Постанова

від 08.07.2014 по справі 822/2732/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2732/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В.В. при секретаріГук В.В. за участі:представників позивача: Мельника О.Г., Ліщук Л.О., Великого В.М., представника відповідача: Карповича В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ПАТ "Будівельно-монтажне управління" по газифікації до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Будівельно-монтажне управління" по газифікації звернулося до суду із адміністративний позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 23.05.2014 по 27.05.2014 посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «БМУ по газифікації» (код ЄДРПОУ 03335563) з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Полімерна група "ІНТЕРПЛАСТ" (код ЄДРПОУ 36630664) за вересень 2012, їх реальності та повноти відображення в обліку. За результатами перевірки складено акт перевірки №2303/22-07/03335563 від 03.06.2014 на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення №0000122207/1334 від 19 червня 2014, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 152834,00 грн., з яких 101889,00 грн. основного платежу, та 50945,00 грн. штрафних санкцій, в зв'язку із порушенням п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000122207/1334 від 19 червня 2014 р. та стягнути з державного бюджету України на нашу користь судові витрати у розмірі 306 грн.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, де зазначається, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, встановлений під час документальної позапланової виїзної перевірки позивача та зафіксований в акті №2303/22-07/03335563. Зазначає, що під час здійснення перевірки взаємовідносин ПАТ "БМУ по газифікації" із ТОВ "ПГ "Інтерпласт" не встановлено та підприємством не надано належним чином оформлені документи, а також вказує, що даний факт свідчить на штучне формування податкового кредиту за рахунок придбання товарів у платників податків, по яких неможливе підтвердження взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Суд встановив, що на підставі направлення №001347 від 22.05.2014 про проведення документальної позапланової перевірки ПАТ «БМУ по газифікації» з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Полімерна група Інтерпласт» за вересень 2012, їх реальності, повноти відображення в обліку та наказу ДПІ у м. Хмельницькому від 22.05.2014 №1483 про проведення документальної позапланової перевірки, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «БМУ по газифікації» з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Полімерна група Інтерпласт» за вересень 2012. За результатами проведеної перевірки складено Акт 32303/22-07/03335563 від 03.06.2014, у якому зафіксовано, що на порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України ПАТ «БМУ по газифікації» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за вересень 2012 в сумі 101889,00 грн.

На підставі Акта перевірки №2303/22-07/03335563 від 03.06.2014 ДПІ у м. Хмельницькому винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.06.2014 №0000122207/1334, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 10189,00 грн., за штрафними санкціями 50945,00 грн., на загальну суму - 152834,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які складають предмет позову, суд виходить з наступного.

10.09.2012 р. ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» (Продавець) та ПАТ «БМУ по газифікації» (Покупець) уклали договір поставки №1009-12/2, відповідно п. 1.1. якого, Продавець зобов'язується продати Покупцю поліетиленову трубу (товар), ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість якої передбачені у рахунках-фактурах.

На виконання умов договору, Продавець поставив Покупцю Трубу ПЕ 100(газ) SDR 17,6 д=225 на загальну суму 611311,00 грн.. ПДВ - 101888,60 грн. Вказане підтверджується податковою накладною №81 від 27.09.2012 року, видатковою накладною №42709 від 27.09.2012 р.

Актом приймання-передачі товару №27/09/2012/1 підтверджено факт прийняття уповноважною Покупцем особою товару - Труба ПЕ 100(газ) SDR 17,6д=225.

Платіжним дорученням №574 від 15.10.2012 р. та копією виписки по особовому рахунку позивача стверджується факт оплати товару та перерахування коштів на рахунок Продавця у сумі 611331,60 грн.

Суд вважає, що первинні документи складені відповідно до чинного законодавства, підтверджують товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача щодо придбання запчастин до спецтехніки, їх оплату та використання у господарській діяльності.

Суд зазначає, що в матеріалах справи на підтвердження подальшого використання отриманої ПАТ "БМУ по газитфікації " ТМЦ, знаходиться ряд документів, оформлених належним чином відповідно до законодавства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В судовому засіданні досліджені накладні та встановлено, що в оформлених первинних бухгалтерських документах відсутні порушення.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договір не спрямований на реальне настання правових наслідків. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Законодавством не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Окрім того, під час укладення договору контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, свідоцтво платників ПДВ на момент виконання договірних зобов'язань було чинним.

Невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки тільки для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження.

Суд також вважає, що не є вірними посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності, як на підставу недійсності договорів, оскільки позивачем під час перевірки був наданий паспорт якості на товар згідно якого підприємство-виробник ВАТ "Рубежанський трубний завод".

Разом з тим, враховуючи підтвердження первинними документами фактичного здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару, наявність або відсутність у платника податків - покупця сертифікатів якості товару, транспортної документації не впливає відповідно до вимог податкового законодавства на правомірність формування податкового кредиту.

Відсутність окремих документів не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність у видаткових накладних прізвища посадових осіб, які отримували товар від TOB «ПГ «Інтерпласт», журналу обліку довіреностей, оскільки в акті перевірки зазначено, що в журналі зареєстровано довіреність під номером 196 від 27.09.2012р., виписану на особу ОСОБА_7, на отримання ТМЦ від TOB «ПГ «ІНТЕРПЛАСТ» після порядкового номеру 197.

Представник позивача пояснив, що це технічна помилка яку допущено у вересні 2012, що вказує на той факт що довіреність була виписана та реалізована, тобто саме за довіреністю 196 ОСОБА_7 отримав ТМЦ. Допущений недолік у веденні журналу обліку довіреностей, не встановлює відсутності довіреності взагалі. Виписана довіреність, вказує на факт отримання продукції матеріально відповідальною особою ОСОБА_7 в подальшому отриману продукцію обліковано на складі підприємства.

Суд не бере до уваги той факт, що Актом перевірки встановлено, що згідно ТТН перевізником ТМЦ від TOB «ПГ «ІНТЕРПЛАСТ» до ПАТ «БМУ по газифікації» був ПП «ОСОБА_9», а відповідно до автоматизованої бази даних ДАІ Хмельницької області «Автомобіль», автомобіль Івеко 09845МС та причіп 06332МО, яким саме перевозився товар зареєстровані за фізичною особою Струтинським В. О, який як приватний підприємець не зареєстрований.

Суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов'язкової реєстрації приватним підприємцем при передачі права на керування транспортним засобом іншій особі чи укладення договору оренди на даний транспортний засіб. Іншими словами, водій може керувати транспортним засобом на підставі довіреності, за договором оренди транспортного засобу, тай взагалі просто маючи в кишені лише технічний паспорт на транспортний засіб на даний час. Ніякого опитування власника транспортного засобу не здійснено, не здійснено опитування водія (перевізника), запити, відповіді, матеріали зустрічних звірок відсутні, а отже такі висновки про неможливість поставки продукції ОСОБА_9, є нічим іншим як припущення органу податкової служби.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11 вказано, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій з контрагентами, викладені в акті перевірки.

Враховуючи, що під час розгляду справи було спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому відсутні і підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11735,50 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його протиправними та скасування слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122207/1334 від 19 червня 2014.

Присудити на користь Будівельно-монтажного управління по газифікації судові витрати в розмірі 306 (триста шість) грн. 00 коп., які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка ДПІ у м. Хмельницькому головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2014 року

Суддя /підпис/В.В. Матущак "Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак