Рішення

від 01.07.2014 по справі 915/544/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 915/544/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Науменко І.В., довіреність від 02.06.2014р. №1

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Агросвіт» (юридична адреса: 55320, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с. Воєводське, вул. Садова, 30, код ЄДРПОУ 31336635; поштова адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1, оф. 206)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

Суть спору: Приватне підприємство «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Агросвіт» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог законодавства, а саме: ст.ст. 655, 673 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», при укладенні договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р., оскільки продане за вказаним договором насіння соняшнику гібриду F1 «Цезар» не було внесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні в 2011 році, свідоцтво на вказане насіння не видавалось, його якість не відповідає ДСТУ, з огляду на що позивач просить суд на підставі ст. 207 ГК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати вказаний договір недійсним.

На виконання вимог суду 26.05.2014р. за вх.№9490/14 від відповідача надійшов відзив на позов та додаткові документи.

27.05.2014р. за вх.№9576/14, 11.06.2014р. за вх.№10594/14 та за вх.№10595/14 від позивача надійшли витребувані судом документи, заперечення на відзив відповідача та пояснення по справі.

Ухвалою суду від 11.06.2014р. було задоволено клопотання позивача та продовжено строк вирішення спору по справі до 03.07.2014р.

01.07.2014р. за вх.№12046/14 до суду від Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України надійшли витребувані судом письмові відомості.

У судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 23.04.2014р., від 02.06.2014р. та від 16.06.2014р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути позовну заяву за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, господарський суд встановив:

01.04.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець, відповідач) та Приватним підприємством «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Агросвіт» (Покупець, позивач) був укладений договір №3 купівлі-продажу насіння соняшнику, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця насіння соняшника першого покоління F1 «Цезарь» у кількості 1659 кг загальною вартістю 99540 грн. (далі - товар), а Покупець - прийняти у власність та своєчасно оплатити товар.

Відповідно до п.1.2 договору якість товару за посівними характеристиками повинна відповідати ДСТ, вживаному на території України. Документи, які Продавець надає Покупцю: сертифікат відповідності, виданий Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

Згідно з п.7.1 договору цей договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним на підставах, передбачених в законі, або за згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа.

У відповідності до п.8.2 договору у всьому іншому, що не обумовлено даним договором, сторони керуються діючим законодавством.

В подальшому у відповідь на запит позивачем отримано від Миколаївського обласного державного центру експертизи сортів рослин лист від 17.03.2014р. №08, в якому повідомлено, що гібрид F1 ЦЕЗАР не був внесений до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні в 2011р.

Посилаючись на те, що продаж за договором не внесеного до Державного реєстру сортів рослин насіння соняшнику гібриду F1 Цезар є порушенням вимог законодавства, а саме: ст. 38 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», окрім того, якість проданого насіння на думку позивача не відповідає ДСТУ, що є порушенням ст. 673 ЦК України, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що на момент прийняття позивачем насіння останній прийняв його без заперечень та зауважень щодо кількості, асортименту та якості поставленої продукції, поставлене позивачу насіння є належної якості та внесено до реєстру рослин.

На виконання вимог суду Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України надано витребувані судом письмові відомості про внесення/не внесення станом на 01.04.2011р. до Державного реєстру сортів рослин насіння соняшнику гібриду F1 Цезар, згідно з якими сорт (гібрид) соняшника однорічного під назвою F1 Цезар до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, не вносився; інформація щодо подачі документів заявки на сорт (гібрид) соняшника однорічного під назвою F1 Цезар з метою отримання прав інтелектуальної власності відсутня.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам . Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 207 ГК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону , або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) Реєстр сортів - Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

За ст. 3 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) цей Закон застосовується щодо сортів усіх родів і видів рослин.

Відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) Реєстр сортів містить сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, які постійно зберігаються на електронному та паперовому носіях.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту. По сортах родів і видів, які не віднесені до переліку родів і видів, сорти яких проходять експертизу на придатність на поширення, що затверджується Установою, рішення про державну реєстрацію прав на сорт є одночасно рішенням про державну реєстрацію сорту. Сорти, не внесені до Реєстру сортів, забороняється поширювати в Україні .

У відповідності до п.п. 1,2,3,4 Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р. №686, (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) занесення сортів до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі - Реєстр сортів), ведення Реєстру сортів, видача свідоцтв про державну реєстрацію сортів рослин, виключення сортів із зазначеного Реєстру здійснюється відповідно до цього Положення. Реєстр сортів є офіційним документом, який містить відомості про сорти рослин , а також щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності. Відомості постійно зберігаються на електронному та паперовому носіях в порядку, затвердженому Держсортслужбою (нині - Держветфітослужба). Реєстр сортів ведеться Держсортслужбою (нині - Держветфітослужба), яка щороку видає Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі - Каталог сортів). Форма Каталогу сортів та відомості, що містяться в ньому, визначаються Положенням про Каталог сортів, який затверджується Держсортслужбою (нині - Держветфітослужба). До Реєстру сортів відомості про сорт заносяться після прийняття Держсортслужбою (нині - Держветфітослужба) рішення про його державну реєстрацію та про державну реєстрацію прав на сорт і сплати відповідного збору.

В матеріалах справи наявні надані Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України (Держветфітослужба) у листі від 27.06.2014р. №15-2-1-10/18588 письмові відомості про внесення/не внесення станом на 01.04.2011р. до Державного реєстру сортів рослин насіння соняшнику гібриду F1 Цезар, згідно з якими сорт (гібрид) соняшника однорічного під назвою F1 Цезар до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, не вносився; інформація щодо подачі документів заявки на сорт (гібрид) соняшника однорічного під назвою F1 Цезар з метою отримання прав інтелектуальної власності відсутня.

Таким чином, за оспорюваним договором купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. було поширено (поставлено) насіння сорту (гібриду) соняшника під назвою F1 Цезар, не внесеного у встановленому порядку до Державного реєстру сортів рослин, а отже забороненого до поширення в Україні, що є порушенням ст. 38 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши вимоги чинного на момент укладення договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. законодавства України та дослідивши фактичні обставини справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р., укладеного між Приватним підприємством «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Агросвіт» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, на підставі ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ч.1 ст. 207 ГК України.

При цьому господарським судом не приймаються до уваги посилання позивача в якості підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. на неякісність проданого насіння, оскільки наведені позивачем обставини відносно неякісності проданого насіння не створюють підстав для визнання недійсним оспорюваного договору.

Викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи (в т.ч. щодо прийняття позивачем насіння без заперечень та зауважень щодо кількості, асортименту та якості поставленої продукції) жодним чином не спростовують вищевикладені висновки суду про невідповідність договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. вимогам закону, зокрема, ст. 38 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», що є підставою для визнання його недійсним.

Посилання відповідача на наявність Посвідчення про кондиційність насіння також не спростовує факт невнесення насіння сорту (гібриду) соняшника під назвою F1 Цезар до Державного реєстру сортів рослин, з огляду на що останнє на момент укладення оспорюваного договору було заборонене до поширення в Україні.

Факт внесення насіння сорту (гібриду) соняшника під назвою F1 Цезар у встановленому порядку до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на момент укладення договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р., відповідачем жодним чином не доведений, а наявними матеріалами справи вказаний факт спростований.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. в повному обсязі.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Агросвіт» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу насіння соняшнику №3 від 01.04.2011р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Агросвіт».

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Агросвіт» (юридична адреса: 55320, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с. Воєводське, вул. Садова, 30, код ЄДРПОУ 31336635; поштова адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1, оф. 206) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 07 липня 2014 року.

Суддя Ю.С. Бритавська