Постанова

від 09.07.2014 по справі 911/515/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 911/515/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Шапрана В.В.

за участю представників:

від позивача - Голиця В.В., довіреність № 170 від 09.04.14;

від відповідача - Бєлєнков Г.А. довіреність № б/н від 26.02.14;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" та товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" на рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/515/14 (суддя Конюх О.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/515/14 позов задоволено повністю: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором від 22.11.2007р. №42491-45.1/7-2 в сумі 8 656 361,45 грн., з яких 7 000 000,31 грн. заборгованості за кредитом, 611 691,91 грн. заборгованості за відсотками, 61 169,19 грн. штрафу за прострочення погашення відсотків та 983 500,04 грн. пеня за прострочення погашення кредиту, звернуто стягнення на нерухоме майно - "Міська інформаційна комп'ютерна мережа м. Славутич дообладнана системою кабельного телебачення" ЗАТ "Макет", що розташована за адресою: Київська область, м. Славутич, Московський квартал, будинок 12/3, яка складається з кабельних мереж (кабель) загальною довжиною 29 400 (двадцять дев'ять тисяч чотириста) метрів, з яких: 17 500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) метрів розміщено на повітряних підвісах між будинками, 2 100 (дві тисячі сто) метрів - у існуючих підземних комунікаціях, 9 800 (дев'ять тисяч вісімсот) метрів - по міжповерхових внутрішньо будинкових проходах, 123 одиниці активного мереженого обладнання (концентраторів), 1 (однієї) головної телевізійної станції, 18 (вісімнадцяти) гілок (відгалужень) від головної, 2 (двох) оптичних передавачів, 58 (п'ятдесяти восьми) супутникових ресиверів та 137 (сто тридцяти семи) одиниць активного мереженого обладнання, в тому числі 18 (вісімнадцять) оптичних приймачів та 119 (сто дев'ятнадцяти) будинкових підсилювачів, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" (код ЄДРПОУ 24885173), на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Славутицької міської ради 23 травня 2007р., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною реалізації в розмірі 10 407 000,00 грн.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги, звернувши стягнення на предмет іпотеки, якою були забезпечені вимоги за договором кредиту.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/515/14 змінити в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, всупереч наданого позивачем звіту про оцінку майна, встановив початкову ціну виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в Іпотечному договорі, а саме в сумі 10 407 000,00 грн.

Відповідач, також не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/515/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що правовідносин за Іпотечним договором припинились, у зв'язку з закінченням шестимісячного строку, передбаченого ст. 559 Цивільного кодексу України, для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2014 підтримав апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача - відхилити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.2014 надав пояснення, якими просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" задовольнити, а рішення скасувати.

Третя особа не скористалась правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

За наведених обставин, апеляційні скарги розглянути судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, з наступних підстав.

Між акціонерним банком "Київська Русь" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь"), як кредитодавцем та фізичною особою ОСОБА_4, як позичальником 22.11.2007р. укладено Кредитний договір №42491-45.1/7-3.

Згідно предмету даного договору кредитодавець зобов'язався відкрити позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом 7 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язався погасити заборгованість згідно з графіком та сплатити відсотки за користування кредитною лінією (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлена у розмірі 17,5 % відсотків річних.

Пунктом п. 2.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю відсотки, згідно з п. 2.11 кредитного договору, у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, зазначених в п. 2.4 договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 відсотків від суми прострочених відсотків за кожний випадок прострочення.

Згідно з п. 3.3 кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, передбачених п.п. 1.2, 2.2 цього договору, банк має право вимагати від позичальника сплати пені в розмірі відсотків річних, обчислених за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожний календарний день прострочення.

У випадку порушення строків погашення відсотків за користування кредитною лінією, зазначених у п. 2.4 договору банк має право вимагати від апозичальника сплатити штраф у розмірі 10 % від суми прострочених відсотків за кожен випадок прострочення (п. 3.4 договору).

Договорами про додаткові умови до кредитного договору: від 29 лютого 2008 року було встановлено збільшення ліміту кредитування до 10 500 000, 00 грн., з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 18,0% річних, починаючи з 01.03.2008 року; від 22.08.2008 року - до 11 000 000, 00 грн., з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 21,0% річних, починаючи з 22.08.2008 року; від 03.10.2008 року - до 15 500 000, 00 грн., з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 24,0% річних, починаючи з 01.10.2008 року; від 12.02.2009 року - встановлена сума ( залишок ) кредиту в сумі 14 880 786, 10 грн. та встановлена кредитна ставка по кредиту в розмірі 26,0% річних, починаючи з 01.03.2009 року; від 30.08.2010 року - встановлено відсоткову ставку по кредиту в розмірі 25,0% річних, починаючи з 01.09.2010 року; від 01.11.2010 року - встановлено відсоткову ставку по кредиту в розмірі 24,0% річних, починаючи з 01.11.2010 року; від 01.02.2011 року - встановлено відсоткову ставку по кредиту в розмірі 22,0% річних, починаючи з 01.02.2011 року; від 01.04.2011 року - встановлено суму ( залишок ) кредиту у сумі 10 557 192, 31 грн. та встановлена відсоткова ставка по кредиту в розмірі 20,0% річних, починаючи з 01.04.2011 року; від 17.02.2012 року - встановлено суму ( залишок ) кредиту у сумі 9 327 192, 31 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між акціонерним банком "Київська Русь" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь"), як іпотекодержателем та закритим акціонерним товариством "Макет" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет"), як іпотекодавцем 26.11.2007 укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 5198.

У відповідності до умов даного договору (п. 1.2) іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок заставленого майна у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором по поверненню суми кредиту, процентів, пені, штрафу, іншої заборгованості, платежів та санкцій, що передбачені або випливають з основного зобов'язання, включаючи передбачені як самим основним зобов'язанням, так і будь-якими договорами про внесення до нього змін, в тому числі щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом, пені, штрафу, строку дії основного зобов'язання, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов основного зобов'язання.

Предметом іпотеки за даним договором є "Міська інформаційна комп'ютерна мережа м. Славутич дообладнана системою кабельного телебачення" ЗАТ "Макет", що розташована за адресою: Київська область, м. Славутич, Московський квартал, будинок 12/3, яка складається з кабельних мереж (кабель) загальною довжиною 29 400 (двадцять дев'ять тисяч чотириста) метрів, з яких: 17 500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) метрів розміщено на повітряних підвісах між будинками, 2 100 (дві тисячі сто) метрів - у існуючих підземних комунікаціях, 9 800 (дев'ять тисяч вісімсот) метрів - по міжповерхових внутрішньо будинкових проходах, 123 одиниці активного мереженого обладнання (концентраторів), 1 (однієї) головної телевізійної станції, 18 (вісімнадцяти) гілок (відгалужень) від головної, 2 (двох) оптичних передавачів, 58 (п'ятдесяти восьми) супутникових ресиверів та 137 (сто тридцяти семи) одиниць активного мереженого обладнання, в тому числі 18 (вісімнадцять) оптичних приймачів та 119 (сто дев'ятнадцяти) будинкових підсилювачів (п. 1.3 договору).

Згідно пункту 1.4 договору вартість предмета іпотеки за згодою сторін визначається в сумі 10 407 000,00 грн.

Позичальником зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконувались належним чином, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 7 747 901,75 грн., з метою повернення якої позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушень від 05.12.2012р. №8975/25-13523

Зазначена вимога отримана відповідачем 11.12.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 204), проте залишена без задоволення.

У зв'язку з невиконанням ані позичальником, ані іпотекодавцем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредиту в сумі 7 000 000, 31 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 95 914, 13 грн., штрафу за прострочення погашення відсотків в сумі 60 891, 47 грн. та пені за прострочення повернення кредиту в сумі 5 512, 50 грн., всього на суму 7 460 318,41 грн., яка була присуджена до стягнення рішенням Апеляційного суду Київської області від 10.06.2013 у справі № 1023/1719/12.

Дане рішення набрало законної сили та є чинним на даний час.

Враховуючи порушенням третьою особою умов основного зобов'язання за Кредитним договором, виконання якого було забезпечено Іпотечним договором, позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу - ТОВ "ПрАТ Макет" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором в сумі 8 656 361,45 грн., з яких 7 000 000,31 грн. - заборгованість за кредитом, 611 691,91 грн. - заборгованість за відсотками, 61 169,19 грн. - штраф за прострочення погашення відсотків та 983 500,04 грн. - пені за прострочення погашення кредиту, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 206 979,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №42491-45.1/7-3 від 22.11.2007р. з урахуванням додаткових угод до нього, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, факт надання Банком ОСОБА_4 кредитних коштів, прострочення останнім виконання зобов'язання по сплаті процентів за користування такими коштами та їх поверненню було встановлено рішенням Апеляційного суду Київської області від 10.06.2013 у справі № 1023/1719/12, яким позов публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №42491-45.1/7-3 від 22.11.2007р. задоволено повністю.

Оскільки, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вже присудженої до стягнення рішенням суду суми заборгованості, то підстави для повторного доказування порушення ОСОБА_4 умов Кредитного договору та наявності його обов'язку по поверненню на користь Банку суми кредиту в розмірі 7 000 000,31 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 95 914, 13 грн., штрафу за прострочення погашення відсотків в сумі 60 891, 47 грн. та пені за прострочення повернення кредиту в сумі 5 512, 50 грн. відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №1023/1719/12 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №911/515/14, не можуть йому суперечити.

Отже, факт наявності у ОСОБА_4 зобов'язання по сплаті на користь Банку наведених грошових коштів належним чином підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Крім цього, позивач, заявляючи вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, у зв'язку із збільшенням періоду прострочення заборгованості (виходячи з продовження періоду прострочення), збільшив відповідно і суми відсотків до 611 691,91 грн., штрафу за прострочення погашення відсотків до 61 169,19 грн. та пені за прострочення погашення кредиту до 983 500,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Так, сторонами Кредитного договору було погоджено обов'язок відповідача (п. 1.3 договору) по сплаті відсотків за користування кредитним коштами, визначено їх розмір та порядок оплати.

Враховуючи невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором, позивачем правомірно заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по сплаті відсотків в сумі 611 691,91 грн.

Стосовно задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по сплаті штрафу за прострочення погашення відсотків в сумі 61 169,19 грн., слід зазначити наступне.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 27.04.2012 р. по справі №06/5026/1052/2011.

Згідно п. 3.4 кредитного договору у випадку порушення строків погашення відсотків за користування кредитною лінією, зазначених у п. 2.4 договору банк має право вимагати від позичальника сплатити штраф у розмірі 10 % від суми прострочених відсотків за кожен випадок прострочення.

Враховуючи те, що позичальником було порушено строки погашення відсотків за користування кредитною лінією, банк правомірно нарахував боржнику штраф у розмірі 61 169,19 грн.

Крім цього, колегія суддів погоджується з правильністю нарахування пені за прострочення погашення кредиту в сумі 983 500,04 грн., з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.3 кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, передбачених п.п. 1.2, 2.2 цього договору, банк має право вимагати від позичальника сплати пені в розмірі відсотків річних, обчислених за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожний календарний день прострочення.

З огляду на те, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, колегія суддів погоджується з правомірністю нарахування пені за прострочення погашення кредиту в сумі 983 500,04 грн.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно ст. 590 Цивільного кодексу України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Так, матеріалами справи (лист від 05.12.2012р. №8975/25-13523) підтверджується звернення Банку до відповідача з вимогою погасити спірну заборгованість за Кредитним договором протягом тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Як вже зазначалось вище, дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 26.11.2007 за реєстр. № 5198 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в сумі 8 656 361,45 грн., з яких 7 000 000,31 грн. - заборгованість за кредитом, 611 691,91 грн. - заборгованість за відсотками, 61 169,19 грн. - штраф за прострочення погашення відсотків та 983 500,04 грн. - пені за прострочення погашення кредиту.

Доводи відповідача про те, що правовідносини за Іпотечним договором припинились, у зв'язку з закінченням шестимісячного строку, передбаченого ст. 559 Цивільного кодексу України, для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір.

Правовідносини з застави регулюється Цивільного кодексу України, Законом України "Про заставу", норми якого є спеціальними по відношенню до норм, встановлених Цивільного кодексу України.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Відповідач помилково застосовує до правовідносин сторін із застави (іпотеки) положення ст. 559 Цивільного кодексу України про поруку та вважає, що правовідносин за Іпотечним договором припинились у зв'язку з закінченням шестимісячного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя.

Застава і порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язань, тому підстави їх припинення регулюються різними нормами.

Законодавство України чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 Цивільного кодексу України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (Глава 49, параграф 6 Цивільного кодексу України; Закон України "Про заставу").

Порука і застава згідно статті 546 Цивільного кодексу України є самостійними видами забезпечення виконання договірних зобов'язань, які регулюються різними правовими нормами, мають різні правові механізми та яким притаманні певні особливості.

Підстави припинення застави врегульовано статтею 593 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про заставу", а підстави припинення поруки - ст. 559 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до заставних правовідносин за участю майнового поручителя у питанні підстав припинення майнової поруки (застави) необхідно застосовувати загальне правило, що випливає з акцесорного характеру застави, про те, що майнова порука (застава) припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення.

Тому, норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 Цивільного кодексу України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем.

Враховуючи вищевикладене, до правовідносин з застави норми, які регулюють правовідносини поруки не застосовуються, а тому і правових підстав для визнання правовідносин за Іпотечним договором припиненими у зв'язку з закінченням шестимісячного строку, передбаченого ст. 559 Цивільного кодексу України, для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя не має.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 26.11.2007.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру початкової ціни реалізації предмета іпотеки.

Так, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні встановив початкову ціну виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в Іпотечному договорі, а саме в сумі 10 407 000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з встановленням у зазначеній сумі зазначеної початкової ціни реалізації предмета іпотеки, з наступних підстав.

Відповідно до частини шостої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Обидві сторони заперечили застосування початкової ціни продажу, виходячи з визначеної договором іпотеки вартості.

