Ухвала

від 09.07.2014 по справі 5011-43/10314-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 липня 2014 року Справа № 5011-43/10314-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Міщенка П.К., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ на постанову та ухвалувід 19.05.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 р. господарського суду м. Києва у справі№ 5011-43/10314-2012 господарського суду м. Києва

за заявою публічного акціонерного товариства "Український промисловий банк", м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Новасел", м. Харків провизнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Лінкевич О.М. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-43/10314-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Новасел" (далі - Боржник, Товариство) за заявою публічного акціонерного товариства "Український промисловий банк" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 05.03.2013 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Лінкевича О.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2014 року (суддя - М.В.Пасько) задоволено клопотання публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", ухвалено продовжити строк ліквідаційної процедури на один місяць - до 06.04.2014 року. При цьому продовжені повноваження ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Лінкевича О.М. на один місяць - до 06.04.2014 року, якого зобов'язано вжити всіх необхідних заходів, що спрямовані на виявлення активів Боржника, а також надати на розгляд комітету кредиторів обґрунтований звіт щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості. Розгляд же справи ухвалено відкласти на 03.04.2014 року.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Банк) звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу господарського м. Києва від 06.03.2014 року (абзац 3 резолютивної частини), зобов'язавши ліквідатора виконати дії у ліквідаційній процедурі та направити запити стосовно Боржника до відповідних державних органів та установ; а в іншій частині ухвалу господарського м. Києва від 06.03.2014 року залишити без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Доманська М.Л., Шипко В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 06.03.2014 року - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року, змінити ухвалу господарського м. Києва від 06.03.2014 року (абзац 3 резолютивної частини), зобов'язавши ліквідатора виконати дії у ліквідаційній процедурі та направити запити стосовно Боржника до відповідних державних органів та установ; а в іншій частині ухвалу господарського м. Києва від 06.03.2014 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 41 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VІ, ст.ст. 4, 15 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Вищий господарський суд України відхиляє подане скаржником письмове клопотання від 07.07.2014 року № 4571/1-2 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із чим зазначає про наступне. Так, вказане клопотання обґрунтоване неможливістю забезпечити участь представника Банку в судовому засіданні 09.07.2014 року через участь цього представника в судовому засіданні в іншій справі в Апеляційному суді Дніпропетровської області. Між тим, Банком до згаданого клопотання не було додано доказів того, що визначений у цьому клопотанні представник - С.О. Супряга, є єдиним представником Банку, що має довіреність та має право представляти інтереси скаржника та брати участь у відповідному судовому процесі.

Крім цього, колегія суддів вважає визначені вище причини неповажними, оскільки в ухвалі від 25.06.2014 року про порушення касаційного провадження за скаргою Банку та призначення її до розгляду на 09.07.2014 року о 10 год. 50 хв. вказано, що нез'явлення представників у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційних скарг - це по -перше. По-друге, визначення учасником господарського судового процесу пріоритетності участі в судовому засіданні в тій чи іншій справі, в тому, чи іншому суді, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України є правом цієї сторони та учасника судового процесу та здійснюється на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу в даному судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Норми Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ визначають спеціальний порядок оскарження судових рішень місцевого суду в апеляційному порядку та в касаційному порядку.

Так, згідно норм ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство, якими врегульовані питання щодо касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство, на відміну від апеляційного порядку, коли предметом оскарження можуть бути усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 8 цього закону), у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В інших випадках (при оскарженні інших судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, але не передбачених нормами ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство) касаційне оскарження таких судових рішень в касаційному порядку та здійснення відповідного касаційного провадження не допускається.

Цей висновок відповідає роз'ясненню, наведеному в п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212- VІ)", відповідно до ч. 2 якого (пункту) наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню, є вичерпним , і тому подання апеляційних або касаційних скарг на інші судові рішення, прийняті у справі про банкрутство, тягне за собою наслідки у вигляді відмови в прийнятті відповідної апеляційної або касаційної скарги.

Як вбачається, під час здійснення апеляційного провадження у справі, за результатами якого винесена оскаржувана постанова, предметом оскарження була ухвала місцевого суду про продовження строку ліквідаційної процедури, повноважень ліквідатора, зобов'язання останнього виконати дії у ліквідаційній процедурі Боржника, а також про відкладення розгляду справи .

При цьому, колегія суддів зазначає, що постанова про визнання банкрутом Боржника, відкриття та застосування відносно нього ліквідаційної процедури була винесена 05.03.2013 року, тобто у період, коли вже набули чинності та діяли приписи Закону про банкрутство в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212- VІ. Відповідно ж до приписів ч. 3 п. 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VІ положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство , провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, всі питання, що виникають, стосуються та вирішуються у ліквідаційній процедурі Товариства, у тому числі і щодо питань, пов'язаних із продовженням строку ліквідаційної процедури та реалізацією ліквідатором повноважень у справі про банкрутство, підлягають розгляду та вирішенню в порядку норм редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212- VІ.

Саме цієї редакцією Закону про банкрутство керувались і місцевий, і апеляційний суд при прийнятті оскаржуваних судових рішень (ст. 41 зокрема).

Таким чином, оскаржуючи та заперечуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, заявник оскаржує постанову, винесену за результатами здійснення апеляційного провадження щодо судового рішення, оскарження якого не відповідає наведеним нормам ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство, оскільки судове рішення про продовження строку ліквідаційної процедури, повноважень ліквідатора, зобов'язання останнього виконати дії у ліквідаційній процедурі Боржника, а також про відкладення розгляду справи не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене, а також те, що за скаргою Банку оскаржується судове рішення, ухвалене за результатами перегляду ухвали про продовження строку ліквідаційної процедури, повноважень ліквідатора, зобов'язання останнього виконати дії у ліквідаційній процедурі Боржника, а також про відкладення розгляду справи, тобто рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, не підлягає вирішенню в касаційному порядку спір згідно поданої Банком касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 06.03.2014 року. У зв'язку з цим порушене касаційне провадження за скаргою вказаної особи на відповідні судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають припиненню.

З урахуванням наведеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 41, п. 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 р. № 4212- VІ, та ст.ст. 33, 34, п. 1 ст. 80 та ст.ст. 106, 111 5 , 111 7 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 06.03.2014 р. у справі № 5011-43/10314-2012 .

Головуючий В.М. Коваленко

Судді П.К. Міщенко

В.Я. Погребняк

Ухвала виготовлена та підписана 10.07.2014 року.