Постанова

від 03.07.2014 по справі 826/17006/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17006/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "361 Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "361 Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "361 Україна" (далі - ТОВ "361 Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2013 р. №68836552207, №68926552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "361 Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "361 Україна" з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 30.09.2013 р. №448/26-55-22-07/35427919.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 282 548,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 136 208,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 р.:

- №68926552207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 468 246,00 грн. (за основним платежем - 1282548,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 185698,00 грн.);

- №68826552207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 414 891,40 грн. (за основним платежем - 1160241,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 254650,00 грн.).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено ст. 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2013 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Адпро» (виконавець) укладено договір №05/02 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати рекламні послуги, вказані в додатках до договору, в інтересах замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги виконавця. Згідно п. 1.2 цього договору, вартість, строки, умови надання послуг обумовлюються сторонами у додатках, а відповідно до п. 3.2 договору, оплата послуг здійснюється протягом 5 банківських днів на підставі рахунка.

На підтвердження факту виконання такого договору та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано копії договорів від 03.08.2011 р. №361008, від 22.07.2010 р. №361-02/07-10, від 02.03.2009 р. №1-294 про ексклюзивне комплексне рекламне обслуговування, договорів від 14.10.2010 р. №361-02/07-10, від 07.10.2009 р. №361-01/10-09 про комплексне рекламне обслуговування, договору від 26.04.2010 р. №361-04/04-10, додатки до договору від 05.02.2010 р. №05/02, рахунки на оплату послуг, акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти про фактичний обсяг наданих послуг, податкові накладні та банківські виписки.

Дослідивши такі первинні документи, колегія суддів зазначає, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", крім того дають можливість встановити, які саме послуги (роботи) були надані, їх зміст та обсяг, ціновий вираз та доцільність використання у власній господарській діяльності, досягнення економічного ефекту.

Зокрема, додатки до договору №05/02, які складались між позивачем та ТОВ «Адпро» для замовлення окремо визначеного обсягу послуг з розміщення реклами в мережі Інтернет, містять специфікації замовлених послуг, а саме: найменування клієнта позивача, для якого замовлялись послуги у ТОВ «Адпро», строки надання послуг (період розміщення реклами), місце розташування реклами (перелік конкретних веб-сайтів), формат (розмір) розміщуваного рекламного матеріалу, визначення країни користувача інтернету, що має бачити рекламний матеріал, тип розміщення, а також потижневий графік розміщення та кількості показників/переходів за такий тиждень, вартість таких послуг.

Рахунки ТОВ «Адпро» на оплату замовлених позивачем послуг містять посилання на номер і дату договору, та відповідного додатку до нього, зміст, обсяг та вартість послуг, зокрема посилання на призначення розміщення реклами для конкретного клієнта з його найменуванням, для виконання зобов'язань перед яким були придбані такі послуг.

Звіти про проведену рекламну кампанію, містять строки розміщення, досягнуту кількість показників/переходів споживачів такої реклами, скріншоти відповідних сторінок веб-сайтів з розміщеними на них рекламних матеріалів клієнта.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності зв'язку показників таких звітів із замовленими послугами за договором №05/02, враховуючи їх специфікації згідно додатків до договору, є помилковими.

Отже, висновок податкового органу про те, що такі документи не містять розшифровки та ідентифікації наданих послуг, є необгрунтованим.

Жодним іншим чином відповідачем не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів, та зв'язку з основними видами господарської діяльності позивача.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій за перевіряємий період, тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 16.10.2013 р. №68836552207, №68926552207 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "361 Україна" необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "361 Україна" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "361 Україна" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.09.2013 р. №0004562201, №0004572201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 08.07.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.