виписані ПП «Будремкомплекс» та включені до Єдиного реєстру податкових накладних (т.1 а.с.183-236).

Розрахунки з усіма переліченими вище контрагентами позивача проводились в безготівковій формі, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.237-248, т.2 а.с.2-33).

За матеріалами справи, контрагенти позивача в період укладання та виконання господарських операцій, були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Як визначено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Основним документом, який регламентує порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності для суб'єктів господарювання є Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч.2 ст.3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі за текстом - Положення № 88), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши письмові докази, що маються в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення № 88, для первинних документів, мають реальну юридичну силу і доказовість, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені суб'єктами господарювання, зареєстрованими у визначеному законом порядку.

Як вбачається з положень п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товарів, а також отримання робіт безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем до матеріалів справи надані копії всіх необхідних первинних документів, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт. Отже, позивачем дотримано вимоги чинного податкового законодавства України.

Крім того, податковим органом не встановлено порушень в діях позивача щодо відображення в податкових деклараціях з ПДВ сум податкового кредиту без наявності податкових накладних. Актами перевірок ( зустрічних звірок), які були використані відповідачем при проведенні перевірки, також не було встановлено розбіжностей між задекларованими сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту у поданій за цей період контрагентами позивача податковій звітності з ПДВ відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на висновки актів перевірок контрагентів позивача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів не доведено нереальність здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, в порушення зазначених вимог, відповідачем не доведено фізичну відсутність товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності, не використання в подальшому у власній господарській діяльності.

Натомість, позивачем під час розгляду було доведено належними та допустимими доказами не лише факт придбання та транспортування придбаного товару, а і його використання у господарській діяльності з урахуванням специфіки виробництва.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегія суддів не впливають.

В порядку, визначеному ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 07 липня 2014 року.