Постанова

від 23.10.2014 по справі 813/2829/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 876/7735/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Клюби В.В., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.

представника позивача: Лопушанського Т.В.

представника відповідача: Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Технології комфорту» звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова) № 0001252210 від 29.11.2013 р., яким встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з чим занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 р. в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, її оскаржило ТзОВ «Технології комфорту». Апеляційну скаргу мотивує тим, що на момент можливого ввезення обладнання, яке виготовлене більше 10 років тому, форма податкової накладної регламентувалася наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) № 969 від 21.12.2010 р. «Про затвердження форми податкової накладної», положення якого не містили такого обов'язкового реквізиту, як код товару згідно УКТ ЗЕД. Контролюючим органом встановлено, що обидва контрагента є резидентами України. Апелянт вказує на відсутність доказів, які б вказували на те, що обладнання ввозилося на митну територію України, а тим більше після 2011 року, коли були внесені відповідні зміни до ПК України, якими передбачено такий обов'язковий реквізит податкової накладної, як код товару згідно УКТ ЗЕД. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов ТзОВ «Технології комфорту» задовольнити в повному обсязі.

В поданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ДПІ у Сихівському районі м. Львова вказує на те, що ТзОВ «Технології комфорту» не було надано для перевірки транспортних документів, документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, довіреностей та інших документів, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), до перевірки не було представлено акту прийому-передачі обладнання, від письмових пояснень посадові особи ТзОВ «Технології комфорту» відмовились. Крім того, згідно технічної документації, виробником обладнання є Німеччина, однак у представлених ТзОВ «Технології комфорту» податкових накладних, виписаних ПП «БК Аструм», відсутні коди УТК ЗЕД на товар, заповнення яких передбачені п.п. «і» п.201.1 ст.201 ПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Лопушанського Т.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача Квасницю Н.Б., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 13.11.2013 р. за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Технології комфорту» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством (далі - ПП) «БК Аструм» за весь період розрахунків, ДПІ у Сихівському районі м. Львова було складено акт № 419/2210/31897272, яким встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України.

29.11.2013 р. ДПІ у Сихівському районі м. Львові на підставі вказаного Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001252210, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 209910 грн., в тому числі 167928 грн. за основним платежем та 41982 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході перевірки контролюючим органом використано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК Аструм». Податкові накладні отримані позивачем від його контрагента, заповнені з порушенням вимог ПК України, оскільки у них відсутній код товару згідно УКТ ЗЕД по товарах, ввезених на митну територію України. Крім того, позивач не скористався правом, наданим п.201.10 ст.201 ПК України та не подав до податкового органу разом із податковою декларацією заяву про допущені ПП «БК Аструм» порушення під час складання податкових накладних. Тому суд першої інстанції вважав, що контролюючим органом правомірно було донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів, щодо проведення господарських операцій позивача з ПП «БК Аструм».

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що вони зроблені у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин у справі та не відповідають встановленим судом обставинам.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податків податковим органом суми податку, попередньо включені ним до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі податкові накладні могли мати незначні недоліки в заповнення, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять зокрема, відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ПП «БК Аструм» (Продавець) та ТзОВ «Технології Комфорту» (Покупець) було укладено договір купівлі продажу від 29.03.2013 р., за умовами якого ПП «БК Аструм» продає, а ТзОВ «Технології Комфорту» купує обладнання (двухголова зварочна машина ZS-720, обертаючий стіл для склопакета, двохкомпонентна машина для склопакетів RT S97, стіл для гнуття арок RS 194/300, машина для миття скла LV 1600, демінералізатор води W-20, ручний запасний станок для енергозберігаючого скла, гільйотина для рубки металу) на загальну суму 1007566 грн.

Сторони договору передбачили, що поставка обладнання до покупця здійснюється продавцем за власний рахунок. При передачі обладнання покупцю передаються усі необхідні документи. Факт отримання обладнання відображається у видаткових накладних.

На підтвердження реальності виконання позивачем договору було надано суду копії видаткових накладних та податкових накладних, розрахунки за отриманий товар позивачем проводились у безготівковій формі.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що податкові накладні, виписані його контрагентом, мали недоліки, а саме : місцезнаходження ПП «БК Аструм» вказане у податкових накладних, не відповідало фактичному місцезнаходженню контрагента; податкові накладні, виписані ТзОВ «Технології комфорту» по господарських операціях з придбання обладнання (двухголова зварочна машина ZS-720, обертаючий стіл для склопакета, двохкомпонентна машина для склопакетів RT S97, стіл для гнуття арок RS 194/300, машина для миття скла LV 1600, демінералізатор води W-20, ручний запасний станок для енергозберігаючого скла, гільйотина для рубки металу), були виписані без зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні були виписані із заповненням графи «місцезнаходження (податкова адреса) продавця, з огляду на що колегія суддів вважає, що вказані податкові накладні відповідали вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України, з урахуванням того, що контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій знаходився в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, був належно зареєстрованою юридичною особою, перебував на податковому обліку та був платником податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірок відповідності законодавству правил ведення іншими учасниками правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім іншого, положення підпункту «і» пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо зазначення у податковій накладній коду товару згідно з УКТ ЗЕД є обов'язковими для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Згідно податкових накладних, виписаних ПП «БК Аструм», позивач придбав у вказаного підприємства (який є резидентом України) обладнання (двухголова зварочна машина ZS-720, обертаючий стіл для склопакета, двохкомпонентна машина для склопакетів RT S97, стіл для гнуття арок RS 194/300, машина для миття скла LV 1600, демінералізатор води W-20, ручний запасний станок для енергозберігаючого скла, гільйотина для рубки металу) на загальну суму 1 007 566 грн.

З огляду на те, що вказане вище обладнання придбане позивачем в українського суб'єкта господарювання та не віднесено до підакцизних товарів, перелік яких наведено у пункту 215.1 статті 215 ПК України, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані податкові накладні не відповідали вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.

В ході апеляційного розгляду, представник апелянта в своїх поясненнях звернув увагу на те, що податковий орган не надав суду доказів на підтвердження того, що обладнання було ввезене із-за кордону, могло бути ввезене раніше частинами та зібране на території України, а тому може мати українське походження, що не було спростоване представником відповідача.

Також, беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

В судовому засіданні було встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що придбане ТзОВ «Технології комфорту» обладнання використовується у господарській діяльності.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження ДПІ у Сихівському районі м. Львові стосовно невідповідності первинних документів та їх недоліків з огляду на наступне.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України у своєму листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сторони договору передбачили умови та порядок поставки обладнання, місце та порядок його отримання, проте суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність прийнятого контролюючим органом рішення у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів щодо проведення господарських операцій позивача з ПП «БК Аструм» та не дав при цьому правової оцінки таким умовам договору.

Оцінюючи в сукупності наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення № 0001252210 від 29.11.2013 р. винесене з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року по справі № 813/2829/14 скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001252210 від 29 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.10.2014 р.