Постанова

від 08.07.2014 по справі 826/7829/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року 12:24 № 826/7829/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський двір» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень за участю представників:

від позивачаЯроцька Ю. О. (довіреність), Олійник К. А. (довіреність) від відповідачівЛуза Л. О. (довіреність) ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський двір» (надалі - ТОВ «Слов'янський двір») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі №0002562201 від 26.03.2014 р., відповідно до якого ТОВ «Слов'янський двір» визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 878 348,00 грн. в тому числі основного платежу - 3 873 426,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 4 922,00 грн.;

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі №0002572201 від 26.03.2014 р., відповідно до якого ТОВ «Слов'янський двір» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 693 680,00 грн.;

3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2014 провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які адміністративний позов підтримують та просять задовольнити позовні вимоги, при цьому зазначають про невірне застосування Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996) під час проведення перевірки, внаслідок чого Відповідач дійшов до невірних висновків при складанні акту перевірки та неправомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, представники Позивача вказали про реальність господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Центр» (надалі - ТОВ «Альянс-Центр») в 2011 р.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити із підстав викладених в запереченнях, зокрема зазначає про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення. При цьому, представник Відповідача зазначає про відсутність реальності в господарській операції із ТОВ «Альянс-Центр», а також відсутність фактичних можливостей виконати визначені в укладеному між Позивачем та ТОВ «Альянс-Центр» договорі господарські операції.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_5 (директор ТОВ «Слов'янський двір») та ОСОБА_6 (директор ТОВ «Альянс-Центр»), які повідомили суд про особливості господарських відносин між ТОВ «Слов'янський двір» та ТОВ «Альянс-Центр» в 2011 році.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 11.07.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, заслухавши пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №216253 (додаток №1 а/с.15) та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №635103 (додаток №1 а/с.16) ТОВ «Слов'янський двір» зареєстровано 07.09.2001 р. в Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації, та з 02.10.2001 р. взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Основними видами діяльності Позивача за КВЕД-2010 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля пальним; будівництво житлових і нежитлових будівель.

До ДПІ у Голосіївському районі надійшла постанова про призначення документальної перевірки від 15.11.2013 р., яка винесена старшим слідчим Головного управління Міндоходів у м. Києві (додаток №3 а/с.162-164), в якій вимагалось призначити документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Слов'янський двір» (код ЄДРПОУ 31626962), за період з листопада 2010 р. по листопад 2013 р., у тому числі при здійсненні взаємовідносин із ТОВ «Альянс-Центр».

На підставі наказу №1622 від 26.11.2013 р. (додаток №3 а/с.166) та направлення на перевірку №3174/22-01 від 26.11.2013 р. (додаток №3 а/с.165), виданих Відповідачем, в період з 26.11.2013 р по 02.12.2013 р. інспекторами ДПІ у Голосіївському районі була проведена перевірка Позивача щодо питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс-Центр» (код ЄДРПОУ 31456548) за період з 01.11.2011 р. по 31.10.2013 р., за результатами якої 09.12.2013 р. було складено Акт №432/1-22-01-31626962 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Словянський двір», код за ЄДРПОУ 31626962 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс-Центр» (код за ЄДРПОУ 31456548) за період з 01.11.2011 р. по 31.10.2013 р.» (надалі - Акт №432/1) (т.1 а/с.21-40).

В Акті №432/1 інспекторами ДПІ у Голосіївському районі було зазначено виявлені, на їх думку, порушення, що допущені Позивачем, а саме:

ь ст.187, пп.198.1, 198.2, 198,3, 198,6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 873 426 грн., в т.ч. за квітень 2011 р. в сумі 3 669 532 грн., за травень 2011 р. в сумі 190 000 грн., та за вересень 2011 р. в сумі 19 683 грн.;

ь п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.145.1.2. п.145 ст.145 ПК України ТОВ «Слов'янський двір» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 693 979 грн., в т.ч. за 1 кв. 2012 р. в сумі 173 412 грн., за 2 кв. 2012 р. в сумі 346 840 грн., за 9 міс. 2012 р. в сумі 520 260 грн. та за 2012 р. в сумі 693 980 грн.

Не погоджуючись із висновками інспекторів Відповідача, що зазначені в Акті №432/1, Позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі Заперечення на Акт №49 від 18.12.2013 р. (т.1 а/с.41-49), які листом №10017/10/22-01 від 25.12.2013 р. (т.1 а/с.50-65) були залишені без задоволення.

30.12.2013 р., на підставі Акту №432/1, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь №0008562201 (т.1 а/с.64) - яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 841 783,00 грн. (із яких: 3 873 426,00 грн. - за основним зобов'язанням, та 968 357,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0008572201 (т.1 а/с.65) - яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток в розмірі 693 680,00 грн. (за податковою декларацією №9087633418 від 26.04.2013 р. за 4 квартал 2012 р.).

Після оскарження Позивачем в адміністративному порядку винесених податкових повідомлень-рішень (т.1 а/с.66-76), Головне Управління Міндоходів у м. Києві рішенням №2404/10/26/5-10-06-15 від 14.03.2014 р. скаргу Позивача задовольнила частково (т.1 а/с.77-83), а саме:

ь скасовано податкове повідомлення-рішення №0008572201 від 30.12.2013 р. та зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі винести податкове повідомлення-рішення форми «П» про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 693 680,00 грн. за 4 квартал 2012 р.;

ь податкове повідомлення-рішення №0008562201 від 30.12.2013 р. в частині штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на суму 963 435,00 грн., в іншій частині - залишено без змін.

На підставі Акту №432/1 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.03.2014 р. Відповідачем 26.03.2014 р. було винесено нові податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь форма «Р» №0002562201 (т.1 а/с.84) - яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 878 348,00 грн. (із яких: 3 873 426,00 грн. - за основним зобов'язанням, та 4 922,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь форма «П» №0002572201 (т.1 а/с.85) - яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток в розмірі 693 680,00 грн. (за податковою декларацією №9087633418 від 26.04.2013 р. за 4 квартал 2012 р.).

26.03.2014 р. Позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення №0002562201 та №0002572201 до Міністерства доходів і зборів України (т.1 а/с.87-97), яке 22.05.2014 р. рішенням №9149/6/99-99-10-01-1Т відмовило в задоволенні скарги Позивача (т.1 а/с.101-106).

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення податкових повідомлень-рішень №0002562201 та №0002572201 від 26.03.3014 р. ТОВ «Слов'янський двір» оскаржило їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002562201 від 26.03.2014 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Положеннями п.187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

ь дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

ь дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В той же час, в п.198.1 ст.198 ПК України зафіксовано операції, які надають право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

ь дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

ь дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

ь придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

ь придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.198.6 ст.198 ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.су

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.1 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок №1379) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктами 6.2 та 6.3 Порядку №1379 визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього №742/11/13-11 від 02.06.2011 р..

Як вбачається із матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Альянс-Центр» укладено ряд договорів:

ь №0504/1-11 генерального підряду від 05.04.2011 р. (надалі - Договір №0504/1-11) (т.1 а/с.119-124), відповідно до якого Генеральний Підрядник (ТОВ «Альянс-Центр») зобов'язується виконати за завданням Замовника (ТОВ «Слов'янський двір») на свій ризик власними або залученими силами, комплекс ремонтних робіт ресторанно-готельного комплексу по проспекту 40-річчя Жовтня, 87 в Голосіївському районі м. Києва та монтажу обладнання, згідно проектної документації Замовника, здати збудований Об'єкт спільно з Замовником Державній комісії, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт.

ь №2906/1-11 про надання транспортних послуг від 29.06.2011 р. (надалі - Договір №2906/1-11) (т.1 а/с.217-219), відповідно до якого, Перевізник (ТОВ «Альянс-Центр») зобов'язується виконувати для Замовника (Позивача) за його заявкою перевезення вантажів та надає власні або орендовані будівельні машини для виконання відповідних робіт. Замовник зобов'язується сплачувати вартість вказаних послуг в порядку та розмірі встановлені даним договором.

Відповідно до положень Договору №0504/1-11 та Договору №2906/1-11 приймання робіт відбувається на підставі відповідних актів виконаних робіт (Актів виконаних підрядних робіт), які підписані між сторонами. Так, Позивачем надано такі Акти:

ь по Договору №0504/1-11 - Акт виконаних підрядних робіт за травень 2011 р. на суму 4 818 872,17 грн. (із ПДВ) (том №1 а/с.125-126), Акт №1 виконання підрядних робіт за вересень 2011 р. на суму 4 116 372,00 грн. (із ПДВ) (том №1, а/с.127-131), Акт №2 виконаних підрядних робіт за вересень 2011 р. на суму 2 392 807,37 грн. (із ПДВ) (том №1 а/с.132-133), Акт №3 виконаних підрядних робіт за вересень 2011 р. на суму 3 323 516,32 грн. (із ПДВ) (том №1, а/с.134-143), Акт №4 виконаних підрядних робіт за вересень 2011 р. на суму 2 812 249,00 грн. (із ПДВ) (том №1, а/с. 144-147);

ь по Договору №2906/1-11 - Акт надання послуг №37 від 31.08.2011 р. на суму 18 000,00 грн. (із ПДВ) (том №1, а/с.220), Акт надання послуг №39 від 30.09.2011 р. на суму 15 600,00 грн. (із ПДВ) (том №1, а/с.222).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем надано до суду Податкові накладні, виписані по факту першої події (оплати або виконаних робіт), та Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а саме

ь по Договору №0504/1-11 (т.1 а/с.186-205) - №2 від 14.04.2011 р. на суму 2 848 200,00 грн. (із ПДВ), №3 від 15.04.2011 р. на суму 2 848 200,00 грн. (із ПДВ), №4 від 18.04.2011 р. на суму 2 999 994,00 грн. (із ПДВ), №5 від 19.04.2011 р. на суму 2 999 994,00 грн. (із ПДВ), №6 від 20.04.2011 р. на суму 20.04.2011 р. на суму 2 999 994,00 грн. (із ПДВ), №7 від 21.04.2011 р. на суму 2 999 994,00 грн. (із ПДВ), №8 від 22.04.2011 р. на суму 2 999 994,00 грн. (із ПДВ), №9 від 26.04.2011 р. на суму 2 999 630,00 грн. (із ПДВ), №10 від 27.04.2011 р. на суму 342 782,80 грн. (із ПДВ), №5 від 26.05.2011 р. на суму 1 140 000,00 грн. (із ПДВ), №5 від 22.09.2011 р. на суму 121 000,00 грн. (із ПДВ), Розрахунок №3 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.04.2011 р. №3 на суму 80 000,00 (із яких коригування податкового зобов'язання - 16 000,00 грн.), Розрахунок №5 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.04.2011 р. №3 на суму 18 775,00грн. (із яких коригування податкового зобов'язання - 3 755,00 грн.), Розрахунок №9 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.04.2011 р. №3 на суму 25 000,00 грн. (із яких коригування податкового зобов'язання - 5 000,00 грн.), Розрахунок №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 18.04.2011 р. №4 на суму 491 800,00 грн. (із яких коригування податкового зобов'язання - 98 360,00 грн.), Розрахунок №2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 18.04.2011 р. №4 на суму 202 500,00 грн. (із яких коригування податкового зобов'язання - 40 500,00 грн.), Розрахунок №3 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 18.04.2011 р. №4 на суму 36 973,19 грн. (із яких коригування податкового зобов'язання - 7 394,64 грн.), Розрахунок №4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.04.2011 р. №3 на суму 494 083,33 грн. (із яких коригування податкового зобов'язання - 98 816,67 грн.), Розрахунок №4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 19.04.2011 р. №5 на суму 53 860,14 грн. (із яких коригування податкового зобов'язання - 10 772,03 грн.), Розрахунок №5 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.04.2011 р. №3 на суму 261 666,67 грн. (із яких коригування податкового зобов'язання - 56 333,33 грн.);

ь по Договору №2906/1-11 (т.1 а/с.221 та а/с.223)- №9 від 31.08.2011 р. на суму 18 000,00 грн. (із ПДВ), №7 від 23.09.2011 р. на суму 15 600,00 грн. (із ПДВ).

В якості доказів проведення оплати за отримані послуги Позивачем надано платіжні доручення із відмітками банку про перерахування коштів (т.1 а/с.206-216, а/с.224).

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В якості додаткових доказів, які посвідчують рух активів у процесу здійснення операцій за Договором №0504/1-11 Позивачем надано: Видаткові накладні №46 від 29.09.2011 р. на суму 5 822 7256,98 грн., за підписами директорів ТОВ «Слов'янський двір» та ТОВ «Альянс-Центр» (т.1 а/с.148); Акти передачі майна, згідно Договору №1001/2-11 (т.№2 а/с.27-33); фотознімки приміщень будинку, із виконаними роботами (т.1 а/с.172-185); оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за листопад 2010 - жовтень 2013 р. (контрагент ТОВ «Альянс-Центр») (додаток №1 а/с.75); оборотно-сальдові відомості по рахунку 1521 за 2011 р. (контрагент ТОВ «Альянс-Центр») (т.№2 а/с.34-35); оборотно-сальдові відомості по рахунку 1531 за 2011 р. (контрагент ТОВ «Альянс-Центр») (т.№2 а/с.34-35); звіти по проводках з травень 2011 р. та вересень 2011 р. (т.№2 а/с.38-39); фотозвіти про виконані підрядні роботи відповідно до Договору №0504/1-11 (т.№2 а/с.90-101).

Більше того, в судовому засіданні допитані в якості свідків директори ТОВ «Слов'янський двір» та ТОВ «Альянс-Центр» підтвердили факт приймання-передачі матеріалів та обладнання від ТОВ «Альянс-Центр», та вказали, що дане обрання та матеріали (а саме: дивани, дзеркала, крісла, подушки, столи, стільці, тримачі для паперу, підставки для сумок, гардеробні та інше) необхідне Позивачу для використання приміщення за призначенням.

Крім того, відповідно до положень п.1.2 та п.1.3 Договору №0504/1-11 Замовник (Позивач) передає Генеральному Підряднику (ТОВ «Альянс-Центр») інформацій матеріали по ділянці під об'єкт (фотоматеріали, ситуаційний план із зазначенням ділянок, схему генплану, робочий проект), згідно акту приймання-передачі документації. З метою організації ефективної взаємодії Замовника і Генерального Підрядника складається календарний графік виконання робіт (Додаток №1 до даного Договору). Виконання робіт Генеральним Підрядником проводиться згідно календарного графіку, який погоджується Сторонами до підписання Договору.

До матеріалів справи Позивачем надано: Календарний план-графік комплексних ремонтних робіт ресторанно-готельного комплексу (т.1 а/с.124); акт від 07.04.2011 р. прийому-передачі інформаційних матеріалів до Договору №0504/1-11, відповідно до якого Замовник (Позивач) передав ТОВ «Альянс-Центр» інформаційні матеріали (фотоматеріали по об'єкту, ситуаційний план, схему генплану, поповерховий дизайн-проект (т.№2 а/с.65); акт від 28.12.2011 р. прийому-передачі інформаційних матеріалів до Договору №0504/1-11, відповідно до якого ТОВ «Альянс-Центр» повернув Замовнику (Позивачу) інформаційні матеріали (фотоматеріали по об'єкту, ситуаційний план, схему генплану, поповерховий дизайн-проект (т.№2 а/с.66); ситуаційну схему (масштаб 1:10000) (додаток №1 а/с.11); фотоматеріали приміщення (додаток №1 а/с.12-14);

Додатково Позивачем надано докази списання матеріалів, які надавались Генеральному Підряднику (ТОВ «Альянс-Центр»), після їх використання під час підрядних робіт: зведена накладна переданих матеріалів до Акту №1 для виконання підрядних робіт (вересень 2011 р.) (т.№2 а/с.67-70); зведена накладна переданих матеріалів до Акту №2 для виконання підрядних робіт (вересень 2011 р.) (т.№2 а/с.71); зведена накладна переданих матеріалів до Акту №3 для виконання підрядних робіт (вересень 2011 р.) (т.№2 а/с.72-79); зведена накладна переданих матеріалів до Акту №4 для виконання підрядних робіт (вересень 2011 р.) (т.№2 а/с.80); акт про списання товарів №6 від 30.09.2011 р. на суму 260 510,98 грн. (т.№2 а/с.81); акт про списання товарів №10 від 30.09.2011 р. на суму 90 110,15 грн. (т.№2 а/с.82); акт про списання товарів №7 від 27.09.2011 р. на суму 22 922,28 грн. (т.№2 а/с.83); акт про списання товарів №9 від 30.09.2011 р. на суму 275 748,96 грн. (т.№2 а/с.84-87); акт про списання товарів №14 від 30.09.2011 р. на суму 143 063,47 грн. (т.№2 а/с.88); акт про списання товарів №13 від 30.09.2011 р. на суму 1 620,00 грн. (т.№2 а/с.89).

Таким чином, суд погоджується із доводами Позивача, що надані документи посвідчують рух активів у процесу здійснення операцій Позивачем із ТОВ «Альянс-Центр» за Договором №0504/1-11. Натомість, Відповідачем не спростовано факт руху активів між Позивачем із ТОВ «Альянс-Центр» за Договором №0504/1-11.

В якості додаткових доказів, які посвідчують наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції Позивачем, серед інших документів, надано до суду: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №000702, відповідно до якого ТОВ «Альянс-Центр» було зареєстровано Соломянською районною у м. Києві державною адміністрацією 30.05.2001 р. (т.№2 а/с.127); довідку АА №210781 з Єдиного державного реєстрації підприємств та організацій ТОВ «Альянс-Центр» (т.2 а/с.128) відповідно до якого вбачаться, що основними видами діяльності за КВЕД є: будівництво будівель; купівля та продаж власного нерухомого майна; здавання в оренду власного нерухомого майна; діяльність у сфері інжинірингу.

Крім того, Позивачем додатково надано до суду лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві №7/26-25/2606/08 від 26.06.2014 р., в якому зазначено про наявність ліцензії у ТОВ «Альянс-Центр» на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (серії АВ №313738, терміном дії до 16.02.2012 р. (т.2 а/с.118-119) та надано копію самої ліцензії (т.2 а/с.120-125).

В судовому засіданні допитані свідки повідомили суд, що роботи виконувались ТОВ «Альянс-Центр» із залученням сторонніх осіб (робітників), але контролював виконання роботи спеціаліст ТОВ «Альянс-Центр». Крім того, свідки вказали, що взаємовідносини між ТОВ «Альянс-Центр» та Позивачем були і раніше, а саме ТОВ «Альянс-Центр» здійснював саму реконструкцію будівлі. Додатково свідком ОСОБА_6 (директором ТОВ «Альянс-Центр») повідомлено суд, що не заперечувалось представником Відповідача, що ТОВ «Альянс-Центр» здійснювало будівельні роботи і на інших об'єктах.

Таким чином, суд погоджується із доводами Позивача, що надані документи та покази свідків посвідчують спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції між Позивачем та ТОВ «Альянс-Центр» за Договором №0504/1-11, та свідчать про можливість ТОВ «Альянс-Центр» виконати покладені на нього господарські обов'язки.

Так, в якості доказів щодо наявності зв'язку між фактом придбання послуг і господарською діяльністю платника податку, Позивачем надано документи, які свідчать про необхідність проведення таких робіт, а саме: Дозвіл на виконання будівельних робіт №04767-Гл/Р від 19.06.2008 р. (додаток №1 а/с.9), виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ТОВ «Слов'янський двір» щодо реконструкції з розширенням нежитлового будинку під ресторанно-готельним комплексом за адресою: просп. 40-річчя Жовтня, 87-а у Голосіївському районі м. Києва, будівельні роботи проводить ТОВ «Альянс-Центр»; Акт готовності об'єкта до експлуатації №б/н від 09.10.2009 р. «Реконструкція з розширенням нежитлового будинку під ресторанно-готельний комплекс» (т.1 а/с.110-112); Свідоцтво №2600000319 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 19.10.2009 р. (т.1 а/с.113), із яких вбачається участь ТОВ «Альянс-Центр» в робочій комісії щодо введення нежитлового приміщення в експлуатацію; Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 20.12.2011 р., про взяття на баланс введеного в експлуатацію будинку (т.1 а/с.150); Наказ №9-ОЗ від 30.12.2011 р. «Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів» ТОВ «Слов'янський двір», відповідно до якого введено в експлуатацію будинок, що розташований за адресою проспект 40-річччя Жовтня, 87а (т.1 а/с.151); Технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) №37600 від 28.05.2009 р., виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (т.1 а/с.152-171).

Крім того, в якості доказів наявності зв'язку між фактом придбання послуг і господарською діяльністю платника податку, Позивачем додатково надано до суду рішення Господарського суду м. Києва №30\400 від 10.11.2009 р. (т.1 а/с.114-118), яким визнано за ТОВ «Слов'янський двір» право власності на ресторанно-готельний комплекс, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 87, та зобов'язано комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за ТОВ «Слов'янський двір» право власності на ресторанно-готельний комплекс, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 87.

Більше того, відповідно до Договору №1001/2-11 купівлі-продажу від 10.01.2011 р. (із врахуванням Додаткової угоди №1 до нього) (т.№2 а/с.15-24), укладеного між Позивачем та ТОВ «Будівельний Союз» Позивач продав, а ТОВ «Будівельний Союз» придбав майнові права на право користуванням (оренди) ресторанно-готельним комплексом, за адресою Україна, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 87, літера А.

Таким чином, суд погоджується із доводами Позивача, щодо наявності зв'язку між фактом придбання у ТОВ «Альянс-Центр» послуг і господарською діяльністю Позивача за Договором №0504/1-11.

Суд також приймає до уваги посилання Позивача що факт наявності зв'язку між фактом придбання послуг і господарською діяльністю платника податку посвідчує і проектна документація по об'єкту «Реконструкція з розширенням нежитлового будинку під ресторанно-готельний комплекс на проспекті 40-річчя Жовтня, 87-А в Голосіївському районі м. Києва» (стадія «РП») була розроблена ТОВ «Архітекторніка», яка має ліцензію серія АБ №204777 з будівельної діяльності, виданої Державним комітетом України з будівництва та архітектури (з 16.08.2005 р. по 16.08.2010 р.) (додаток №2 а/с.246-249) на проведення проектних робіт.

При цьому, Накладною на передачу проектної документації по об'єкту «Реконструкція з розширенням нежитлового будинку під ресторанно-готельний комплекс на проспекті 40-річчя Жовтня, 87-А в Голосіївському районі м. Києва» (стадія «РП») (додаток №2 а/с.250) було передано дану документацію від ТОВ «Архітекторніка» до Позивача. До матеріалів справи Позивачем надано титульні сторінки Проекту Реконструкція з розширенням нежитлового будинку під ресторанно-готельний комплекс на проспекті 40-річчя Жовтня, 87-А в Голосіївському районі м. Києва» (стадія «РП») (додаток №3 а/с.1-19) та поповерхові дизайн-проекти «Парк-готель «Голосіїво» (на 2-5 поверхи) (додатки 4-5).

Більше того, суд приймає до уваги як посилання Позивача про відображення всіх взаємовідносин із ТОВ «Альянс-Центр» в податковій звітності (додаток №1 а/с.76-250, додаток №2 а/с.1-245), так і посилання Позивача на докази, що свідчать про наявність трудового персоналу, для забезпечення схоронності об'єкту, а саме: накази ТОВ «Слов'янський двір» №9 від 01.11.2011 р. «Про внесення змін до штатного розпису ТОВ «Слов'янський двір» (додаток №1 а/с.39); №8 від 03.03.2012 р. «Про внесення змін до штатного розкладу ТОВ «Слов'янський двір» (додаток №1 а/с.41); №2 від 25.04.2013 р. «Про внесення змін до штатного розкладу ТОВ «Слов'янський двір» (додаток №1 а/с.43); №4 від 02.09.2013р. «Про внесення змін до штатного розкладу ТОВ «Слов'янський двір» (додаток №1 а/с.45); податкова звітність про суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (додаток №1 а/с.48-74); накази на прийняття на роботу охоронців ТОВ «Слов'янський двір».

Також суд приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_5 (директора ТОВ «Слов'янський двір») та ОСОБА_6 (директора ТОВ «Альянс-Центр»), які в судовому засіданні повідомили про обставини укладання Договору №0504/1-11, порядок його виконання та прийняття робіт за даним договором. Крім того, свідками в судовому засіданні було повідомлено про особливості робіт та факти усунення недоліків по роботам.

Додатково Позивачем надано нотаріально засвідчені письмові пояснення ОСОБА_7 (який працював охоронцем в ТОВ «Слов'янський двір» в період з березня 2008 р. до березня 2012 р.), в яких повідомляється, що під час проведення реконструкції готелю кожного дня представник ТОВ «Альянс-Центр» надавав списки людей, які будуть задіяні на об'єкті.

Водночас,суд критично ставиться до посилання Відповідача про відсутність реальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Альянс-Центр» за Договором №2906/1-11, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні або подорожні листи.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (директор ТОВ «Слов'янський двір») та свідок ОСОБА_6 (директор ТОВ «Альянс-Центр») повідомили суд, що замовлення на транспортування надавались в усному порядку, що не заборонено умовами договору. При цьому, свідок ОСОБА_6 (директор ТОВ «Альянс-Центр») вказав в судовому засіданні, що транспортування здійснювалось не власним транспортом, а залученим транспортом.

При цьому, свідки відзначили, що транспорт винаймався для перевезення великогабаритних речей та матеріалів, які були необхідні для виконання робіт за Договором №0504/1-11. Водночас, речі та матеріали, що бути перевезені на такому транспорті були використанні під час виконання робіт за основним Договором №0504/1-11, та в подальшому були прийняті Позивачем без зауважень. Факт перевезення таких речей та матеріалів, за Договором №2906/1-11 підтвердив і свідок ОСОБА_5 (директор ТОВ «Слов'янський двір»).

Водночас, суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., в якому вказано, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Щодо правомірності винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002572201 від 26.03.2014 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджено в судовому засіданні представником Відповідача, вказане податкове повідомлення-рішення було винесено в зв'язку із висновками інспекторів ДПІ у Голосіївському районі про допущені ТОВ «Слов'янський двір» порушення п.138.2 ст138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та пп.145.1.2 п.145 ст.145 ПК України.

Так, згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податку має можливість формувати валові витрати лишу у зв'язку із реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів.

В п.145.1 ст.145 ПК України визначено, що будівлі та споруди відносяться до 3-ї групи основних засобів.

Позивачем в податковій звітності, до складу валових витрат було віднесено суму амортизації, яка була нарахована по основному засобу 3-ї групи (будівлі, за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 87а), на загальну суму 693 680,00 грн.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 р. (надалі - Положення №92) дане Положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

В п.4 Положення №92 зафіксовано, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). При цьому, строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством/установою або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством/установою обсяг продукції (робіт, послуг).

Пп.145.1.2 п.145 ст.145 ПК України визначено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в п.145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Відповідачем заперечується сам факт введення в експлуатацію основного засобу 3-ї групи (будівлі, за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 87а), а тому зазначають про відсутність підстав у Позивача для віднесення до валових витрат суму амортизації, яка була нарахована по основному засобу 3-ї групи (будівлі, за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 87а), на загальну суму 693 680,00 грн.

Однак, суд погоджується із доводами Позивача, що факт введення в експлуатацію основного засобу 3-ї групи (будівлі, за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 87а), підтверджується такими документами: Свідоцтво №2600000319 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 19.10.2009 р. (т.1 а/с.113), із яких вбачається участь ТОВ «Альянс-Центр» в робочій комісії щодо введення нежитлового приміщення в експлуатацію; Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 20.12.2011 р., про взяття на баланс введеного в експлуатацію будинку (т.1 а/с.150); Наказ №9-ОЗ від 30.12.2011 р. «Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів» ТОВ «Слов'янський двір», відповідно до якого введено в експлуатацію будинок, що розташований за адресою проспект 40-річччя Жовтня, 87а (т.1 а/с.151).

З огляду на вищевказане, судом встановлено, що не спростовано Відповідачем, про правомірність віднесення до складу валових витрат суму амортизації, яка була нарахована по основному засобу 3-ї групи (будівлі, за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 87а), на загальну суму 693 680,00 грн.

Водночас, суд також погоджується із посиланнями Позивача, про безпідставність фіксації Відповідачем в Акті №432/1 посилань, що контрагенти Позивача здійснюють господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відсутні за своїм місцезнаходженням.

В даному випадку, суд звертає увагу, що перевірка фактичного місцезнаходження контрагента не є кваліфікуючою умовою виникнення у платника права на формування даних податкового обліку за операціями з таким постачальником. Відсутність підприємства за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Більше того, суд приймає до уваги покази свідка ОСОБА_6 (директор ТОВ «Альянс-Центр») що ТОВ «Альянс-Центр» з 27.01.2012 р. припиняла свою діяльність, про що було внесено запис до ЄДРПОУ.

Таким чином, висновки Відповідача про відсутність ТОВ «Альянс-Центр» за місцезнаходженням в грудні 2013 р. є в повній мірі безпідставними, оскільки з 27.01.2012 р. ТОГВ «Альянс-Центр» припинило свою діяльність.

Крім того, суд критично ставиться до посилання Відповідача в Акті №432/1, що укладені договори між Позивачем та контрагентами не мали на меті реального настання наслідків, а деякі із контрагентів не мають власних складських приміщень, трудових відносин із працівниками тощо.

Так, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виготовлення робіт контрагентом.

Натомість, в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 (директор ТОВ «Слов'янський двір») та ОСОБА_6 (директор ТОВ «Альянс-Центр») не заперечували факт використання ТОВ «Альянс-Центр» залучених осіб (робітників) під час проведення робіт за Договором №0504/1-11 та факт залучення транспортних засобів за Договором №2906/1-11.

Крім того, суд критично ставиться до посилання Відповідача про нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ «Альянс-Центр».

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочину укладеного між Позивачем і ТОВ «Альянс-Центр» та не надано відповідного судового рішення, яким укладені між Позивачем та контрагентом договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 ЦК України Відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в ст.216 ЦК України.

Разом з тим, оскільки укладені Позивачем з ТОВ «Альянс-Центр» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст.208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена Господарським кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені Позивачем правочини з ТОВ «Альянс-Центр» мають ознаки фіктивних та/або нікчемних правочинів, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемних правочинів.

З огляду на вище викладене, Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження Позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.2011 р. по справі №К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.2011р. по справі №К9991/14602/11.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази дають підстави для висновку, що вчинені Позивачем господарські операції з придбання/реалізації цінних паперів не є сумнівними, та відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

При цьому, із врахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та ст.94 КАС України, решта суми, в розмірі 4 384,00 грн. стягується із Відповідача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський двір» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002562201 від 26.04.2014 р. та №0002572201 від 26.04.2014 р., що винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський двір» (03040, м. Києві, просект 40-річчя Жовтня, 87, код ЄДРПОУ 31626962) понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38745056, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін