Постанова

від 01.07.2014 по справі 826/5598/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2014 року 11:08 № 826/5598/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Яковенко Д.А., Журавльова О.С. представника відповідача Руцька А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000134120, №0000144120 від 10.02.2014.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000134120, №0000144120 від 10.02.2014.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 29.01.2014р. №96/28-10-41-20/30603572 про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПІІ «Лукойл - Україна» (код за ЄДРПОУ 30603572) з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів, робіт, послуг у Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» «Компанії» «СНД ОІЛ Петроліум Трейд Корпорейшн» (код за ЄДРПОУ 32075873) за період липень - грудень 2012 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.138.1 п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 1 543 469 грн. втому числі: 3 квартал 2012 року - 1 168 496 грн., 4 квартал 2012 року - 374 973 грн..;

- п.198.3, 198.6 ст.198, абз. г) п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 308 694 грн. втому числі по періодах: липень 2012 - 73 996 грн.; серпень 2012 - 91 871 грн., вересень 2012 - 67 832 грн., жовтень 2012 - 65 256 грн., листопад 2012 - 9 739 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення від 10 лютого 2014 року:

- №0000144120, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 543 469 грн.;

- №0000134120, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 463 041,00 грн., з них 308 694,0 грн. - основного платежу, та 154 347,0 грн. - за штрафними санкціями.

Актом перевірки встановлено, що між ПІІ «Лукойл - Україна» та ДП з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» «Компанії» «СНД ОІЛ Петроліум Трейд Корпорейшн» укладено договір на перевезення вантажу від 03.07.2012 №12/1112, згідно з яким останній зобов'язався доставляти нафтопродукті з міста відправлення до місця призначення. В відповідності зі п. 1.2 договору доставка нафтопродуктів мала бути здійснена на АЗС ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» (перелік АЗС визначений в Додатки № 2 до Договору).

На виконання умов вказаних договорів були оформленні первинні документи, а саме: акти виконаних послуг №228 , №245 , №256 , №267 , № 274 , №291 , №303 , №324 , №332 , №338 , №350 , №363 , №371 ; податкові накладні від 10.07.2012 №71001, від 20.07.2012 №72001, від 31.07.2012 №73103, від 10.08.2012 №81001, від 20.08.2012 №82001, від 31.08.2012 №83102, від 09.09.2012 №90901, від 20.09.2012 №92001, від 30.09.2012 №93001, від 10.10.2012 №101001, від 19.10.2012 №101901, від 30.10.2012 №103001, від 06.11.2012 №110601; платіжні доручення від 13.07.2012 №KV-0177983, від 24.07.2012 № KV-0187276, від 02.08.2012 № KV-0196604, від 14.08.2012 № KV-0207779, від 22.08.2012 № KV-0215979, від 04.09.2012 № KV-0227388, від 12.09.2012 № KV-0234736, від 21.09.2012 № KV-0244062, від 03.10.2012 № KV-0255159, від 12.10.2012 № KV-0264253, від 24.10.2012 № KV-0274405, від 01.11.2012 № KV-0282295, від 14.11.2012 № KV-0294604, від 14.11.2012 № KV-0000461.

В акті перевірки вчинено запис, що ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» на порушення ч. 1 п. 1.3, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, ст.. 9 Закону від 16.07.99 №996-XIV відображено в бухгалтерському та податковому обліку операції не оформлені належним чином первинними та іншими документами, а саме: договір від 03.07.2012 №12/1112 з додатками до нього складені не українською мовою; акти виконаних робіт частково не містять дати складання та в повному обсязі за перевіряє мий період не містять прізвищ та ініціалів осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також зазначено, що Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників отримано акт перевірки ДП З ІІ «Євро Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за грудень 2011 року - липень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «ДИДАКТИКА» від 11.02.2013р. №505/22.2/-17/32075873, згідно висновків якого та з урахуванням висновків, здійснених у акті перевірки ДПІ у Бабушкінському райні м. Дніпропетровська по ТОВ «ДИДАКТИКА» (щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та по операціях з продажу товарів (послуг) у 2011-2012 році), у ДП з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» в порушення ст.. 185 ПКУ, відсутній об'єкт оподаткування за період грудень 2011 - жовтень 2012 року.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ПІІ «Лукойл - Україна» та ДП з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» «Компанії» «СНД ОІЛ Петроліум Трейд Корпорейшн» укладено договір на перевезення вантажу від 03.07.2012 №12/1112.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що перевозка вантажу виконується на підставі заявок ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та узгоджених між Сторонами графіків перевозки вантажу.

На підставі заявок Сторонами підписувалися відповідні графіки на кожний день перевезення, які наявні в матеріалах справи. У кожному графіки зазначаються: дата перевезення, марка автомобіля, реєстраційний номер, від нафтопродукту, кількість нафтопродукту для перевезення та місце призначення (АЗС).

На підставі узгоджених графіків перевізником здійснювалися перевезення нафтопродуктів.

Зокрема, факт перевезення вантажів підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, які надані позивачем на вимогу суду, в яких зазначено автопідприємство «Евро-Нафта», замовник та вантажоодержувач - ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», місцезнаходження пунктів навантаження та розвантаження; державні номера причепа; найменування, марка та вид нафтопродуктів, об'єм нафтопродуктів, маса нафтопродуктів; дані про час та дату навантаження та розвантаження; підписи осіб, які здійснили відпуск, перевезення вантажів та отримання вантажу.

Матеріали справи містять докази фактичного оприбуткування нафтопродуктів на АЗС, зокрема, підтверджується даними в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС.

Також позивачем надано докази подальшої реалізації вищезазначених нафтопродуктів підприємствам споживачам, а саме факт реалізації нафтопродуктів на АЗС підтверджується відповідними звітами, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 р. за N 1040/9639, Інструкції № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, що підтверджує факт перевезення нафтопродуктів. Акт виконаних робіт є похідним, узагальнюючим документом бухгалтерського обліку

Проте, акт перевірки 29.01.2014р. №96/28-10-41-20/30603572 не містить інформацію про наявність або відсутність під час проведення даної перевірки у позивача товарно-транспортна накладних, на підставі яких здійснювалися перевезення нафтопродуктів.

На вимогу суду позивачем був наданий список транспортних засобів, на яких здійснювалося перевезення ДП з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» «Компанії» «СНД ОІЛ Петроліум Трейд Корпорейшн» нафтопродуктів в рамках договору перевезення.

В ході судового розгляду справи, судом було отримано від управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, підтвердження про реєстрацію за Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» транспортних засобів, на яких здійснювалося перевезення нафтопродуктів в рамках укладеного договору.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на визначення податкових зобов'язань контрагенту позивача, винесення вироків посадовим особам підприємств щодо ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону, про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагента позивача на момент здійснення правочину не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, вказане товариства було зареєстровано платником податку на додану вартість, а тому податкові накладні, товарно - транспортні накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам, не довів правомірності прийнятих рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0000134120, №0000144120 від 10.02.2014р.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян