Ухвала

від 09.07.2014 по справі 802/1265/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1265/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

09 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Драчук Т. О.

за участю секретаря судового засідання: Копійчук О.В.,

представника відповідача - Постоєнко Л.В.,

представника позивача - Жученко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Олімп Поділля" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Олімп Поділля" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом про стягнення з приватного підприємства адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7450, 00 грн.

21 травня 2014 року Вінницький окружний адміністративний суду позов задовольнив.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Під час судового засідання представник відповідача (апелянта) підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 11 лютого 2013 року приватне підприємство «Олімп Поділля» подало до Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 12 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 178, 8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 14900, 00 грн., кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 1 особа .

Оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, Фонд вважає, що до нього необхідно застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 % середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме санкції у розмірі 7450,00 грн.

Також, за порушення термінів сплати зазначених санкцій відповідача зобов'язане сплатити пеню у розмірі 17,92 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16 квітня 2014 року по день звернення до суду з цим позовом.

Суд І інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач у січні 2013 року не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суду погоджується з таким висновком з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Проте, згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок відповідно до ст. 18 Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Разом із цим, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Також, відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19 грудня 2005 року (діяв до 12 липня 2013 року), підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Пунктом 2.1 діючого на даний час Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31 травня 2013 року № 316, передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й в разі наявності вакансії інформувати про це органи зайнятості в порядку, встановленому вищезазначеним нормативно-правовим актом.

Як встановив колегією суддів, у відповідача в 2013 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 12 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, фактично відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

Крім того, колегією суддів враховано, що 02 січня 2013 року звільнено ОСОБА_4 за власним бажанням, який відповідно до довідки серії 2-18 АВ №008707 є інвалідом. Проте, позивач у 2013 році подав до Калинівського районного центру зайнятості Вінницької області звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, починаючи з 15 лютого 2013 року.

Тобто, апелянт, в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", не своєчасно повідомив орган виконавчої влади, що реалізує політику у сфері зайнятості населення, про утворену вакансію та створене робоче місце для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 238 цього кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства "Олімп Поділля" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 липня 2014 року .

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Матохнюк Д.Б.

Драчук Т. О.