Рішення

від 10.07.2014 по справі 902/900/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 липня 2014 р. Справа № 902/900/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства "Капітель-1", м.Хмельницький

до : Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", м.Вінниця

про стягнення 144 073 грн заборгованості згідно договору субпідряду № 4-1"б"/120 від 29.07.2013.

За участю секретаря судового засідання Снігур О.О.

За участю представників:

позивача: Яворська Т.М., довіреність б/н від 01.08.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хмельницьким МУ УМВС України у Хмельницькій області

Перейма П.В., директор, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Хмельницьким МУ УМВС України у Хмельницькій області.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "Капітель-1" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" про стягнення 144 073 грн заборгованості за договором № 4-1"б"/120 від 29.07.2013 р., з яких 124 538 грн. 78 коп. боргу, 9 075 грн 97 коп. - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 27.06.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/900/14 та призначено до розгляду на 10.07.2014 р.

В засідання суду представник відповідача не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 27.06.2014 р. документів не надав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 27.06.2014 р., надіслання та вручення якої 31.07.2014 р. уповноваженому представнику відповідача за адресою вул.40-річчя Перемоги, 27, м.Вінниця стверджується поштовим повідомлення про вручення поштової кореспонденції за № 2103623366678.

Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18918941 місцезнаходженням відповідача значиться вул.40-річчя Перемоги, 27, м.Вінниця, 21036, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В засіданні суду представники позивача підтримали позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 124 538 грн 78 коп.

Разом з тим, керівником позивача - директором Перейма П.В. в засіданні суду подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 9 075 грн 97 коп. - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3 % річних, яка прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (Генпідрядник) та Приватним підприємством "Капітель - " (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 4-1"б"/120 (а.с.11-13, т.1).

За умовами Договору Субпідрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи по встановленню пішохідної огорожі при капітальному ремонті вулиці Грушевського (1 черга) в місті Хмельницькому, передбачені проектно-кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною Договору, а Генпідрядник прийняти і оплатити такі роботи (п.1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони домовились, що ціна Договору становить 208 712 грн 40 коп. та може бути зменшена за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди (розділ 3 Договору).

Розділом четвертим сторони передбачили порядок здійснення оплати.

Так, розрахунки проводяться шляхом оплати Генпідрядником за виконані обсяги робіт після підписання Сторонами акта виконаних будівельних робіт за умови одержання коштів за виконані роботи від Змовника.

Попередня оплата становить 30 % від загальної вартості робіт для закупки матеріалів субпідрядник протягом місяця після надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання згідно з актом приймання - передачі товарів або проміжним актом - звітом про виконані роботи.

Генпідрядник утримує за послуги генпідряду 10 % від вартості виконаних робіт (п.п.4.1-4.3 Договору).

Разом з підписанням сторонами договору № 4-1"б"/120 від 29.07.2013 р. сторонами узгоджено та підписано договірну ціну, локальний кошторис, підсумкову відомість ресурсів та розрахунок загальних виробничих витрат до локального кошторису № 4-1-11 на влаштування дорожніх знаків, розмітки та огорожі, яким сторонами погоджено ціну робіт в розмірі 208 712 грн 40 коп. та визначено перелік запланованих робіт (а.с.14-19, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи 06.08.2013 р. відповідач сплатив позивачу 63 000 грн з зазначенням призначення платежу "попередня оплата за виконання робіт по встановленню пішохідної огорожі згідно договору № 4-1"б"/120 від 29.07.2013 р. (а.с. 67, т.1).

Після отримання попередньої оплати позивач виконав для відповідача ремонтні роботи по встановленню пішохідної огорожі при капітальному ремонті вулиці Грушевського (1 черга) в місті Хмельницькому, про що сторонами було складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робі за листопад 2013 р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 208 712 грн 40 коп. (а.с. 20-22, т.1).

Свідченням того, що дані акт приймання виконаних будівельних робі за листопад 2013 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт підписані на виконання умов договору № 4-1"б"/120 від 29.07.2013 р. є перелік робіт з використанням матеріалів, затверджених проектно-кошторисною документацією (номер якої зазначено в акті), яка є невід'ємною частиною Договору, а також вказівкою в акті найменування будівництва та адреси , які є ідентичними тим, що вказані у Договорі по позову.

Судом встановлено, що 29.11.2013 р. сторонами на виконання п.4.3 Договору підписано акт виконаних робіт № 648 на загальну суму 20 837 грн 58 коп., що є 10% вартості виконаних робіт за послуги генпідряду.

Так як, сторонами в договорі не було передбачено строків здійснення остаточної оплати за отримані роботи, а відповідач тривалий час не здійснював остаточних розрахунків, позивач 12.05.2014 р. звернувся до останнього з листом № 01/02 від 12.05.2014 р. про сплату решти вартості виконаних робіт, яка ним залишена без відповіді та проведення оплати (а.с.27-28, т.1).

Таким чином, враховуючи суму попередньої оплати сплаченої відповідачем за отримані послуги в сумі 63 000 грн, а також враховуючи вартість 10 % генпідрядних послуг в сумі 20 837 грн 58 коп., борг відповідача складає 124 538 грн 78 коп.

Не проведення розрахунку відповідачем за отримані роботи в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору субпідряду № 4-1"б"/120 від 29.07.2013 р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Підряд".

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1,2 ст. 838 ЦК України) Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Статтею 843 ЦК України визначено ціну за договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 даної статті у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (ч. 2 ст. 843 ЦК України).

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 3 ст. 843 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так як сторонами в договорі не було визначену конкретну дату проведення остаточного розрахунку за виконані роботи, а акт виконаних робіт за листопад 2013 року також не містить вказівку на строки проведення оплати, враховуючи те, що відповідач тривалий час не проводив оплату отриманих робіт за Договором позивач, як вже вказувалось судом раніше, 12.05.2014 р. звернувся до відповідача з листом № 01/02 від 12.05.2014 р. про плату вартості виконаних робіт в повній сумі.

Оскільки відповідач не здійснив розрахунків з позивачем за виконані останнім роботи в строки передбачені ч.2 ст.530 (протягом семи днів з моменту отримання вимоги, яка згідно поштового повідомлення № 2103623239943 отримана 15.05.2014 р.), то починаючи з 23.05.2014 р. він є таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 124 538 грн 78 коп. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

В засіданні суду розглянуто заяву від 10.07.2014 р. керівника позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 9 075 грн 97 коп. - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3% річних.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову подано безпосередньо директором позивача Перейма П.В. у якого наявні повноваження на здійснення вказаної процесуальної дії в силу свого посадового становища, а в заяві підтверджено про ознайомлення із ст.78 ГПК України.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 9 075 грн 97 коп. - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3% річних підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення остаточних розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів тощо).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору, суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 0,01 грн надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову при зверненні до суду визначена в сумі 144 073 грн , розмір сплаченого судового збору повинен становити 2 881 грн 46 коп., тоді як сплачено 2 881 грн 47 коп. (квитанція № 46 від 24.06.2014 р.).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

10.07.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", вул.40-річчя Перемоги, 27, м.Вінниця, 21016 (ідентифікаційний код - 03449841) на користь Приватного підприємства "Капітель-1", вул.Кам'янецька, 2, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 (ідентифікаційний код - 35261029) - 124 538 грн 20 коп. боргу, 2 881 грн 46 коп . - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 9 075 грн 97 коп . - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3% річних.

4. Провадження в частині стягнення 9 075 грн 97 коп. - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3 % річних припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повернути Приватному підприємству "Капітель-1", вул.Кам'янецька, 2, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 (ідентифікаційний код - 35261029) судовий збір в розмірі 00 грн 01 коп. , сплачений квитанцією № 46 від 24.06.2014 р.

6. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Приватному підприємству "Капітель-1" судового збору в розмірі 00 грн 01 коп. , сплаченого квитанцією № 46 від 24.06.2014 р. Оригінал квитанції № 46 від 24.06.2014 р. знаходиться в матеріалах справи № 902/900/14 (а.с.10, т.1).

7. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 15 липня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.. 40- річчя Перемоги, 27, м. Вінниця, 21016