Ухвала
від 22.12.2014 по справі 902/900/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


У Х В А Л А 22 грудня 2014 р.                                                                                 Справа № 902/900/14   Суддя господарського суду Банасько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області у справі за позовом: Приватного підприємства "Капітель-1", м.Хмельницький      до: Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", м.Вінниця     про стягнення 144 073 грн  заборгованості згідно договору субпідряду № 4-1"б"/120 від 29.07.2013 р. За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г. Представники сторін та органу ДВС в засідання суду не з'явились. ВСТАНОВИВ : Приватним підприємством "Капітель-1" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" про стягнення 144 073 грн заборгованості за договором № 4-1"б"/120 від 29.07.2013 р., з яких 124 538 грн. 78 коп. боргу, 9 075 грн 97 коп. - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3 % річних. Ухвалою суду від 27.06.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/900/14 та призначено до розгляду на 10.07.2014 р. Рішенням господарського суду Вінницької області 10.07.2014 р. позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на користь Приватного підприємства "Капітель-1" - 124 538 грн 20 коп. боргу,  2 881 грн 46 коп. -  відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення                              9 075 грн 97 коп. - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3% річних, провадження в частині стягнення 9 075 грн 97 коп. - пені, 8 468 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 1 989 грн 64 коп. - 3 % річних припинено. 28.07.2014 р. на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2014 р. видано відповідний наказ. 11.12.2014 р. до суду надійшла заява № 4665 від 09.12.2014 р. Відділу  примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про винесення ухвали про звернення стягнення на грошові кошти боржника в сумі 140 191 грн 90 коп., які знаходяться на рахунку управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради. Ухвалою суду від 12.12.2014 р. заяву призначено судом до розгляду на 22.12.2014 р. В засідання суду представники сторін та органу ДВС не з'явились, документів витребуваних ухвалою суду від 12.12.2014 р. не надали, причин неявки та неподання доказів не повідомили, хоча про час, день та місце судового засідання сторони та орган ДВС були повідомлені завчасно та належним чином - ухвалою суду від 12.12.2014 р., надіслання якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції суду. При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам. При цьому суд констатує, що сторонами та заявником не подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а конверти з ухвалою суду надіслані на адресу учасників судового процесу - на момент проведення судового засідання до суду не повернулись, що з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958 свідчить про її отримання останніми. Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін та орган ДВС належним чином про час і місце розгляду заяви і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів. Також суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів. Проте, сторони та заявник своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги  приписи  ст.121 ГПК України щодо строків розгляду заяви та той факт, що неявка в засідання суду сторін та заявника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи та заяви, суд дійшов висновку про розгляд справи та заяви за наявними матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України. За відсутності відповідного клопотання та у зв'язку з відсутністю сторін в засіданні суду справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами. Розглянувши матеріали заяви № 4665 від 09.12.2014 р. Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Хмельницькій області, давши їй оцінку нормам чинного законодавства, судом встановлено наступне. Як вбачається із вказаної заяви остання обгрунтована тим, що в ході виконавчого провадження згідно повідомлення управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради № 14-10-1289 від 21.11.2014 р. на рахунку управління, який відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби Хмельницької області перебувають кошти кредиторської заборгованості перед ПАТ "Південьзахідшляхбуд" за виконані роботи по капітальному ремонту вул.Грушевського в сумі 473 509 грн 80 коп. В якості нормативного підстави поданої заяви заявник посилається на приписи ст.11, ч.4 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження", ст.121 ГПК України. Із приписів ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що державний виконавець, з-поміж іншого має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення, звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа,  звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання, у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення тощо. Як вбачається, вказана стаття надає державному виконавцю вичерпний перелік прав, які можуть бути реалізовані ним шляхом подачі звернень у відповідній формі до суду. Слід зауважити, що надані державному виконавцеві ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" права кореспондуються в процесуальному законодавстві, зокрема в ст.121 ГПК України. Згідно ч.4 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. Даючи оцінку заяві, яка надійшла до суду, в сукупності із наведеними вище нормами законодавства суд з огляду на її зміст та прохальну частину дійшов висновку про те, що остання являється заявою про зміну порядку і способу виконання рішення суду позаяк заявник проситись суд прийняти нові заходи для реалізації рішення. Відповідно до частини першої ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Як наголошено в п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Як вказано у п. 1 ч. 1 статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку. Готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону. Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 192, 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, грошові кошти    є річчю (майном). Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Як передбачено ч.2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Відповідно до п. 1.39 ч.1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" примусове списання - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Слід відмітити, що матеріали заяви № 4665 від 09.12.2014 р. Відділу  примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області не містять доказів наявності судового рішення щодо стягнення з Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради на користь ПАТ "Південьзахідшляхбуд" заборгованості в сумі 473 509 грн 80 коп., а тому дані кошти, які знаходяться на рахунку Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради є його власністю, розпорядження якими він здійснює самостійно, а не власністю боржника у виконавчому провадженні  ВП № 466627071-ПАТ "Південьзахідшляхбуд". Суд зазначає, що відповідно до змісту ст.55 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення на майно і кошти боржника що належні йому від інших осіб можливе за наявності безспірного підтвердження такої належності. Здійснивши оцінку вказаного вище чинного законодавства в сукупності із встановленими у справі фактичними обставинами, суд прийшов до висновку, що заявник - орган ДВС прийшов до помилкового висновку про можливість ототожнення стягнення дебіторської заборгованості боржника  за відсутності судового рішення про таке стягнення (в даному випадку з Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради на користь ПАТ "Південьзахідшляхбуд"), яке до моменту такого стягнення є власністю Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, з примусовим стягненням коштів або іншого майна, які знаходяться у боржника або на його рахунку та є власністю стягувача. Також слід відмітити, що стягувач набуває право власності на кошти, які стягнуті на його користь як заборгованість на підставі судового рішення, з моменту зарахування таких коштів на його рахунок або одержання їх у готівковій формі, а не під час знаходження таких коштів на рахунку боржника. На підставі викладеного та приймаючи при розгляді вказаної заяви правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 13.10.2010 р. № 11/282, від 03.06.2014 р. у справі № 914/1244/13 суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви органу ДВС. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 115, 121 ГПК України, суд - У Х В А Л И В : 1. В задоволенні заяви № 4665 від 09.12.2014 р. Відділу  примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про винесення ухвали про звернення стягнення коштів  в сумі 140 191 грн 90 коп., що знаходяться на рахунку Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради відмовити повністю. 2. Копію ухвали надіслати сторонам у справі та Відділу  примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області рекомендованим листом.            Суддя                                           Банасько О.О.                        віддрук. 4 прим.: 1 - до справи. 2 - позивачу - вул. Кам'янецька, 2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000. 3 - відповідачу -  вул.40- річчя Перемоги, 27, м.Вінниця, 21036. 4 - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області - вул.Тернопільська, 13/2, м.Хмельницький, 29018.   

Дата ухвалення рішення22.12.2014
Оприлюднено25.12.2014

Судовий реєстр по справі —902/900/14

Ухвала від 12.12.2014

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 22.12.2014

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Рішення від 10.07.2014

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 27.06.2014

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні