Постанова

від 11.07.2014 по справі 816/2354/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2354/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дрижирук М.І.,

прокурора - Копитець О.О.,

представника позивача - Фищука В.В.,

представника відповідача - Голік І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Арніка Плюс" про про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2014 року Прокурор Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Арніка Плюс" про про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 8876,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем в 2013 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, установлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на 1 робоче місце, в зв'язку з чим він повинен був згідно статті 20 даного Закону до 16 квітня 2014 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника - 8727,28 грн. Оскільки зазначену суму відповідачем не сплачено, то на підставі частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на суму заборгованості було нараховано пеню в розмірі 149,34 грн.

Прокурор та представник Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено у статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пунктів 1, 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України. Основними завданнями Фонду є: 1) реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; 2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Пунктом 12 цього Положення передбачено, що для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.

Згідно з частиною 7 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 №70 передбачений, зокрема, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Вказаний Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 даного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

На підставі вказаних норм, відповідачем 25.02.2014 подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, що підтверджується вхідним штампом з відміткою про отримання.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/101/53), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2013 рік становила 11 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 192 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 17454,55 грн. При цьому, у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) - 1 особа.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 2, 3 вказаної статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70 (далі - постанова №70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» 05.07.2012 №5067-VI, чинного з 01.01.2013, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, який діяв до 11.07.2013 року. Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. При цьому, у графі 15 звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) інвалідів.

З 12.07.2013 набрав чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», згідно з вимогою пункту 2.1 якого така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та зазначаються категорії таких громадян, зокрема, інваліди.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму № 3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості. У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою №3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21.08.2013).

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів суд приходить до висновку, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів.

Виходячи із поданого відповідачем звіту, чотирьохвідсотковий норматив для працевлаштування інвалідів для Приватного підприємства "Арніка Плюс" становить 1 особу. Відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2013 році у ПП "Арніка Плюс" інвалід ОСОБА_1 працювала 3 місяці. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, складає 0 осіб (3 місяці, відпрацьовані інвалідом : 12 місяців року = 0,25, що округлюється до 0). Таким чином, фактично на підприємстві не було зайнято робоче місце, що призначалося для забезпечення працевлаштування інваліда.

Позивач розцінив даний факт як невиконання нормативу та нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 8727,28 грн, а через їх несвоєчасну сплату нарахував 149,34 грн пені за період прострочення з 16.04.2014 по 11.06.2014 включно.

Як слідує з наявного у матеріалах справи листа Полтавського міського центру зайнятості №05-2656 від 04.06.2014, Приватним підприємством "Арніка Плюс" у 2013 році звіти за формою №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та по формі №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакансій для інвалідів до центру зайнятості не подавались.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність доказів повідомлення відповідачем органів працевлаштування інвалідів про потребу в працевлаштуванні інвалідів на виконання нормативу, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, поданого до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, підтверджується, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача в 2013 році становила 11 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 192000,00 грн, таким чином середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає 192000,00 грн : 11 = 17454,55 грн.

Враховуючи викладене, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 16 квітня 2013 року (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника, а саме, (17454,55:2)х1-0 = 8727,28 грн.

У встановлений частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" строк адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені, а тому в зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій на 57 днів, відповідачу згідно вимог частини 2 статті 20 даного Закону належить до сплати також пеня у розмірі 149,34 грн ((8727,28 грн х 0,03%) х 57 дн. = 149,34 грн).

Таким чином, загальна заборгованість відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені становить 8876,62 грн.

Відповідно до статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного суду..

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Приватного підприємства "Арніка Плюс" адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 8876,62 грн підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Арніка Плюс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Арніка Плюс" (ідентифікаційний код 30830180) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31218230700002 в ГУДКСУ в Полтавській області, одержувач УДКСУ у м. Полтава Полтавської області, код 38019510, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 8727 (вісім тисяч сімсот двадцять сім) гривень 28 (двадцять вісім) копійок та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 149 (сто сорок дев'ять) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 липня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава