Ухвала

від 25.06.2014 по справі 804/2224/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2014 рокусправа № 804/2224/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №804/2224/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТДК» до про Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТДК» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000072201 та №0000062201 від 11.01.2014 р. на суму 1631856,00 грн. (т. 1, а.с. 2-23).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/2224/14. (т.1, а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між ним та його контрагентами були вчинені реальні господарські операції, що підтверджується первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №804/2224/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Прудник С.В.) (т.4, а.с.102-107)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податковим органом в судовому засіданні не було доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №804/2224/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №804/2224/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначив, що правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 08 листопада 2013 року по 28 листопада 2013 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено актом №366/22-01/31230950 від 05 грудня 2013 року.

Висновками зазначеного акту встановлено:

- порушення п.п. 135.5.11, п.п. 135.5.14. п. 135.5 ст.135, п. 137.4. ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ НВП «СТДК» встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 763881 грн., у т. ч. в 4 кварталі 2012 року - 280791 грн., у 2 кварталі 2012 року - 24160 грн., у 3 кварталі 2012 року - 261676 грн., у 4 кварталі 2012 року - 197254 грн.

- порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ НВП «СТДК» завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 324025 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 70775 грн., листопад 2011 року на суму 27076 грн., грудень 2011 року 17043 грн., за квітень 2012 року на суму 10459 грн., липень 2012 року на суму 73946 грн., вересень 2012 року на суму 39333 грн., за листопад 2012 року 85391 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Дидактика», ПП «ЄВРОСТИЛЬ», ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС», ПНВП «ТЕХНІКА».

11 січня 2014 року на підставі акту перевірки №366/22-01/31230950 від 05 грудня 2013 року відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000072201 та № 0000062201, якими позивачу було збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 324023,00 грн., нараховано 162011,50 грн. штрафних санкцій, збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 763881,00 грн., та нараховано штрафних санкцій на 381940,50 грн., що разом становить 1631856,00 гривень.

Згідно матеріалів справи, 14 вересня 2012 року між ТОВ НВП «СТДК» та ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС» було укладено Договір поставки № 14091, відповідно до якого на адресу ТОВ НВП «СТДК» поставлено кабельно-провідникову продукцію.

01 серпня 2012 року між ТОВ НВП «СТДК» та ПНВП «ТЕХНІКА» було укладено Договір поставки № 01084 відповідно до якого ПНВП «ТЕХНІКА» поставляло кабельно-провідникову продукцію.

01 листопада 2011 року між ТОВ НВП «СТДК» та ТОВ «Дидактика» було укладено Договір купівлі-продажу № 01122, відповідно до якого на адресу ТОВ НВП «СТДК» було поставлено кабельно-провідникову продукцію.

01 вересня 2011 року ТОВ НВП «СТДК» було укладено з ПП «ЄВРОСТИЛЬ» договір поставки № 01092 на придбання кабельно-провідної продукції, та договір на надання послуг сортування, розбронювання, маркірування та ремонт кабелю № 01091.

Позивачем на підтвердження здійснених господарських операцій були надані суду копії первинних документів. Також на підтвердження переробки придбаної продукції позивачем та подальшої реалізації в переробленому вигляді покупцям, суду були надані копії банківських виписок про стан руху грошових коштів в розрізі контрагентів-покупців та журналу ордеру і відомості по рахунку 361 в розрізі контрагентів, відомості по рахунку 281, калькуляції, договори та первинна бухгалтерська документація щодо реалізації. Крім того, на підтвердження здійснення поставок товару, суду були надані товарно-транспортні накладні, які за своїм змістом та формою відповідають чинному законодавству України.

Підставою віднесення позивачем сум до податкового кредиту та валових витрат були податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, та наявні в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, посилання відповідача в акті перевірки №366/22-01/31230950 від 05 грудня 2013 року на акти перевірок контрагентів-постачальників (акт № 7211/224/34735238, акт № 7207/224/33517827, акт №7197/229/19099225) на переконання колегії суддів - є доказом, здобутим з порушенням закону і не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, з огляду на наявні у матеріалах справи судові рішення.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності податкових повідомлень-рішень №0000072201 та №0000062201 від 11 січня 2014 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 27 лютого 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №804/2224/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 26 червня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна