Постанова

від 21.05.2014 по справі 802/1265/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 травня 2014 р. Справа № 802/1265/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Данилюк В.М.

відповідача: Постоєнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: приватного підприємства "Олімп Поділля"

про: стягнення заборгованості в сумі 7467,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд, позивач) з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства «Олімп Поділля» (далі - ПП «Олімп Поділля», відповідач) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році в розмірі 7450,00 грн. та пеню в сумі 17,92 грн., нараховану за порушення термінів сплати таких санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2013 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

16.05.2014 р. Від представника відповідача надійшло письмове заперечення на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що вчинив всі можливі дії для створення робочих місць і працевлаштування інвалідів, однак з незалежних від нього обставин норматив робочих місць для інвалідів не було виконано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції навела обставини, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.02.2013 року ПП «Олімп Поділля» подало до Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 12 осіб. Крім того, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем становить 1 особа (а. с. 4).

Оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, Фонд вважає, що до нього необхідно застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 % середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме санкції у розмірі 7450,00 грн.

Крім того, на переконання позивача, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ПП «Олімп Поділля» зобов'язане сплатити пеню у розмірі 17,92 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2014 року по день звернення до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Проте, згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок відповідно до ст. 18 Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Разом із тим, відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року (діяв до 12.07.2013 року), підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й в разі наявності вакансії інформувати про це органи зайнятості в порядку, встановленому вищезазначеним нормативно-правовим актом.

Як встановив суд, ПП «Олімп Поділля» перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. При цьому у відповідача в 2013 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 12 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, фактично відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

При цьому, з матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до наказу №3 від 02.01.2013 року було звільнено ОСОБА_3, за власним бажанням з 02.01.2013 року, який відповідно до довідки серії 2-18 АВ №008707 є інвалідом. Тобто, на даному підприємстві з 02.01.2013 року існує вакансія робочого місця для інваліда, однак позивач у 2013 році подав до Калинівського районного центру зайнятості Вінницької області звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН починаючи з 15.02.2013 року (а. с. 7-20).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач у січні 2013 року не виконав вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 238 цього кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 04.07.2011 року (справа № 21-159а11) (Постанова № 21-159а11), 11.06.2013 року (справа № 21-63а13) (Постанова № 21-63а13) та від 11.02.2014 року (справа № 21-485а13) (Постанова № 21-485а13).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач ПП «Олімп Поділля» не вжив передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у січні 2013 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Олімп Поділля" (вул. Машинобудівників, 6/10, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 35746455, р/р. №26002001083921 у ПАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Калинівського району, р/р 31210230700222, код 3750326, банк одержувач : ГУДКСУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000 призначення платежу: платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2013 рік) адміністративно - господарські санкції в розмірі 7450 грн., пеню в розмірі 17,92 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна