Постанова

від 07.07.2014 по справі 813/2829/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року № 813/2829/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю представника позивача Лопушанського Т.В., представника відповідача Квасниці Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Комфорту» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології Комфорту» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001252210 від 29 листопада 2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що поставка товарів, отриманих позивачем від ПП «БК Аструм» за наслідком якої було отримано прибуток, повністю відповідає визначенню господарської діяльності, тому висновок відповідача щодо негосподарського використання придбаних для цієї мети товарів, не відповідає дійсності. Вказане заперечує висновок відповідача про здійснення взаєморозрахунків, не спрямованих на реальне настання правових наслідків та з метою несплати відповідних сум податків. Зазначено, що у податкових накладних дотримані всі вимоги щодо їх оформлення, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України. Вказано, що висновки викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначено, що позивачем виконано усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «БК Аструм» .

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях вказав, що у підприємства були відсутні усі необхідні документи, які б підтверджували господарські операції позивача з ПП «БК Аструм», зокрема відсутні: акти прийому-передачі обладнання; транспортні документи; довіреності та інші документі, які підтверджують транспортування обладнання. Окрім того, відповідно до наданої технічної документації придбане обладнання вироблене у Німеччині, однак у представлених податкових накладних відсутні коди УКТ ЗЕД на товар, що позбавляє позивача права на податковий кредит.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Комфорту» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «БК Аструм» за весь період розрахунків.

За результатами перевірки складено акт № 419/2210/31897272 від 13.11.2013 року , яким встановлено порушення товариством п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2013 року на загальну суму 167 928 грн.

На підставі встановлених порушень 29 листопада 2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001252210 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 209 910 грн. (за основним платежем 167 928 грн., за штрафними санкціями - 41 982 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи 29 березня 2013 року між ПП «БК Аструм» (Продавець) та ТзОВ «Технології Комфорту» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № б/н, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує обладнання (двухголова зварочна машина ZS-720, обертаючий стіл для склопакета, двохкомпонентна машина для склопакетів RT S97, стіл для гнуття арок RS 194/300, машина для миття скла LV 1600, демінералізатор води W-20, ручний запасний станок для енергозберігаючого скла, гільйотина для рубки металу). Загальна сума договору становить 1 007 566 грн. Витрати, що пов'язані із транспортуванням обладнання включені у його вартість. Місце передачі обладнання: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, 3. Поставка обладнання здійснюється продавцем за власний рахунок. Факт отримання обладнання відображається у видаткових накладних (аркуші справи 23-24).

Відповідно до видаткових накладних № РН-3-29007 від 29.03.2013 року, № РН-3-29014 від 29.03.2013 року, № РН-3-29008 від 29.03.2013 року, № РН-3-29009 від 29.03.2013 року, № РН-3-29010 від 29.03.2013 року, № РН-3-29011 від 29.03.2013 року, № РН-3-29013 від 29.03.2013 року, № РН-3-29013 від 29.03.014 року ПП «БК Аструм» продало ТзОВ «Технології Комфорту» обладнання.

На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні № 386 від 29.03.2013 року, № 393 від 29.03.2013 року, № 387 від 29.03.2013 року, № 388 від 29.03.2013 року, № 389 від 29.03.2013 року, № 390 від 29.03.2013 року, № 391 від 29.03.2013 року, № 392 від 29.03.2013 року на загальну суму ПДВ 167 927,66 грн.

Розрахунки за отриманий товар позивачем проводились у безготівковій формі.

Позивач відобразив господарські операції з ПП «БК Аструм» у бухгалтерському обліку та по податковому обліку відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року.

В ході перевірки відповідачем використано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 88/22.8/38347323 від 25.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК «Аструм» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2013 року про 31.03.2013 року.

У вказаному акті зазначено, що оскільки ПП «БК Аструм» до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «БК Аструм» та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ПП «БК Аструм», це свідчить про відсутність взаєморозрахунків підприємства з його постачальником, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє. Таким чином, на думку ДПІ у Печерському районі м. Києва, витрати та податковий кредит від вартості нібито придбання товарів (робіт, послуг) ПП «БК Аструм» від підприємств-постачальників за рахунок викладених в акті перевірки обставин, перевіркою не підтверджено, а відповідно і суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту за відсутності умови продажу, не підтверджено. Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що в ПП «БК Аструм» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевірений період, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ПП «БК Аструм» із підприємствами-постачальниками відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері. Перевіркою встановлено, що правочини, укладені підприємством з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, що свідчить про порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 статті 198, п. 198.2, 198.3 та п.198.6 ст. 198 ПК України.

Також податковий орган дійшов висновку, що у позивача відсутні акти прийому-передачі обладнання; транспортні документи, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення; довіреності та інші документі, які підтверджують транспортування обладнання. У акті перевірки вказано, що згідно з представленою технічною документацією виробником придбаного обладнання є Німеччина, однак у представлених податкових накладних відсутні коди УКТ ЗЕД на товар, заповнення яких передбачені пп. «і» п. 201.1 ст. 201 ПК України, що не дає можливості відстежити рух імпортованих товарів у межах усієї країни та встановити чи було оподатковано поставку такого товару податком на додану вартість. Відповідно до центральної бази даних ГУ Міндоходів України «Податковий блок» ПП «БК «Аструм» імпортних операцій не здійснювало.

Враховуючи наведене вище відповідач прийшов до висновку, що встановлені за результатами перевірки обставини, свідчать про нереальність вчинення операцій з придбання виробничого обладнання від ПП «БК» «Аструм» (документальне оформлення начебто проведених операцій), вони не дають права ТзОВ «Технології Комфорту» на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від ПП «Аструм», які містять юридичну дефектність.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач до матеріалів справи долучив договір, податкові накладні, видаткові накладні, які складені між позивачем та його контрагентом. Також на вимогу суду позивачем представлено технічну документацію на придбаний товар. Так, згідно з технічною документацією, обладнання вироблене в Німеччині, однак в долучених до матеріалів справи податкових накладних відсутня вказівка на коди УКТ ЗЕД на товар.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках визначені підпунктами «а» - «і» обов'язкові реквізити, зокрема для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, у податковій накладній має бути вказаний код товару згідно з УКТ ЗЕД (підпункт «і» пункту 201.1 статті 201 ПК України).

При реалізації придбаних імпортованих чи підакцизних товарів платники податку - продавці, які не є безпосередніми імпортерами чи виробниками вказаних товарів, у випадку коли податкова накладна, на підставі якої такі товари були придбані, не містить коду згідно з УКТ ЗЕД щодо таких товарів, самостійно визначають код товару згідно з УКТ ЗЕД відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з урахуванням пояснень і методичних рекомендацій Держмитслужби, та зазначають його в податковій накладній.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) повинен зазначатись за всім ланцюгом постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар або стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо.

У разі якщо в податковій накладній, виписаній при придбанні імпортованих чи підакцизних товарів, коди згідно з УКТЗЕД не зазначені, то така податкова накладна, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не дає права на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З матеріалів справи судом встановлено, що податкові накладні, виписані ПП «БК Аструм», заповнені з порушенням вимог ПК України, у них відсутній код товару згідно УТК ЗЕД по товарах ввезених на митну територію України.

Крім того, позивач не скористався правом, наданим пунктом 201.10 статті 201 ПК України, та не подав до податкового органу разом із податковою декларацією заяву про допущені ПП «БК Аструм» порушення під час складання податкових накладних.

Таким чином, відповідачем було правомірно донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів, щодо проведення господарських операцій позивача з ПП «БК Аструм».

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові, не відшкодовуються.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, що містить майнові вимоги про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 209 910,00 грн.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат, що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати у вигляді судового збору в сумі 419,82 грн. слід покласти на позивача та стягнути з нього до Державного бюджету України судовий збір у сумі 3778,38 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 419,82 грн. (чотириста дев'ятнадцять гривень 82 коп.) покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Комфорту» (м. Львів, вул. Литвиненка, 3; код ЄДРПОУ 31897272) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 778,38 грн. (три тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 38 коп.)

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська