Постанова

від 19.06.2014 по справі 826/6817/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2014 року № 826/6817/14

об 15 год.43 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Сістемс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2014 року №62326552208 та №62426552208,

за участю представників сторін:

від позивача Гарбар К.Л., Хомишин М.А., Каргіна О.Д.,

від відповідача Ткач С.С.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Сістемс» (далі - позивач, ТОВ «Карбон Сістемс») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2014 року №62326552208 та №62426552208.

Позивач мотивується тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 16.04.2014 року №346/26-55-22-08/38450850 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2014 року №62326552208 та №62426552208 вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 16.04.2014 року №346/26-55-22-08/38450850 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 06.05.2014 року №62326552208 та №62426552208. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс-Транс», зареєстровано Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією як юридична особа 26.11.2012 року №10701020000048193, ідентифікаційний код юридичної особи 38450851, що підтверджено витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту. (т.1 а.с.43)

На час розгляду справи ТОВ " Фірма «Сервіс-Транс " зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.03.2013 року (індивідуальний податковий номер - 384508526555), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200108866.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань встановлення фактів реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» за період 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та винесено акт від 16.04.2014 року №346/26-55-22-08/38450850.

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «Карбон Сістемс» встановлено порушення:

- ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 75590,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 79568,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 06.05.2014 року №62326552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 99460,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 79568,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 19892,00 грн.;

- від 06.05.2014 року №62426552208, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 94488,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 75590,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 18898,00 грн.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

До матеріалів справи надано договір на проведення рекламних кампаній на рекламо носіях від 20.05.2013 року №2005-13, відповідно до якого виконавець (ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс») приймає на себе зобов'язання самостійно або з залученням субпідрядників проводити рекламні кампанії по розміщенню (експонуванню) реклами замовника (позивача) на рекламо носіях, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця згідно умов даного договору. (т.1 а.с.102)

До даного договору надано додатки до цього договору від 20.05.2013 року №1, від 21.05.2013 року №2, від 22.05.2013 року №3, від 24.05.2013 року №4, від 24.05.2013 року №5, від 27.05.2013 року №6, від 28.05.2013 року №7.

До матеріалів справи надано акти надання послуг від 30.06.2013 року №166, від 30.06.2013 року №167, від 30.06.2013 року №168, від 169.06.2013 року №169, від 30.06.2013 року №170, від 30.06.2013 року №171, від 30.06.2013 року №172.

Також надані податкові накладні від 30.06.2013 року №30066, від 30.06.2013 року №30067, від 30.06.2013 року №30068, від 30.06.2013 року №30069, від 30.06.2013 року №30070, від 30.06.2013 року №30071, від 30.06.2013 року №30072, рахунки на оплату від 03.06.2013 року №СФ-000128, від 03.06.2013 року №СФ-000129, від 04.06.2013 року №СФ-000135, від 04.06.2013 року №СФ-000136, від 05.06.2013 року №СФ-000140, від 05.06.2013 року №СФ-000141, від 06.06.2013 року №СФ-000149. Надані банківські виписки за особовим рахунком.

Крім цього позивачем до актів надання послуг надані фотокопії рекламо носіїв. (т.1 а.с.138-215)

Також між сторонами укладено договір купівлі-продажу матеріалів від 03.06.2013 року №127, відповідно до якого виконавець (спірний контрагент) приймає на себе зобов'язання виконати поставку килимового покриття, а замовник зобов'язується прийняти матеріали належної якості та оплатити їх вартість згідно умов цього договору. (т.1 а.с.216)

Надано специфікацію №1 до вищевказаного договору купівлі-продажу матеріалів. (т.1 а.с.220)

До матеріалів справи надано рахунок на оплату від 03.06.2013 року №СФ-000127, видаткові накладні від 26.06.2013 року №71.

На ім'я позивача спірним контрагентом виписано податкові накладні від 04.06.2013 року №4063, від 26.06.2013 року №26071.

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення робіт за договорами підряду, суд наголошує на наступному.

Відповідно до п.2.1 договору від 20.05.2013 року №2005-13 до початку рекламної кампанії сторонами затверджують адресну програму із вказівкою кількості рекламоносіїв та їх типу, місцезнаходження, вартості розміщення (експонування) на кожному окремому рекламо носії, описанням рекламного сюжету та період розміщення для кожної окремої рекламної кампанії Водночас, позивачем не доведено виконання вимог цього пункту договору, що не дає можливості з'ясувати яким чином фактично здійснювалось виконання договору.

Крім того, суд бере до уваги, що п.2.3, п.2.4 цього договору передбачено, що замовник зобов'язаний надати виконавцеві всю необхідну документацію щодо сюжету реклами, макет і рекламні матеріали, однак під час розгляду справи не надано актів передачі або інших супровідних документів на передачу цих матеріалів виконавцю.

Крім цього п.2.6 договору замовник зобов'язується в плину 30 календарних днів з моменту закінчення рекламної кампанії, одержати демонтований рекламний матеріал на складі відповідача, одна позивачем не надано жодних доказів щодо цих обставин.

Що стосується договору купівлі-продажу матеріалів від 03.06.2013 року №127 суд зазначає, що відповідно до п.2.2 та п.2.3 цього договору поставка матеріалів здійснюється на умовах DDP Київ (офіс замовника), за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 86-Б (об'єкт) в редакції Інкотермс 2010 року та здійснюється засобами виконавця та за його рахунок, однак до суду не надано документів на приміщення товару та товарно-транспортних накладних або інших документів на підтвердження дійсного поставлення товару позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем залучено спірного контрагента на виконання умов договорів, укладених позивачем з ТОВ «ОЛДІ». (т.2 а.с.79)

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що не ставиться під сумнів здійснення переліку робіт щодо розміщення реклами на рекламоносіях. Разом з тим, позивачем на обґрунтування що роботу здійснювалось саме спірним контрагентом ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» відповідно до вищевказаних договорів, до суду не надано прийнятних, допустимих доказів щодо дійсності здійснення господарської діяльності зі спірним контрагентом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд наголошує, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ та валових витрат.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Карбон Сістемс» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 року №62326552208 та №62426552208.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Сістемс» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Сістемс» (адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 5, кВ.9, код ЄДРПОУ 38450851) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3491 (трьох тисяч чотирьохсот дев'яноста однієї) грн. 06 коп. до державного бюджету на рахунки Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 19 червеня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 25 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова