Ухвала

від 20.08.2015 по справі 826/5598/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року м. Київ К/800/55361/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Cіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Укарїна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014

у справі 826/5598/14

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Укарїна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з

обслуговування великих платників,

Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Укарїна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2014 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів відповідачем проведено планову виїзну перевірку проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів, робіт, послуг у Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» «Компанії» «СНД ОІЛ Петроліум Трейд Корпорейшн» за період липень - грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29.01.2014 №96/28-10-41-20/30603572.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.138.1 п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 1543469 грн.; п.198.3, 198.6 ст.198, абз. г) п. 201.1 ст. 201 ПК України із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 308694 грн.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року, а саме: №0000144120, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 543 469 грн; №0000134120, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 463041 грн, з них 308694 грн - основного платежу та 154 347 грн - за штрафними санкціями.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право платника - покупця товарів (робіт, послуг) на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, а також на податковий кредит виникає за наявності документів, що достовірно підтверджують реальність конкретних господарських операцій (фактів господарської діяльності).

Суд апеляційної інстанції встановив, що ряд первинних документів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема в податкових накладних не зазначено посаду особи, що її склала, заявка на поставку нафтопродуктів, графік перевезення вантажу, акт виконаних робіт та розшифровка до акту прийому передачі наданих послуг взагалі не заповненні, в інших актах виконаних робіт не зазначено прізвища і посаду особи що їх склала від ПІІ «Лукойл Україна».

Колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Укарїна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 у справі 826/5598/14 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Укарїна» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 у справі 826/5598/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович М.В. Сірош