Рішення

від 11.07.2014 по справі 302/692/14-ц

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/692/14-ц

2/302/191/14

Номер рядка звіту 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

11.07.2014 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Цімбота В.І.,

при секретарі Куруц В.І.,

з участю : прокурора як позивача Пехньо Ю.В.,

відповідача ОСОБА_2

представників відповідачів: сільського голови Криванич В.І., ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Міжгір'я справу за позовом прокурора в інтересах держави до Новоселицької сільради, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішення сесії Новоселицької сільради від 07.05.2006 р., державного акту на право власності на землю, про визнання недійсним договору дарування, -

В С Т А Н О В И В :

27.05.2014 р. прокурор Міжгірського району, діючи в інтересах держави, звернувся до суду з позовом про скасування рішення Новоселицької сільради від 07.05.2006 р. за № 5 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки», а саме 0,10 га ОСОБА_6, визнання недійсним державного акту на цю земельну ділянку, про зобов'язання відділу Держземагенства в Міжгірському районі скасування державної реєстрації даного державного акту та про визнання недійсним договору дарування ОСОБА_6 ОСОБА_2 даної земельної ділянки і збудованого на ній дачного будинку.

Мотивує прокурор свої вимоги тим, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_6 рішенням Новоселицької сільради, знаходиться за межами населеного пункту, а тому сільрада розпоряджатись землями за межами населеного пункту не мала права.

Крім того, вважає прокурор , не приймалось рішення про дозвіл на виготовлення техдокументації, не змінювалось цільове призначення земельної ділянки.

Представники відповідачів з позовом не згідні, так як вважають, що Новоселицька сільрада при прийнятті рішення діяла в межах наданих їй повноважень, а ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є добросовісними набувачами права власності на земельну ділянку і об'єкт нерухомості, який на ній знаходиться - дачний будинок.

Крім того, просять суд застосувати до вимог прокурора позовну давність.

Заслухавши сторін, оцінивши докази, суд вважає, що у позові прокурора слід відмовити.

При прийнятті рішення по справі суд виходить з вимог ст.. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона повинна довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення вимог.

Прокурор у позові, а також в судовому засіданні, стверджує, що земельна ділянка в 0,1 га, урочище «За середнім» села Новоселиця Міжгірського району, знаходиться за межами населеного пункту, а тому відповідно до п. 12 «Перехідних положень» Земельного кодексу України станом на час прийняття рішення сільрадою, повноваження щодо розпорядження землями за межами населеного пункту здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Суд не може погодитись з таким твердженням позивача, бо воно є надуманим і не ґрунтується на належних доказах.

Прокурор, як на доказ, посилається на інформаційний лист відділу Держземагенства в Міжгірському районі № 141/03/01-07 від 22.01.2014 р. та акту перевірки державної інспекції сільського господарювання в Закарпатській області від 24.01.2014 р. (арк..сп. 13, 19).

Названі установи у своїх актах та листах посилаються на індексно-кадастрові карти.

Суд зауважує і це підтверджено в судовому засіданні представником Держземагенства Беля Л.В., райархітектором Фуцур І.С., що дані карти виготовлялись після введення у дію ЗУ «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. та станом на 2006-2007 роки розмежування земель, які би належали до відання Новоселицької сільради та органів виконавчої влади, проведено не було. Розмежування таких не проведено і по цей час.

Тому суд приходить до висновку, що Новоселицька сільрада при прийнятті рішення № 5 від 07.05.2006 р. (арк.сп. 15) про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_6 0,10 га земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в урочищі «За середнім» села Новоселиця діяла в межах повноважень, наданих їй законом (ст. 12 п.п. а, б, д Земельного кодексу України).

Іншого позивач суду не довів.

На земельну ділянку, про яку іде спір, виготовлено у 2007 році технічну документацію із землеустрою (арк.сп. 57), де між іншим вказано, що дана земельна ділянка в межах села і така згідно класифікатора цільового використання землі є землею громадської забудови і згідно ст. 19 ЗК України така призначена для обслуговування даного будинку.

У технічних документах є висновок як районних, так і обласних служб контролю і дозвільної системи як висновок держкомзему (арк.сп. 65), як висновок відділу містобудування, архітектури та ЖКГ (арк..сп. 66).

Суд при таких обставинах приходить до висновку, що земельна ділянка в 0,10 га, яка передана у власність ОСОБА_6 не потребувала зміни цільового призначення, так як є земельною ділянкою громадської забудови.

01.10.2007 р. ОСОБА_6 на підтвердження права власності отримав державний акт на земельну ділянку під кадастровим № 2122484801:01:006:0002 (арк..сп. 93).

У 2007 р. Новоселицька сільрада надала дозвіл ОСОБА_6 на будівництво дачного будинку на цій земельній ділянці.

04.11.2011 р. складено декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (арк..сп. 84), а 08.09.2012 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 подарували , а ОСОБА_2 прийняла в дар земельну ділянку в 0,10 га з дачним будинком в с.Новоселиця, урочище «За середнім» Міжгірського району.

За ст.. 13 Конституції України земля в межах території України є об'єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Тому суд вважає, що власником земельних ділянок, які належать Новоселицькій сільраді є саме Новоселицька сільрада і тільки власник може вимагати повернення земельної ділянки від добросовісного набувача (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Крім того, суду заявлена відповідачами вимога про застосування строків давності (позовна давність), тобто строків, в межах яких особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Прокурор звернувся до суду з позовом по вимогам, за якими сплив трьохрічний строк позовної давності і заяви про поновлення цього строку суду не подавав.

За ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами спору, є підставою для відмови у позові.

Тому керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

У позові прокурора до Новоселицької сільради, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішення Новоселицької сільради № 5 від 07.05.2006 р. «Про передачу у приватну власність земельної ділянки», про визнання недійсним державного акту на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, про скасування державної реєстрації цього акту та про визнання недійсним договору дарування від 08.09.2012 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, об'єктом яких є земельна ділянка та будинок на ній у с.Новоселиця Міжгірського району, урочище «За середнім», відмовити в повному обсязі.

Витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційний суд Закарпатської області у порядку і строки, встановлені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: В. І. Цімбота