Ухвала

від 25.06.2014 по справі 2а-13999/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/20919/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі №2а-13999/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.10.2010 №0000262301/0.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення позивачем податкового законодавства не підтверджено, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем неправомірно.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова 06.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.05.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України, статей 7 та 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.02.2009 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини першої статті 203, статей 216 та 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по господарським операціям Товариства з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» з Приватним підприємством «ОЛСЕН», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Логистик», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтамір»; в порушення вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податок на додану вартість на суму 261839,04грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова складено акт від 18.10.2010 №9250/23/36226540 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2010 №0000262301/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 392758,56 грн., в тому числі 261839,00грн. - за основним платежем, 130919,52грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «ОЛСЕН», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Логистик», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтамір» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем господарськими договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі послуг, платіжними дорученнями.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій контрагенти позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «ОЛСЕН», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Логистик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтамір».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі №2а-13999/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

Н.Г. Пилипчук