Рішення

від 08.07.2014 по справі 910/9639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9639/14 08.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Апекс-Пак»

до Приватного підприємства «Твін»

про стягнення 62 606,86 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Вівдіч К.Ю. (представник за довіреністю №2Д від 09.01.2014р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Апекс-Пак» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Твін» (надалі також - відповідач) 53 999,86 грн. основного боргу, 1 008,00 грн. пені, 2 700,00 грн. штрафу та 4 899,00 грн. плати за користування товарним кредитом.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено (зменшено) суму позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача 35 799,86 грн. основного боргу, 1 008,00 грн. пені, 2 700,00 грн. штрафу та 4 899,00 грн. плати за користування товарним кредитом

В подальшому позивачем ще раз було уточнено (зменшено) суму позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача 32 799,86 грн. основного боргу, 1 008,00 грн. пені, 2 700,00 грн. штрафу та 4 899,00 грн. плати за користування товарним кредитом

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву до матеріалів справи де зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що укладений між ним та відповідачем договір поставки є договором товарного кредиту, не дивлячись на те, що договором передбачено відстрочення оплати за товар, так як договір товарного кредиту має свої особливості, так як момент переходу права власності на товар та ін. Посилання позичача, як зазначено в запереченнях, на положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки народного споживання, яке при визначенні розміру відповідальності за порушення зобов'язань суперечить ст. 4 ГПК України, ст. 7 ГК України та ст. 1 ЦК України, що визначають законодавство при вирішенні господарських спорів, нормативно-правову базу регулювання господарської діялності та акти цивільного законодавства (встановлено Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2005р. у справі №12/292-04-7674).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/9639/14, розгляд було призначено на 17.06.2014р.

В судовому засіданні 17.06.2014р. розгляд справи було відкладено до 08.07.2014р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 08 липня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2013 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №013 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити; поліамідну термозбіжну сосисочну, сардельочну та ковбасну оболонку «Луга-Бар», «Луга-Лайт» та «Луга-Фреш» та іншу продукцію в подальшому іменовану товар.

Асортимент, кількість товару вказується сторонами в заявках-специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. (п. 2.1. Договору).

Поставка товару здійснюється партіями в межах кількості, вказаної в видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною Договору. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору моментом передачі товару є належне заповнення товаротранспортної накладної чи декларації перевізника.

Під словом «перевізник» мається на увазі будь-яка особа, яка згідно договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити сама чи організувати перевезення товару залізною дорогою, автомобільним, повітряним, морським чи внутрішнім водним транспортом чи комбінацією цих видів транспорту. (п. 3.6. Договору).

Згідно з п. 3.7. Договору покупець зобов'язаний прийняти продукцію згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженій постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15 червня 1965 року №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженій постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7 в частині, що не суперечить законодавству та умовам даного Договору.

Зобов'язання позивача по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару перевізнику, якщо інші умови поставки не вказані в заявці-специфікації. (п. 3.8. Договору).

Ціна на товар вказується в рахунках на оплату та видатковій накладній на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною Договору. Вартість товару, вказана у видаткових накладних на кожну партію товару, складає загальну суму даного Договору, які є невід'ємною частиною Договору. (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Оплата продукції здійснюється відповідачем в безготівковому порядку в гривні України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідач зобов'язаний перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту передачі вантажу перевізнику (оформлення ТТН) та/або оформлення видаткової накладної. (п. 4.3. та п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 січня 2014 року.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які лишились невиконаними. (п. 8.2. Договору).

Позивачем, згідно умов Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 64 778,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №52 від 17.01.2014р. на суму 12 182,78 грн.;

- №136 від 13.02.2014р. на суму 4 142,40 грн.;

- №144 від 19.02.2014р. на суму 4 142,40 грн.;

- №151 від 25.02.2014р. на суму 4 142,40 грн.;

- №171 від 13.03.2014р. на суму 36 716,14 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитком печатки підприємства у зазначених видаткових накладних та підписами уповноважених осіб.

Як встановлюється матеріалами, що підтверджено позивач та не спростовано відповідачем, згідно наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій платіжних доручень, відповідачем було проведено частковий розрахунок за отриманий товар на загальну суму 31 978,25 грн., а саме:

- платіжне доручення №35085 від 28.02.2014р. на суму 2 500,00 грн.;

- платіжне доручення №35103 від 04.03.2014р. на суму 2 500,00 грн.;

- платіжне доручення №35333 від 31.03.2014р. на суму 3 000,00 грн.;

- платіжне доручення №35349 від 01.04.2014р. на суму 2 778,11 грн.;

- платіжне доручення №35653 від 14.05.2014р. на суму 2 200,00 грн.;

- платіжне доручення №35661 від 15.05.2014р. на суму 2 200,00 грн.;

- платіжне доручення №35682 від 16.05.2014р. на суму 2 200,00 грн.;

- платіжне доручення №35721 від 21.05.2014р. на суму 1 000,00 грн.;

- платіжне доручення №35739 від 22.05.2014р. на суму 2 200,00 грн.;

- платіжне доручення №35759 від 23.05.2014р. на суму 2 200,00 грн.;

- платіжне доручення №35778 від 26.05.2014р. на суму 2 200,00 грн.;

- платіжне доручення №35817 від 29.05.2014р. на суму 1 000,00 грн.;

- платіжне доручення №35849 від 03.06.2014р. на суму 1 000,00 грн.;

- платіжне доручення №35868 від 04.06.2014р. на суму 1 000,00 грн.;

- платіжне доручення №35921 від 11.06.2014р. на суму 1 000,00 грн.;

- платіжне доручення №35978 від 13.06.2014р. на суму 1 000,00 грн.;

- платіжне доручення №36049 від 23.06.2014р. на суму 1 000,00 грн.;

- платіжне доручення №36116 від 01.07.2014р. на суму 1 000,00 грн.

