Постанова

від 03.07.2014 по справі 804/15085/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р. Справа № 804/15085/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представника позивача - Снітько Е.В. представника відповідача - Курпай Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Варта» (код ЄДРПОУ 30982670) за серпень 2013 року, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 року за номерами 0006692205 та 0006702205. Позивач, вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення такими, що порушують норми чинного законодавства, що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року по справі № 804/10768/13-а. За таких обставин, позивач просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 року №0006702205 та №0006702205, що видані ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що жодним положенням Податкового кодексу України або іншого нормативно-правового акту України не обмежено право платника податків до набрання законних сили рішення суду по суті спору на включення до складу податкового кредиту оскарженої суми від'ємного значення ПДВ, тому таке оскаржене податкового повідомлення-рішення не має юридичного наслідку для платника податків до вирішення спору по суті. Таким чином, якщо контролюючим органом зменшено суми від'ємного значення з податку на додану вартість шляхом винесення податкових повідомлень-рішень форми «В4» та які оскаржуються платником податків в адміністративному або судовому порядку, дані суми можуть бути використані підприємством у наступних податкових періодах лише при наявності судового рішення, яке набрало законної сили. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити, оскільки винесені на підставі висновків акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 року №0006702205 та №0006702205 є цілком вірними та законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Варта» (код ЄДРПОУ 30982670) зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні встановлено, що посадовою особою ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, було проведено камеральну перевірку щодо декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року ТОВ «Варта» (код ЄДРПОУ 30982670).

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 18.10.2013 року № 103/22-04/30982670, а саме: ТОВ «Варта» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 643 650 грн., що спричинило заниження податку на додану вартість у сумі 43 975 грн.

Не погодившись із висновками акта перевірки, ТОВ «Варта» подало відповідне заперечення. Листом про надання відповіді на заперечення від 01.11.2013 року №14339/10/22-04 ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська висновок акту перевірки залишила без змін, а заперечення ТОВ «Варта» без задоволення.

На підставі висновків вищевказаного акту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року №0006692205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 643 650 грн. та податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року №0006702205, яким нарахований податок на додану вартість, що підлягає сплаті за основним платежем - 43975 грн., та штрафні санкції - 21 987,5 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 01.11.2013 року №0006692205 та № 0006702205 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Судом також встановлено, що посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з 05.07.2013 року по 11.07.2013 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Варта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення експортних операцій та відображення у податковому обліку операцій з придбання товару (послуг) по товару, що реалізувався на експорт, ціни продажу у 2013 році, за результатами якої 15.07.2013 року було складено акт № 198/224/30982670. Згідно висновків встановлено порушення ТОВ «Варта» п.198.3. ст.198, п.200.1., 200.4. ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на 988 201,29 грн. за лютий 2013 року, що спричинило завищення від'ємного значення поточного звітного періоду у лютому 2013 року р.19 Декларації по ПДВ на суму 945 617 грн.; залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р.24 Декларації з ПДВ за березень 2013 року - 905 069 грн.; за квітень 2013 року - 863 740 грн.; за травень 2013 року - 817 932 грн.; заниження ПДВ до сплати на суму 170 269 грн., у тому числі за лютий 2013 року - 42 584 грн.; за березень 2013 року - 40 548 грн.; за квітень 2013 року - 41329 грн.; за травень 2013 року - 46 808 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що 14.02.2013 року ТОВ «Варта» (покупець) уклало з СТОВ «Зернова компанія «Хорс» (продавець) договір № 26-КП, згідно якого покупець у лютому 2013 році придбав соєві боби врожаю 2012 року на загальну суму 5 743 858,92 грн., у тому числі ПДВ 957 309,82 грн. (товар оплачений та оприбуткований). 07.02.2013 року ТОВ «Варта» (клієнт) уклало договір № 07/02-ТР на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів з ТОВ «Укртрансхім» (експедитор), згідно якого експедитор надав послуги по перевезенню вантажу 1250 тон соєвих бобів від пункту Драбово-Барятинська Одеської залізничної дороги до порту Одеси. Клієнт відшкодував експедитору вартість витрат на загальну суму 154 457,32 грн., у тому числі ПДВ 32 891,47 грн. (вартість послуг оплачена, транспортні послуги оприбутковані).

В судовому засіданні також встановлено, що 05.02.2013 року ТОВ «Варта» (довіритель) уклало договір № 08 з ДП «Юран» ТОВ «ДП Юрол» (повірений), згідно якого повірений надав за рахунок довірителя послуги з декларування вантажів та транспортних засобів довірителя на загальну суму 2 400 грн., у тому числі ПДВ 400 грн. (послуги були оплачені та оприбутковані).

08.02.2013 року ТОВ «Варта» (продавець) уклало контракт №SB 08-02-2013 з Компанією «Interchemprod And Invest LTD» (Англія) (покупець), згідно якого продавець поставив соєві боби для технічних потреб українського походження врожаю 2012 року на загальну суму 5 206 400,41 грн. (ставка 0%).

Відповідно до вищевказаних господарських операцій ТОВ «Варта» було відображено у бухгалтерському та податковому обліках придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс» на загальну суму 5 743 858,92 грн., у тому числі ПДВ - 957 309,82 грн., придбання транспортно-експедиторських послуг у ТОВ «Укртрансхім» на загальну суму 185348,78 грн., у тому числі ПДВ 30 891,47 грн., реалізовано на експорт Компанією «Interchemprod And Invest LTD» (Англія) на загальну суму 5 206 400,41 грн. На підставі цього податковий орган зробив висновок про те, що операція з реалізації товару ТОВ «Варта», попередньо отриманого від СТОВ «Зернова компанія «Хорс», не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки витрати на придбання та перевезення цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Варта» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 988 201,29 грн., при цьому податковий орган вважав, що правильно оформлені первинні документи не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою за ціну придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податного кредиту.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, в судовому рішенні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року по справі № 804/10768/13-а, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом необґрунтовано не було враховано, що експортна операція з продажу соєвих бобів обліковується за нульовою ставкою ПДВ, а, також, того, що ТОВ «Варта» одержало дохід від господарських операцій з придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс» та їх експорту Компанії «Interchemprod And Invest LTD» (Англія) (з урахуванням транспортно-експедиторських послуг, послуг з декларування вантажу), а саме: 5 206 400,41 грн. (дохід від продажу соєвих бобів на експорт Компанії «Interchemprod And Invest LTD») - 4 786 549,10 грн. (витрати на придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс») - 154 457,32 грн. (вартість транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Укртрансхім») - 2 000 грн. (вартість декларування ДП «Юран» ТОВ ДП «Юрол») = 263 393,99 грн., з чого слідує, що різниця у ціні виникла виключно внаслідок особливостей нарахування ПДВ при здійсненні поставок на території України (20%) та за її межами на експорт (0%) встановлених ПК України і така різниця є позитивною, що є доказом отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

Колегія суддів вважає твердження податкового органу про те, що операція з реалізації товару ТОВ «Варта», попередньо отриманого від СТОВ «Зернова компанія «Хорс», не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки витрати на придбання та перевезення цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Варта» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 988 201,29 грн., є надуманими та не ґрунтуються на законодавстві.

Разом із цим, суд критично ставиться до висновків ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська в акті перевірки від 18.10.2013 року № 103/22-04/30982670, а саме на посилання на частину 4 п.56.18. ст.56 Податкового кодексу України, щодо неправомірності позивача включати в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року до податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 687 625 грн., оскільки по даній сумі ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0003342201 не про визначення грошового зобов'язання, а про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Згідно з п.56.18. ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, якщо платник вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПК України або іншими законами України.

Таким чином, судовому оскарженню платником рішення контролюючого органу, згідно п.4.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.11.2012 р. № 1236, у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума по такому повідомленню-рішенню в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Таким чином, жодним положенням Податкового кодексу України або іншого нормативно-правового акту України не обмежено право платника податків до набрання законної сили рішення суду по суті спору на включення до складу податкового кредиту оскарженої суми від'ємного значення ПДВ, тому таке оскаржене податкового повідомлення-рішення не має юридичного наслідку для платника податків до вирішення спору по суті.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 р. за номерами 0006702205 та 0006692205 є протиправними, а тому підлягає скасуванню, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 р. за номерами 0006692205 та 0006702205, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 588 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 08 липня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.