Постанова

від 19.06.2014 по справі 826/6221/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2014 року № 826/6221/14

об 14 год. 19 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «ЛІНА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 року №0005342212,

за участю представників сторін:

від позивача Коровніков С.В.,

від відповідача Скапоущенко О.Д.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Мале приватне підприємство «ЛІНА» (далі - позивач, МПП «ЛІНА») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 року №0005342212.

Позивач мотивується тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 29.07.2013 року №2100/26-59-22-01-18/21575414 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Віп Союз» та ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 року №0005342212 вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 року №0005342212. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між МПП «ЛІНА» ТОВ «Віп Союз» та ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Мале приватне підприємство «ЛІНА», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією від 01.02.1994 року №10741200000011357, ідентифікаційний код юридичної особи 21575414, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №2017417. Підприємство діє на підставі статуту. (а.с.87-97)

На час розгляду справи МПП «ЛІНА» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 27.11.2008 року (індивідуальний податковий номер - 215754126599), що підтверджується даними офіційного інтернет ресурсу Міністерства доходів і зборів України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Віп Союз» та ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» за період з 01.09.2011 року по 28.02.2013 року та складено акд від 29.07.2013 року №2100/26-59-22-01-18/21575414.

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою МПП «ЛІНА» встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 126012,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 року №0005342212, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173475,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 138780,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 34695,00 грн. (т.1 а.с.85)

Проаналізувавши матеріали справи, суд виходить з наступного

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Віп Союз» та ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між МПП «ЛІНА» та ТОВ «Віп Союз» укладено договір від 01.08.2011 року №407/1, відповідно до якого постачальник (спірний контрагент) зобов'язується передати у власність покупцеві (позивачу) продукцію/товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити цей товар. (т.1 а.с.107)

Позивачем також надано до матеріалів справи видаткові накладні від 03.10.2011 року №РН-0000802, від 01.11.2011 року №РН-0001255, від 07.11.2011 року №РН-0001256, від 03.01.2012 року №РН-0000114, від 01.12.2011 року №РН-0001606, податкові накладні від 03.10.2011 року №197, від 01.11.2011 року №351, від 07.11.2011 року №352, від 01.12.2011 року №352, від 03.01.2012 року №184.

Також між сторонами укладено договір про надання маркетингових послуг від 30.08.2011 року №407, відповідно до якого замовник (позивач) доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі. (т.1 а.с.127)

До даного договору надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.09.2011 року №ОУ-0000571, від 28.10.2011 року №ОУ-0000733, від 27.01.2012 року №ОУ-0000122, від 28.02.2012 року №ОУ-0000588, від 28.11.2011 року №ОУ-0001041, податкові накладні від 27.09.2011 року №793, від 28.10.2011 року №398, від 28.11.2011 року №475, від 27.01.2012 року №223, від 28.02.2012 року №610.

Між даними сторонами підписано договір підряду від 30.08.2011 року №407, відповідно до якого підрядник (спірний контрагент) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, на свій ризик виконати за завданням замовника (позивача) з використанням своїх матеріалів, а замовник - прийняти та оплатити роботу щодо проведення перевірки електричних параметрів обладнання. (т.1 а.с.140)

До договору надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.09.2011 року №ОУ-0000570, від 28.10.2011 року №ОУ-0000734, від 28.11.2011 року №ОУ-0001042, від 28.12.2011 року №ОУ-0001248, від 27.01.2012 року №ОУ-0000123, від 28.02.2012 року №ОУ-0000589, податкові накладні від 27.09.2011 року №792, від 28.10.2011 року №399, від 28.11.2011 року №476, від 28.12.2011 року №410, від 27.01.2012 року №224, від 28.02.2012 року №611.

Також надані до позову рахунки-фактури до вищевказаних договорів. (т.2 а.с.215-239)

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження руху коштів позивачем надано до матеріалів справи виписки з банку. (т.1 а.с.154-164)

Між позивачем та ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» укладено договір про надання маркетингових послуг від 06.08.2012 року №27 з додатками, відповідно до якого замовник (позивач) доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі. (т.1 а.с.165)

До цього договору позивачем надані акти здачі-прийняття робіт від 28.09.2012 року, від 31.10.2012 року, від 30.11.2012 року, від 30.11.2012 року, від 28.12.2012 року, від 28.02.2013 року, податкові накладні від 28.09.2012 року №46, від 21.10.2012 року №65, від 31.11.2012 року №100, від 30.11.2012 року №99, від 28.12.2012 року №79, від 28.02.2013 року №42.

Також між сторонами підписано договір на виконання робіт від 06.08.2012 року №28, відповідно до якого виконавець (ТОВ «Агенція реклами «Лоцман») зобов'язується протягом дії цього договору виконувати комплекс робіт по супроводу та розробці програмних продуктів 1С, згідно умов цього договору, кількість, перелік, обсяг яких зазначаються у відповідних додатках, що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник (позивач) зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати виконані роботи. (т.1 а.с.186)

До договору надані додатки до нього, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні та виписки з банку.

До матеріалів справи також надані звіти про обіг товарів, звіти «Моніторингу економічної ситуації в Україні та прогноз розвиту».

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ВІП Союз» вказано на акти перевірок ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.07.2012 року №2243/22-9/37240791, від 29.02.2012 року №1062/23-4/37240791, від 09.08.2012 року №3022/22-08/37240791.

З даних актів перевірки вбачається, що про наявність основних виробничих фондів ТОВ «ВІП Союз» не звітує, чисельність працюючих 1 особа, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

На спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» вказано на акт перевірки Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 11.07.2013 року №246/22-4/37696574.

З даного акту перевірки вбачається, що на підприємстві відсутні необхідних умов для здійснення господарських операцій в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Отже суд погоджується з висновками відповідача, що з огляду на надані документи та пояснення позивача по взаємовідносинам зі спірними контрагентами не підтверджується реальність здійснення операцій, оскільки ані під час перевірки, ані в судовому засіданні не надано позивачем жодних доказів щодо обґрунтування яким чином виконувались договори, якими особами, яким чином поставлявся товар та яким транспортом, не надано жодних документів та сертифікатів на товар. Окрім цього, позивачем не надано ніяких пояснень щодо доцільності проведення маркетингових досліджень. Щодо договору від 06.08.2012 року №28 не надано жодних підтверджень, що дійсно ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» здійснювало комплекс робіт по супроводу та розробці програмних продуктів 1С, не надано пояснень та доказів щодо осіб, які виконували ці роботи, якими технічними ресурсами користувались, немає жодного програмного продукту для огляду.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що МПП «ЛІНА» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2014 року №0005342212.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Малого приватного підприємства «ЛІНА» - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 19 червеня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 25 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова