Ухвала

від 08.07.2014 по справі 819/1956/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р. Справа № 15416/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Каралюса В.М., Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,

за участю:

представника позивача - Купельської С.Д.,

представника відповідача - Прокоп`юк О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівецький цукровий завод" до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТзОВ "Ланівецький цукровий завод" звернулося з позовом до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (правонаступником якої є Збаразька ОДПІ Головного управління Міндоходів в Тернопільській області) № 0000152200 від 04.04.2013 р., № 0000172200 від 04.04.2013 р. та № 0000712200 від 15.07.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем за результатами проведеної перевірки була надана неправильна оцінка веденню податкового обліку ТОВ "Ланівецький цукровий завод" в наслідок невірного застосування норм податкового законодавства, у зв'язку із чим акт перевірки побудований на помилкових висновках, а прийнятті податкові повідомлення - рішення є незаконними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, - позов задоволено.

Податкові повідомлення - рішення Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області № 0000152200 від 04.04.2013 р., № 0000172200 від 04.04.2013 р. та № 0000712200 від 15.07.2013 року - скасовано.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Збаразька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Ланівецький цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.11.2011 року по 30.09.2012 року.

28.02.2013 року по результатах перевірки апелянтом складено акт №61/2200/37377760, де встановлено порушення ТзОВ «Ланівецький цукровий завод» п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 141.1 ст. 14 ПК України внаслідок включення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом по операціях пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та п. 198.3 ст. 198 ПК України, - включення до складу податкового кредиту сум податку та формування в подальшому від'ємного значення за операціями з купівлі та подальшої реалізації цукру без отримання доходу від цих операцій.

На підставі зазначеного акту Збаразькою МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000152200 від 04.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 157 461 грн. в т.ч. 925 968 грн. - основного платежу та 231 493 грн. штрафних санкцій; № 0000172200 від 04.04.2013 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 р. на суму 1 340 807 грн.; № 0000162200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 031 954 грн. в т.ч. 5 354 647 грн. основного платежу та 2 677 307 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке за результатами адміністративного оскарження було скасоване з винесенням рішення № 0000712200 від 15.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 159 921 грн., в т.ч. 2 773 392 грн. основного платежу та 1 386 629 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між Товариством та ТОВ «Абсолют Фінанс» та ТОВ «Ланівецький цукровий завод» (код ЄДРПОУ 36318128) 23.12.2011 року було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-25/ про придбання 47 041 шт. іменних інвестиційних сертифікатів на загальну суму 66 563 015 грн.

Розрахунок за придбані інвестиційні сертифікати здійснено за рахунок отриманих в кредит грошових коштів, відповідно до укладених 19.12.2011 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Ланівецький цукровий завод» кредитних договорів: №20-3530/2-1 про відкриття кредитної лінії на придбання інвестиційних сертифікатів; № 20-3531/2-1 про відкриття кредитної лінії на придбання інвестиційних сертифікатів та поповнення оборотних коштів.

Згодом, інвестиційні сертифікати продано по договору купівлі-продажу № АП (В)-16/02/13 ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» за ціною 53 938 151,42 грн. в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства в сумі: 25 млн. грн. - 16.02.2013 року та 25 млн. грн. і 3 938 151,42 грн. - 17.02.2013 року.

Таким чином, апелянтом взято до уваги лише одну операцію стосовно продажу інвестиційних сертифікатів за договором № БВ-178/12 і не врахованого того, що продаж інвестиційних сертифікатів був зумовлений необхідністю подальшого ефективного використання отриманих від цієї операції грошових коштів з ТОВ «Омега Капітал», на загальну суму 53 937 192,26 грн.

30.03.2013 року відбувся продаж придбаних (за договором № АП-16/02/-8 від 16.02.2013 року ІС) інвестиційних сертифікатів в кількості 53 893 шт. на загальну суму 68 562 135,67 грн., відповідно до умов укладеного із ТОВ «СГ АГРООПТ» договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ- 178/12.

Розрахунки за цією операцією проведено в безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок товариства: 28.08.2012 року - 60 млн. грн. та 8 562 135,67 грн. За результатами проведеної операцій з купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів позивачем понесено витрати в сумі 12 624 863,58 грн., натомість прибуток від операції з продажу цінних паперів за договором № БВ-178/12 становив 14 624 943,41 грн., що нівелює твердження податкового органу про збитковість господарської операції.

Усі операції ТОВ «Ланівецький цукровий завод», за змістом положень п. 14.1.202 п.14.1 ст. 14 ПК України, є такими, які відносяться до операцій з продажу товарів. Витрати по операціях з придбання інвестиційних сертифікатів відображаються в податковому обліку у звітному періоді отримання доходів від подальшого продажу цих сертифікатів.

Таким чином, прибуток за цим видом діяльності фактично склав 2 000 079,83 грн., який задекларовано в додатку ЦП податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року (рядки 03.20, 6).

Стосовно дій товариства з питань купівлі-продажу цукру слід зазначити, що 27.04.2012 року ТОВ «Ланівецький цукровий завод» придбало у ТОВ «Хоросківський цукровий завод» цукор на загальну суму 24 098 400 грн. (без ПДВ), в кількості 5 020,5 тон.

Розрахунки проведено шляхом використання грошових коштів в сумі 3 700 000 грн., отриманих в кредит відповідно до кредитного договору № 20-3531/2-1 від 19.12.2011 року, п.2.3 якої передбачено надання кредиту за цільовим призначенням - поповнення оборотних коштів (закупівля сировини, оплата інших поточних виробничих витрат). Відсоткова ставка за користування отриманими в кредит грошовими коштами становить 9,96 % річних, що підтверджується довідкою ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» № 20-2-14/1845 від 13.08.2013 року, яка долучена в якості доказу до матеріалів справи та під сумнів апелянтом не ставиться. Фактично за користування зазначеними коштами Товариством сплачено 134 422,22 грн. нарахованих відсотків.