Залишок вартості поставленого товару на суму 32 799,86 грн. відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем повної оплати вартості товару на рахунок позивача в сумі 32 799,86 грн. проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням п. 4.4. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив, а саме:

- за видатковою накладною №52 від 17.01.2014р. строк оплати сплив 16.02.2014р.;

- за видатковою накладною №136 від 13.02.2014р. строк оплати сплив 15.03.2014р.;

- за видатковою накладною №144 від 19.02.2014р. строк оплати сплив 21.03.2014р.;

- за видатковою накладною №151 від 25.02.2014р. строк оплати сплив 27.03.2014р.;

- за видатковою накладною №171 від 13.03.2014р. строк оплати сплив 12.04.2014р.

Отже, з урахуванням викладеного, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару настав та відповідачем в повному обсязі не виконаний.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений умовами Договору не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості товару складає 32 799,86 грн. = 64 778,11 грн. (вартість поставленого товару) - 31 978,25 грн. (сума проведена відповідачем в рахунок оплати вартості товару, поставленого позивачем).

Таким чином, з огляду на викладене, позовні вимоги в справі №910/9639/14 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 32 799,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1 008,00 грн. та суму штрафу в розмірі 2 700,00 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2. Договору сторони встановили, що за порушення строків оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому, позовні вимоги в справі №910/9639/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 008,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 271 ГК України Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

Згідно з п. 56 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, підприємства повинні вживати всіх необхідних заходів до виконання договорів. У цих цілях сторони вправі застосовувати майнові санкції за порушення зобов'язань, передбачені законодавством та договором. Санкції застосовуються без взаємних заліків.

Пунктом 66 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення передбачено, що за неналежну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від сплати якої він відмовився або ухилився.

Однак, як встановлено судом, станом на час винесення рішення, сума, від сплати якої ухилився відповідач, що також зазначено вище, становить 32 799,86 грн., в той час як позивачем здійснюється нарахування суми штрафу на суму в розмірі 53 999,86 грн.

Отже, таким чином, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає його не обґрунтованим, оскільки здійснений з урахуванням більшої суми заборгованості, ніж є у відповідача, а тому позовна вимога в справі №910/9639/14 про стягнення з відповідача суми штрафу підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 1 639,99 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача плату за користування товарним кредитом в розмірі 4 899,00 грн.

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку прострочення оплати, передбаченої п. 4.4. даного Договору, відповідачу нараховується плата за користування товарним кредитом в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування товарного кредиту здійснюється на наступний день після прострочення оплати обумовленої в п. 4.4. та товарний кредит нараховується до повного погашення боргу.

Товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості. (п. 14.1.245. ст. 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що особливості продажу товару в кредит визначено у ст. 694 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Юридичний аналіз наведеного законодавчого положення свідчить про те, що відповідна правова норма містить: визначення неправомірної поведінки покупця (прострочення оплати товару), вид відповідальності (відсотки відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України) та базу нарахування (прострочена сума).

Таким чином, за всіма істотними ознаками відповідальність, визначена п. 6.3. Договору, відповідає відповідальності, передбаченій абз. 2 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, встановлення сторонами в договорі плати за користування товарним кредитом є правомірним, таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Зазначена позиція також підтримана в Постанові Вищого господарського суду міста Києва №28/106-10 від 21.10.2010р., Постанові Вищого господарського суду міста Києва №11/434 від 04.03.2010р.

Твердження відповідача щодо того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що укладений між ним та відповідачем договір поставки є договором товарного кредиту не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки це суперечить змісту укладеного між сторонами Договору. Окрім того, підтримана позиція судів вищої інстанції доводить обґрунтованість можливість сторін передбачати в договір стягнення плати за користування товарним кредитом.

Відповідач також зазначає, що укладений між сторонами Договір містить відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у формі сплати пені, у зв'язку з цим він дійшов висновку, що умовами цього договору не врегульовані правовідносини сторін з товарного кредиту, які могли б бути підставою для вимоги про сплату процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак, суд наголошує на тому, що визначені договором проценти за користування чужими грошовими коштами (в т. ч. ті, які визначаються на умовах товарного кредиту) не є видом забезпечення виконання зобов'язання (штрафною санкцією). Окрім того, одночасне стягнення пені та плати за користування товарним кредитом, як зазначалось вище, передбачено нормами чинного законодавства, їм не суперечить.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/9639/14 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 32 799,86 грн., суми пені в розмірі 1 008,00 грн., суми штрафу в розмірі 1 639,99 грн. та суми плати за користування товарним кредитом в розмірі 4 899,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 780,22 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Твін» (код ЄДРПОУ 21667352, адреса: 03124, м. Київ, Солом'янський район, вулиця М.Василенка, 7а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Апекс-Пак» (код ЄДРПОУ 36990802, адреса: 91033, м. Луганськ, вул. Цимлянська, 11, офіс 9) основний борг в розмірі 32 799,86 грн. (тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень 86 копійок), пеню в розмірі 1 008,00 грн. (одна тисяча вісім гривень 00 копійок), штраф в розмірі 1 639,99 грн. (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять гривень 99 копійок), плату за користування товарним кредитом в розмірі 4 899,00 грн. (чотири тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1 780,22 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 22 копійки).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2014р.

Суддя С.М. Морозов