Ухвала

від 14.08.2014 по справі 822/2732/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2732/14

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління по газифікації" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління по газифікації» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на недоліки при оформленні окремих документів та не надання позивачем сертифікатів відповідності. Податковий орган також вказує на недобросовісність контрагента позивача як платника податків.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «БМУ по газифікації» з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» за вересень 2012, їх реальності, повноти відображення в обліку. За результатами проведеної перевірки складено акт №2303/22-07/03335563 від 03.06.2014 р., у якому зафіксовано порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим ПАТ «БМУ по газифікації» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за вересень 2012 в сумі 101889,00 грн.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.06.2014 №0000122207/1334, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 10189,00 грн., за штрафними санкціями 50945,00 грн., на загальну суму - 152834,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що господарські операції щодо придбання позивачем товару у ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» у вересні 2012 року дійсно відбувались, призвели до настання реальних правових наслідків, зміни майнового стану сторін угоди, підтверджені належними доказами, тому висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими, а отже відсутні правові підстави для донарахування податкового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

19.06.2014 року податковим органом на підставі акта перевірки №2303/22-07/03335563 від 03.06.2014 року, винесено податкове повідомлення-рішення №0000122207/1334, яким за порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 152 834 грн., з яких 101889 грн. за основним платежем та 50945 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, 10.09.2012 р. ТОВ "Полімерна група "Інтерпласт" (Продавець) та ПАТ "БМУ по газифікації" (Покупець) уклали договір поставки №1009-12/2, відповідно умов якого, Продавець зобов'язується продати Покупцю поліетиленову трубу (товар), ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість якої передбачені у рахунках-фактурах.

На виконання умов договору, Продавець поставив Покупцю Трубу ПЕ 100(газ) SDR 17,6 д=225 на загальну суму 611311,00 грн.. ПДВ - 101888,60 грн.

Здійснення вказаної господарської операції підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, актом приймання-передачі товару, платіжним дорученням, копією виписки по особовому рахунку. А також позивачем надано докази подальшої реалізації придбаного товару, зокрема матеріальний звіт-обігову відомість, звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами та підсумкову відомість ресурсів.

Разом з тим, апеляційний суд також зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно доводів податкового органу про неточності заповнення товарно-транспортної накладної, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Щодо посилання податкового органу на недобросовісність контрагента позивача як платника податків, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.