В матеріалах даної справи міститься звіт Звіт про оцінку майна, яке належить ТОВ "ПрАТ Макет", складений 24.01.2014р. товариством з обмеженою відповідальністю "Влата ріелтер" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 05.05.2011р. №11780/11), згідно якого ринкова вартість об'єкта оцінки (предмета іпотеки) становить 206 979,00 грн.

Вказана оцінка була замовлена відповідачем, Звіт ним погоджений.

Зазначення позивачем в предметі позову початкової ціни продажу також здійснено на підставі вказаного звіту.

Жодною із сторін заперечень щодо даного Звіту до суду не надано.

Крім цього, в судових засіданнях апеляційного суду представники як позивача, так і відповідача наголошували на тому, що погоджуються з визначеною на даний час у звіті вартістю предмета іпотеки.

У даному контексті Верховний суд України в розділі ІІ Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), від 07.10.2010 зазначив наступне.

В одних випадках в якості ціни позову береться початкова вартість, яка зазначена у договорі, в інших - встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи. При вирішенні цих питань суди мають виходити з того, що ціна предмета застави встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то в залежності від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.

Пунктом 1.4 договору іпотеки встановлено, що вартість предмета іпотеки за згодою сторін визначається в сумі 10 407 000,00 грн.

Позивач визначення початкової ціни продажу у вигляді вартості предмета іпотеки, встановленої в п.1.4 договору іпотеки заперечив, надавши при цьому звіт суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, яке належить ТОВ "ПрАТ Макет".

Відповідно до даного звіту ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 24.01.2014 становить 206 979,00 грн.

Наведений звіт з оцінки було замовлено відповідачем.

З висновком про вартість майна відповідач погодився.

Більш того, представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення згідно яких погодився з визначенням вартості предмета іпотеки, встановленої експертом у звіті.

При цьому, представники сторін в судовому засіданні зазначили про те, що не вбачають необхідності у призначенні по даній справі судової експертизи з метою визначення вартості предмета іпотеки.

Оскільки, обидві сторони заперечили встановлення початкової ціни продажу виходячи з вартості майна за договором іпотеки, і натомість погодились з вартістю у сумі 206 979,00 грн. згідно наведеного вище звіту про оцінку майна, то суд встановлює початкову ціну продажу в сумі 206 979,00 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, однак не вірно визначив початкову ціну продажу майна у вигляді вартості предмета іпотеки, встановлену в п.1.4 договору іпотеки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки.

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" на рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/515/14 слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" на рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/515/14 відмовити повністю.

2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/515/14 задовольнити повністю.

3. Рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/515/14 змінити в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки.

4. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки по Іпотечному договору від 26.11.2007 року за реєстр. № 5198, а саме на нерухоме майно - "Міської інформаційної комп'ютерної мережі м. Славутич дообладнаної системою кабельного телебачення" ЗАТ "Макет", що розташована за адресою: Київська область, м. Славутич, Московський квартал, будинок 12/3, яка складається з кабельних мереж (кабель) загальною довжиною 29 400 (двадцять дев'ять тисяч чотириста) метрів, з яких: 17 500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) метрів розміщено на повітряних підвісах між будинками, 2 100 (дві тисячі сто) метрів - у існуючих підземних комунікаціях, 9 800 (дев'ять тисяч вісімсот) метрів - по міжповерхових внутрішньо будинкових проходах, 123 одиниці активного мереженого обладнання (концентраторів), 1 (однієї) головної телевізійної станції, 18 (вісімнадцяти) гілок (відгалужень) від головної, 2 (двох) оптичних передавачів, 58 (п'ятдесяти восьми) супутникових ресиверів та 137 (сто тридцяти семи) одиниць активного мереженого обладнання, в тому числі 18 (вісімнадцять) оптичних приймачів та 119 (сто дев'ятнадцяти) будинкових підсилювачів, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" (Київська область, м. Славутич, Московський квартал, б. 12, код за ЄДРПОУ 24885173) на праві приватної власності на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, код за ЄДРПОУ 24214088) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22.11.2007р. №42491-45.1/7-2 в сумі 8 656 361,45 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 7 000 000,31 грн., заборгованості по відсоткам - 611 691,91 грн., штрафу за прострочення погашення відсотків - 61 169,19 грн. та пені за прострочення погашення кредиту - 983 500,04 грн. шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною реалізації в розмірі 206 979 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" (Київська область, м. Славутич, Московський квартал, б. 12, код за ЄДРПОУ 24885173) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, код за ЄДРПОУ 24214088) 4 139,58 грн. судового збору за подання позовної заяви.».

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПрАТ Макет" (Київська область, м. Славутич, Московський квартал, б. 12, код за ЄДРПОУ 24885173) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, код за ЄДРПОУ 24214088) 2 069, 79 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 911/515/14 повернути до господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

В.В. Шапран