Постанова

від 01.10.2014 по справі 915/544/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р.Справа № 915/544/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Журавльова О.О.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження голови суду від 23.07.2014р. №1647)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 01.10.2014р.:

від позивача: Дятлова І.В., за довіреністю №1 від 02.06.2014р.

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 01 липня 2014 року

по справі № 915/544/14

за позовом Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги було продовжено 09.10.2014р. та відкладено на 01.10.2014р.

В судовому засіданні 01.10.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014р. по справі №915/544/14 (суддя Бритавська Ю.С.) задоволено позов Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. з посиланням на те, що за оспорюваним договором було поширено (поставлено) насіння сорту (гібриду) соняшника під назвою F1 Цезар, не внесеного у встановленому порядку до Державного реєстру сортів рослин, а отже забороненого до поширення в Україні, що є порушенням ст. 38 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин".

Не погоджуючись з рішення господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014р. по справі №915/544/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що в позовній заяві ПП Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" посилається на норми законодавства, якими не встановлено підстав для визнання недійсним договору, крім того, скаржник стверджує, що в порушення ст. 16 Цивільного кодексу України позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів шляхом укладення оспорюваного договору або його виконанням, при цьому, апелянт посилається на преюдиційність фактів, які встановлені постановами Вищого господарського суду України, винесені у інших справах між позивачем та відповідачем.

11.08.2014р. від Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" до Одеського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 або його представник в судове засідання 01.10.2014р. не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.08.2014р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, заслухавши представника позивача , перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець, відповідач) та Приватним підприємством "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу насіння соняшнику №3, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіння соняшника першого покоління F1 "Цезарь" у кількості 1659 кг загальною вартістю 99540 грн. (далі - товар), а покупець - прийняти у власність та своєчасно оплатити товар (п. 1.2 договору).

За умовами п.1.2 договору якість товару за посівними характеристиками повинна відповідати ДСТУ, вживаному на території України. Документи, які продавець надає покупцю: сертифікат відповідності, виданий Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

Цей договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним на підставах, передбачених законом, або за згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа (п.7.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору у всьому іншому, що не обумовлено даним договором, сторони керуються діючим законодавством.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому, у відповідь на запит позивачем отримано від Миколаївського обласного державного центру експертизи сортів рослин лист від 17.03.2014р. №08, в якому зазначено, що гібрид F1 ЦЕЗАР не був внесений до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні в 2011р.

Посилаючись на те, що продаж за договором не внесеного до Державного реєстру сортів рослин насіння соняшнику гібриду F1 Цезар є порушенням вимог законодавства, а саме: ст. 38 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", окрім того, якість проданого насіння на думку позивача не відповідає ДСТУ, що є порушенням ст. 673 ЦК України, ПП Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог господарського суду Миколаївської області Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України надано витребувані письмові відомості про внесення/не внесення станом на 01.04.2011р. до Державного реєстру сортів рослин насіння соняшнику гібриду F1 Цезар, згідно з якими сорт (гібрид) соняшника однорічного під назвою F1 Цезар до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, не вносився; інформація щодо подачі документів заявки на сорт (гібрид) соняшника однорічного під назвою F1 Цезар з метою отримання прав інтелектуальної власності відсутня.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" Реєстр сортів - Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" цей Закон застосовується щодо сортів усіх родів і видів рослин.

Відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" Реєстр сортів містить сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, які постійно зберігаються на електронному та паперовому носіях.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту. По сортах родів і видів, які не віднесені до переліку родів і видів, сорти яких проходять експертизу на придатність на поширення, що затверджується Установою, рішення про державну реєстрацію прав на сорт є одночасно рішенням про державну реєстрацію сорту. Сорти, не внесені до Реєстру сортів, забороняється поширювати в Україні.

У відповідності до п.п. 1,2,3,4 Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р. №686, (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) занесення сортів до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі - Реєстр сортів), ведення Реєстру сортів, видача свідоцтв про державну реєстрацію сортів рослин, виключення сортів із зазначеного Реєстру здійснюється відповідно до цього Положення. Реєстр сортів є офіційним документом, який містить відомості про сорти рослин, а також щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності. Відомості постійно зберігаються на електронному та паперовому носіях в порядку, затвердженому Держсортслужбою (нині - Держветфітослужба). Реєстр сортів ведеться Держсортслужбою (нині - Держветфітослужба), яка щороку видає Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі - Каталог сортів). Форма Каталогу сортів та відомості, що містяться в ньому, визначаються Положенням про Каталог сортів, який затверджується Держсортслужбою (нині - Держветфітослужба). До Реєстру сортів відомості про сорт заносяться після прийняття Держсортслужбою (нині - Держветфітослужба) рішення про його державну реєстрацію та про державну реєстрацію прав на сорт і сплати відповідного збору.

В матеріалах справи наявні надані Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України (Держветфітослужба) у листі від 27.06.2014р. №15-2-1-10/18588 письмові відомості про внесення/не внесення станом на 01.04.2011р. до Державного реєстру сортів рослин насіння соняшнику гібриду F1 Цезар, згідно з якими сорт (гібрид) соняшника однорічного під назвою F1 Цезар до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, не вносився; інформація щодо подачі документів заявки на сорт (гібрид) соняшника однорічного під назвою F1 Цезар з метою отримання прав інтелектуальної власності відсутня.

Отже, за оспорюваним договором купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. було поширено (поставлено) насіння сорту (гібриду) соняшника під назвою F1 Цезар, не внесеного у встановленому порядку до Державного реєстру сортів рослин, а отже забороненого до поширення в Україні, що є порушенням ст. 38 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин".

Враховуючи вищезазначені обставини, проаналізувавши вимоги чинного на момент укладення договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. законодавства України та дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського судк про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р., укладеного між Приватним підприємством "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, на підставі ч.1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на преюдиційність фактів, які встановлені постановами Вищого господарського суду України, винесені у інших справах між позивачем та відповідачем, оскільки наведені в них висновки не стосуються предмета спору.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтвердили факт внесення насіння сорту (гібриду) соняшника під назвою F1 Цезар у встановленому порядку до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на момент укладення договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р., тому доводи, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014р. по справі №915/544/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014р. по справі №915/544/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 06.10.2014р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Журавльов О.О.