Постанова

від 25.06.2014 по справі 813/2630/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року 12 год. 45 хв. м. Львів № 813/2630/14

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

за участю представника позивача - Гордієнко О.Ю.

представників відповідача - Козицької Р.І., Баран Н.І.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Правовий центр «Професіонал плюс» до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання протиправною та скасування вимоги про стягнення боргу та рішень про застосування фінансових санкцій

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Правовий центр «Професіонал плюс» (далі - позивач, ПП «ПЦ «Професіонал плюс») звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (далі - відповідач, УПФУ в Залізничному районі м. Львова), у якому просить визнати нечинними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу від 28.02.2014 року № Ю-3 по сплаті недоїмки зі страхових внесків у сумі 1639,85 грн;

- рішення від 11.03.2014 року № 45 про застосування фінансових санкцій у розмірі 8598,14 грн;

- рішення від 11.03.2014 року № 46 про застосування фінансових санкцій у розмірі 3,52 грн;

- рішення від 11.03.2014 року № 47 про застосування фінансових санкцій у розмірі 5511,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної УПФУ в Залізничному районі м. Львова перевірки ПП «ПЦ «Професіонал плюс» донараховано 1639, 85 грн страхових внесків за період з грудень 2004 року, квітень - липень 2007 року, а також застосовано штрафні санкції за несвоєчасно нараховані внески в розмірі 14 112, 66 грн. Вказує, що підприємство працювало на спрощеній системі оподаткування і відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» страхові внески в ПФ сплачувало в складі єдиного податку, тому із суми недоїмки необхідно відрахувати суми сплачені в складі єдиного податку. Також вважає, що штрафні санкції повинні бути розраховані УПФ в Залізничному районі м. Львова з суми недоїмки по сплаті страхових внесків з урахуванням сплачених позивачем в складі єдиного податку коштів, як страхових внесків до ПФ. В зв'язку з наведеним просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили з підстав викладених у письмових запереченнях, в яких вказують, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками (крім випадків, передбачених цим законом). У даному випадку Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не може застосовуватись до правовідносин, що виникають в зв'язку зі сплатою страхових внесків після 01.01.2004 року, оскільки, його положення суперечать положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначили, що частина ставки єдиного податку зараховується в рахунок сплати страхових внесків до ПФ за відповідні періоди; у випадку, якщо цих коштів недостатньо для повної сплати страхових внесків, то потрібно здійснювати доплату. Щодо фінансових санкцій зазначили, що відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за донарахування територіальними органами Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5% зазначених сум за кожний повний або неповний місяць за який донараховано ці суми. Враховуючи вказане, просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ПП «ПЦ «Професіонал плюс» 05.02.1998 року зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа (ідентифікаційний код 31291395), з 28.02.2001 року перебуває на обліку в УПФУ в Залізничному районі м. Львова.

У 2005-2008 роках та 2011 році ПП «ПЦ «Професіонал плюс» перебувало на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується наявними у матеріалах справи Свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою.

На підставі направлення від 21.02.2014 року № 29 УПФУ в Залізничному районі м. Львова з 24.02.2014 року по 28.02.2014 року проведено планову перевірку ПП «ПЦ «Професіонал плюс» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 28.02.2014 року № 30, яким встановлено порушення п. 6 ч. 2 ст. 17 та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:

- своєчасно не обчислені та не сплачені страхові внески (32 %) за січень - листопад 2004 року та частково грудень 2004 року на суму 1909,28 грн (платником самостійно виправлені помилки відображено в рядку 6 розділу І Розрахунку за березень 2009 року суму 1909,28 грн);

- перевіркою донараховано своєчасно не обчислені та не сплачені страхові внески (32 %, 32,3%) на фонд оплати праці за грудень 2004 року, квітень - липень 2007 року на загальну суму - 1639,85 грн;

- своєчасно не обчислені та не сплачені страхові внески (32 %) за січень 2008 року в сумі 35,20 грн (платником самостійно виправлено помилку в рядку 6 розділу І Розрахунку за лютий 2009 року в сумі 35,20 грн).

Таким чином, згідно акта перевірки, підприємством своєчасно не обчислені та не сплачені страхові внески на загальну суму 3584,33 грн (32 %, 32,3% - 3582,33 грн, 2 % - 2,00 грн) за січень - грудень 2004 року, квітень - липень 2005 року та січень 2008 року.

На підставі акта перевірки УПФУ в Залізничному районі м. Львова від 28.02.2014 року було складено вимогу № Ю-3 про сплату недоїмки зі страхових внесків у сумі 1639,85 грн та прийнято рішення від 11.03.2014 року про застосування до ПП «ПЦ «Професіонал плюс» фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків:

- № 45, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 8598,14 грн;

- № 46, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 3,52 грн;

- № 47, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 5511,00 грн.

Не погодившись із вказаними вимогою та рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав,

здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно з абзацом шостим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відносини між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в період, за який донараховано страхові внески, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, зі змінами і доповненнями у відповідній редакції (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», де, як і в Законі № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ № 727/98) про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить, а отже, застосуванню не підлягає.

Вказана правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, висловленій, зокрема, у постановах від 11.04.2011 року справа № 21-27а11, від 07.05.2013 року справа № 21-300а11, від 05.12.2013 року справа № 21-427а13.

З огляду на викладене, покликання позивача на те, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі ст. 6 Указу № 727/98 - є неправомірним, відтак, суд дійшов висновку, що ПП «ПЦ «Професіонал плюс» було зобов'язане нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону № 1058-IV, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як встановлено судом, перевіркою виявлено, що ПП «ПЦ «Професіонал плюс» серед іншого не нараховувало страхові внески у розмірі 32 % на суми фактичних витрат на оплату праці застрахованих осіб, що відображено у відомостях про нарахування заробітної плати, внаслідок чого позивачу донараховано страхові внески за грудень 2004 року, квітень - липень 2007 року на загальну суму - 1639,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду

має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного

фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки

протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив

зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив

вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Крім того, відповідно до п. 3.7 Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою голови Правління ПФ України від 01.12.2008 року № 21-1, чинного на час виникнення спірних правовідносин, за наявності в акті перевірки донарахованих сум страхових внесків платнику протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки надається (надсилається) розпорядчий документ про усунення порушень. Розпорядчим документом є вимога, форма якої передбачена додатками 9 або 10 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки серед іншого у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків.

У цьому випадку вимога надсилається одночасно із актом документальної перевірки.

Як встановлено судом, УПФУ в Залізничному районі м. Львова 28.02.2014 року, одночасно із актом перевірки, було надіслано вимогу № Ю-3 про сплату недоїмки зі страхових внесків у сумі 1639,85 грн.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що УПФУ в Залізничному районі м. Львова правомірно надіслало ПП «ПЦ «Професіонал плюс» вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків.

Що стосується рішень УПФУ в Залізничному районі м. Львова від 11.03.2014 року №№ 45, 46, 47 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в розмірі відповідно 8598,14 грн, 3,52 грн та 5511,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV (у редакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З урахуванням положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки вони виникли в період дії пункту 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV.

Отже, УПФУ в Залізничному районі м. Львова після набрання чинності Законом № 2464-VI збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01 січня 2011 року.

Разом з тим, щодо розміру застосованих УПФУ в Залізничному районі м. Львова фінансових санкцій, суд звертає увагу, що норми п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV не дають підстав для визначення суми штрафу наростаючим підсумком у випадку, коли попередньо борг зі сплати страхових внесків не був визначений.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 07.05.2012 року справа № 21-300а12 та від 10.12.2013 року справа № 21-448а-13.

Судом встановлено факт наявності не обчислених та не сплачених страхових внесків, станом на дату винесення спірних рішень, в сумі 1639,85 грн, отже, сума штрафу не може перевищувати 5 відсотків від вказаної суми (1639,85*5% = 81,99 грн).

Як видно із доданих відповідачем до матеріалів справи розрахунків штрафних санкцій, суми штрафу, що застосовані до ПП «ПЦ «Професіонал плюс» рішеннями від 11.03.2014 року № 45 у розмірі 8598,14 грн, № 46 - у розмірі 3,52 грн та № 47 у розмірі - 5511,00 грн, визначені наростаючим підсумком за весь період, за який донараховано страхові внески.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність застосування штрафних санкцій у вказаних розмірах, відтак, рішення про застосування фінансових санкцій підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень від 11.03.2014 року № 45, 46, 47 про застосування фінансових санкцій, а тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Також, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність і скасування оспорюваних рішень суб'єкта владних повноважень.

Щодо судових витрат, то згідно ст. 94 КАС України, такі належить присудити з позивача пропорційно до заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків від 11.03.2014 року № 45.

Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків від 11.03.2014 року № 46.

Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків від 11.03.2014 року № 47.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Правовий центр «Професіонал плюс» (ЄДРПОУ 31291395, вул. Виговського, 41/3, м. Львів) до Державного бюджету (ЄДРПОУ 38007594, р/р 31217206784003, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, одержувач - УДКСУ у Залізничному районі м. Львова) 7 (сім) гривень 49 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 01.07.2014 року.

Суддя Кедик М.В.