Ухвала

від 09.07.2014 по справі 825/332/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/332/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельний телевізійний центр м. Чернігова» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15.11.2013 № 0005492200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Аратанія», за результатами якої складено акт від 30.10.2013 № 634/22/22822808 (далі - акт перевірки) (а.с.11-23).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 115 833,33 грн. за липень 2013 року.

За результатами акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0005492200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 173 750,50 грн. (115 833,00 грн. за основним платежем та 57 917,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.29).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2013 позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 00045 з ТОВ «Аратанія» (Постачальник), відповідно до якого Постачальник передає, а Покупець приймає у власність та оплачує горох ІІІ класу українського виробництва врожаю 2013 року (далі - товар) (а.с.53-54). Так, в липні 2013 року ТОВ «Аратанія» поставлено позивачу товар, а останнім перераховано кошти на рахунок ТОВ «Аратанія». За погодженням сторін визначено умови поставки ЕХW (франко-склад) - зернові склади ТОВ «АВЕ» (Херсонська область, Бориславського району, с. Львове) відповідно до правил Інкотермс 2010 року. Строк виконання зобов'язання поставки за Договором визначено до 23.08.2013.

Реальність виконання господарської операції з ТОВ «Аратанія» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковою накладною № 8 від 31.07.2013 на суму з ПДВ 695 000,00 грн., карткою аналізу зерна (горох) № 3 від 31.07.2013, складською квитанцією на зерно № 397 від 31.07.2013, податковою накладною від 31.07.2013 № 1 на суму з ПДВ 695 000,00 грн., витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 1 та платіжними дорученнями № 2101 від 12.11.2013 на суму 400 000,00 грн., № 2178 від 29.11.2013 на суму 1 971 000,00 грн. (а.с.55-62).

Вказана операція належними чином відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 631 (а.с.63).

Необхідно зазначити, що з метою забезпечення умов щодо подальшого руху зерна (горох) між позивачем (Поклажодавець) та ТОВ «АВЕ» (Зерновий склад) 27.07.2013 укладено договір складського зберігання зерна № 713 (а.с.64-66).

Факт надання послуг зберігання зерна зерновим складом - ТОВ «АВЕ» підтверджується актами надання послуг та податковими накладними (а.с.36-47). Оплата за надані послуги із зберігання зерна здійснена у безготівковому порядку, відповідно до платіжних доручень № 19 від 30.09.2013 на суму 19 135,70 грн., № 44 від 04.12.2013 на суму 8 500,00 грн., № 45 від 04.12.2013 на суму 7 499,30 грн., № 46 від 04.12.2013 на суму 8 500,00 грн., згідно з тарифами на послуги зернового складу ТОВ «АВЕ» (а.с.67-71).

Відповідна операція відображена в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 631 (а.с.72).

В подальшому придбаний товар (горох) позивачем реалізовано та отримано прибуток, що підтверджується матеріалами справи (а.с.101-111).

З огляду на зазначені документи вбачається, що твердження податкового органу про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів підтверджуються належними доказами.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Крім того, необхідно зазначити, що на момент здійснення зазначених операцій контрагента позивача було зареєстровано як платника податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість даного суб'єкта господарювання не було анульовано.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зазначено жодних заперечень щодо змісту вказаних первинних документів.

Враховуючи наявність всіх належним чином складених первинних документів, що фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 14.07.2014 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.