Придбаний цукор в кількості 5 020,5 тон реалізовано TOB «Oil Snab Aktau» (Республіка Казахстан) на підставі укладеного 10.04.2012 року договору поставки № 10/04-2012/1, дохід від реалізації цукру становив 25077204 грн., а витрати на транспортно-експедиційне обслуговування - 322 250 грн. Отже, прибуток від цієї операції складав 522 131,78 грн., що спростовує висновок податкового органу про збитковість цієї господарської операції. Сплачений в ціні товару податок в розмірі 250 944 грн. та 1 161 648 грн. було включено до складу податкового кредиту за звітні періоди: квітень, вересень 2012 року.

При цьому, стверджуючи, що відсотки за користування кредитом по договору №20-3531/2-1 від 19.12.2011 року становили 1 001 657,76 грн. (стор. 19 абз. 1, стор. 20 абз. 3 акту), апелянт залишив поза увагою той факт, що зазначена сума відсотків нарахована на загальну суму отриманих в кредит грошових коштів.

Зокрема, апелянтом зазначено про встановлення факту сплати позивачем «... 3 700 000 грн. з кредитних коштів, згідно платіжних доручень ...» (абз. 11 стор. 19 акту), а тому висновок про неправомірне включення до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1 996 287,85 грн. є упереджено хибним та помилковим (ст. 20 абз.6 акту).

Таким чином стало очевидним, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні будь-якої господарської операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, в силу ряду об'єктивних та суб'єктивних причин.

Обґрунтовуючи свою позицію апелянт зазначає, що витрати пов'язані з придбанням цукру склали 25 432 979,76 грн., а дохід від реалізації цукру на експорт - 25 077 204 грн., однак такі висновки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки апелянтом взагалі не проводився аналіз чи моніторинг цін цукру на території України, або за її межами, так і мети здійснення даних господарських операцій та фінансової звітності позивача, що і стало підставою для помилкових висновків ревізорів.

При цьому, податкове законодавство не містить положень, які б дозволяли податковому органу оцінювати проведені платником податків розрахунки з позиції економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, відтак обґрунтованість витрат платника, в тому числі сплата ПДВ, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності та раціональності для досягнення економічного результату.

Збитковість господарської операції не може бути підставою для кваліфікації діяльності позивача в якості не господарської, адже така позиція узгоджується і з судовою практикою висловленою в Постанові ВСУ від 28.02.2011р. по справі за позовом ДП «Пілснер Україна» до Сквирської МДПІ Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення та Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.12.2011р. по справі №К-35575/09.

Одним із об'єктивних факторів, який призвів до зниження у 2012 році, в порівнянні з 2011 роком, цін на цукор було збільшення виробництва цукру з місцевого цукрового буряка, тобто фактично мало місце перевищення пропозицій над попитом, оскільки різниця між обсягом виробництва та споживання склала близько 15 млн. тонн надлишкового цукру на ринку, що відзначалось не лише в Україні, а й загалом у світі.

Отже, зниження цін на цукор відбулось поза волею позивача, внаслідок чого реалізація цукру здійснювалась на рівні конюктурних ринкових цін, однак з врахуванням обмежень встановлених Постановами КМ України.

Відтак, не зважаючи на фактичне падіння цін на цукор, дії позивача призвели до збереження існуючих та налагодження сталих господарських відносин з контрагентами, збільшення продажу і утримання прибуткової господарської діяльності цукрового заводу, та підтверджує хибність висновків апелянта щодо здійснення господарських операцій за відсутності ділової мети.

Переконливих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини, апелянт під час розгляду справи не надав і такі не були здобуті судом під час розгляду справи.

Відносно донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість фактично вбачається наступне.

Крім господарської операції з придбання цукру у ТОВ «Хоросківський цукровий завод» в кількості 5 020,5 тонн на загальну суму 24 098 400 грн., яка описана вище та реальність якої під сумнів апелянтом не ставиться, 26.12.2011 року ТОВ «Родючий край» придбало у ТОВ «Ланівецький цукровий завод» (код ЄДРПОУ 36318128, правонаступник - ТОВ «Інкомаркет») цукор білий кристалічний в мішкотарі на загальну суму 32 271 259,50 грн., в т.ч. ПДВ - 5 378 543,25 грн., згідно договору поставки від 26.12.2011 року № 26/12-11ЛЦ334. Сплачений в ціні товару податок на додану вартість в розмірі 5 378 543 грн. Товариством підставно було включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, аналізуючи наведене, колегія суддів констатує, що законодавцем усунуто різнобічні тлумачення змісту п. 198.3 ст. 198 ПК України, оскільки необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: - придбання ним товарів в межах господарської діяльності; - сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням; - підтвердження податкового кредиту належним чином оформленою податковою накладною.

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних, які слугували правовою підставою для визначення Товариством податкового кредиту.

Факт правомірного декларування Товариством податкового кредиту в сумі 5 378 543 грн. за лютий 2012 року підтверджено постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 року у справі № 819/361/13-а, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року №876/5430/13. Згідно вказаних судових рішень визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення МДПІ від 18.09.2012 року № 0000052300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 226 694 грн., в т.ч. 2 581 355 грн. - за основним платежем та 645 339 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

А тому, на неспростовне переконання колегії суддів, встановленні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі №819/1956/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: В.М. Каралюс

В.С. Затолочний

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 11.07.2014 року