Рішення

від 01.07.2014 по справі 910/7317/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7317/14 01.07.14

За позовомДержаної служби України з лікарських засобів До Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша вата» Простягнення 3 109, 89 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Письменна О.В. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму витрат пов'язаних з проведенням експертизи з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 2 972, 49 грн., 3% річних від простроченої суми, що становить 43, 39 грн., та пеню в розмірі 94, 01 грн.

06.06.2014р. через відділ діловодства суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

За клопотанням Позивача та Відповідача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Законів України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента від 08.04.2011 №440, постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення» з метою перевірки фактів, викладених у зверненні Народного депутата України Шипка А.Ф. від 26.06.2013 № 160-260/к Держлікслужбою Україні було проведено ряд позапланових перевірок характеристик вати та бинтів.

Суду доведено, що під час проведення позапланової перевірки характеристик продукції у ТОВ «Наша вата» Державною службою з лікарських засобів у Черкаській області було складено акт перевірки характеристик продукції від 18.07.2013 № 6 та відібрано зразки медичних виробів (рішення про відбір зразків продукції від 18.07.2013 №5), зокрема:

«Бинти марлеві медичні ТУ У 24.4-33234936-002:2007» виробництва ТОВ «Наша вата» (Україна) (наказ МОЗ України від 05.09.2012 №757; свідоцтво про державну реєстрацію від 05.09.2012 №6452/2007) (далі - медичний виріб).

Згідно Договору від 01.08.2013 року № 117-13 між Інститутом хімії високомолекулярних сполук та Держлікслужбою України зразки медичного виробу були передані на випробування (акт здачі-приймання від 01.08.2013 №256/13).

За результатами випробувань Інститутом хімії високомолекулярних сполук НАН України було надано Держлікслужбі України протокол випробувань від 09.08.2013 № 245/13, в якому встановлено, що медичний виріб не відповідає нормативному документу (ТУ У 24.4-33234936-002:2007).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності витрати, пов'язані з відбором, доставкою та проведенням експертизи (випробування) зразків продукції, фінансуються за рахунок органу державного нагляду (контролю). У разі підтвердження результатами експертизи (випробування) факту порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства суб'єкт господарювання відшкодовує витрати на проведення експертизи (випробування) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу другого частини восьмої статті 27 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» якщо за результатами експертизи (випробування) зразків продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, відповідний суб'єкт господарювання відшкодовує вартість відібраних зразків та проведення їх експертизи (випробування) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм відшкодування суб'єктом господарювання вартості відібраних у нього зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи (випробування) у разі, коли за результатами експертизи встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає вимогам, встановленим технічними регламентами визначає Порядок відшкодування суб'єктом господарювання вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи (випробування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 921 «Деякі питання відшкодування суб'єктом господарювання вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи (випробування)».

Відповідно до пункту 2 Порядку, орган державного ринкового нагляду в тижневий строк після ознайомлення суб'єкта господарювання з висновком експертизи, під час проведення якої встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, готує документи, що підтверджують вартість відібраних зразків та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, включаючи витрати на доставку зразків продукції до місця проведення експертизи, та надсилає їх суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або листом з оголошеною цінністю чи вручає під розписку. Суб'єкт господарювання в тижневий строк з моменту надходження зазначених документів відшкодовує органу державного ринкового нагляду вартість відібраних зразків та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, шляхом перерахування коштів до державного бюджету. Суб'єкт господарювання відшкодовує вартість відібраних зразків продукції за умови оплати вартості таких зразків органам державного ринкового нагляду.

Відповідно до пункту 6 Порядку у разі відмови суб'єкта господарювання від відшкодування органу державного ринкового нагляду вартості відібраних зразків та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, зазначені кошти стягуються в судовому порядку.

Матеріалами справи доведено, що у відповідності до пункту 2 Порядку Держлікслужбою України листом від 09.09.2013р. № 19435-1.2/5.2/17-13 було надіслано ТОВ «Наша вата» копію протоколу випробувань № 245/13 від 09.08.2013, виданого Інститутом хімії високомолекулярних сполук НАН України, та копію специфікації № 6 до договору № 117-13 від 01.08.2013р. між Інститутом хімії високомолекулярних сполук та Держлікслужбою України, а також проінформовано щодо необхідності в тижневий строк з моменту надходження документів відшкодувати органу державного ринкового нагляду витрати, пов'язані з проведенням експертизи зазначеного медичного виробу в розмірі 2 916, 67 грн.

Зазначений лист згідно з довіреністю від 09.09.2013 р., підписано Генеральним директором ТОВ «Наша Вата» Наумовим А.Е., був отриманий 10.09.2013р. головним технологом ТОВ «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб» Компанець Н.В., про що свідчить відмітка на листі.

В подальшому Держлікслужбою України надіслано ТОВ «Наша вата» претензію № 1 від 09.10.2013 № 21982-1.2/6.0/17-13 щодо необхідності відшкодувати органу державного ринкового нагляду витрати, пов'язані з проведенням експертизи медичних виробів, шляхом перерахування коштів до державного бюджету. Зазначена претензія була вручена представнику ТОВ «Наша вата», про що свідчить поштова картка рекомендованого повідомлення про вручення.

На час звернення Позивача до суду, доказів підтвердження відшкодування ТОВ «Наша вата» витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, до Держлікслужби України не надходило.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з положень Порядку суб'єкт господарювання в тижневий строк з моменту надходження зазначених документів від органу державного ринкового нагляду відшкодовує останньому вартість відібраних зразків та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, шляхом перерахування коштів до державного бюджету. Лист був отриманий представником ТОВ «Наша Вата» 10.09.2013, про що свідчить відмітка на листі. Отже останнім днем перерахування коштів на рахунок Держлікслужби України було 17.09.2013.

Однак, в порушення вище зазначеного Порядку, Відповідачем не було відшкодовано Позивачу вартість відібраних зразків та витрати, пов'язані з проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 43, 39 грн. 3% річних та 55, 82 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Однак, вимога Позивача щодо стягнення пені в розмірі 94, 01 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як пеня, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді штрафу за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пеню в розмірі 94, 01 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача пеню, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг),.з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Враховуючи, що сторони такої згоди не досягли письмово, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 94, 01 грн. задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша вата» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 6; Код: 33234936) на користь Держаної служби України з лікарських засобів (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 120; Код: 37769480) суму боргу в розмірі 2 916 (дві тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 67 коп., 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп. індексу інфляції, 43 (сорок три) грн. 39 коп. 3% річних та 1 772 (одну тисячу сімсот сімдесят дві)грн.06грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому т.. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені т.. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 1.07.2014р.

Суддя І.І.Борисенко