Ухвала

від 25.03.2015 по справі 804/15085/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2015 рокусправа № 804/15085/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №804/15085/13-а за позовом до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Варта» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило, скасувати податкові повідомлення рішення від 01.11.2013 року № 0006692205, № 0006702205.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Варта». Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем оскаржувані рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, які передбачені чинним законодавством.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками, які зроблені в акті камеральної перевірки, що став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень. На думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тим обставинам, які встановлено перевіркою.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що повноважними особами ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Варта» у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 жовтня 2013 року №103/22-04/30982670, яким встановлено порушення:

- П.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого, підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року по р. 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) період» (рядок 21.2 значення р. 24 декларації попереднього звітного періоду) - залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року у сумі 687 625, 00 без врахування значення рядка 21.3 при визначенні рядка 21;

- п. 4.6.7 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011р. № 1492, в результаті чого неправомірно сформовано залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду за серпень 2013року у розмірі 643 650 грн.

Як вбачається з акту перевірки, завищення підприємством від'ємного значення з ПДВ ДПІ пов'язує з наступним.

В декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, не включено до рядка 21.3 «зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірок» суму ПДВ грн., що призвело до завищення рядка 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» і рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Такі висновки ДПІ, з огляду на акт перевірки, обґрунтовані наступним.

За наслідком документальної позапланової перевірки, проведеної відповідачем 15.07.2013 року, винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0003342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 212836,00 грн. (основний платіж 170269 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42567 грн.), а також податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0003322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: - за березень 2013 року - 905069 грн.; - за квітень 2013 року - 863740 грн.; - за травень 2013 року 817932 грн.

Вказуючи на результати документальної перевірки та посилаючись на пп.4.6.7 п.4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. № 1492, ДПІ зроблено висновок про те, що ТОВ «Варта» було зобов'язано в податковій декларації за серпень 2013 року задекларувати суму від'ємного значення ПДВ з урахуванням висновків проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, якою встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

При цьому, податкова зазначає, що ТОВ «Варта» оскаржило вищезазначені податкові повідомлення-рішення до суду. На час проведення камеральної перевірки не існувало судового рішення, яке б набрало законної сили.

На підставі акту перевірки від 18.10.2013 року №103/22-04/30982670 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року №0006692205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 643 650 грн. та податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року №0006702205, яким нарахований податок на додану вартість, що підлягає сплаті за основним платежем - 43975 грн., та штрафні санкції - 21 987,5 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача від 01.11..2013 року, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу можливості відображення позивачем у податковій звітності, наступних податкових періодів, від'ємного значення ПДВ, розмір якого зменшено податковим повідомленням-рішенням, яке оскаржено у судовому порядку, але до набрання судовим рішенням законної сили.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 № 0003342201, № 0003322201, оскаржувалися ТОВ «Варта» у судовому порядку, та згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі № 804/10768/13-а, були скасовані як неправомірні. На час проведення ДПІ перевірки, вказане судове рішення законної сили не набрало.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, згідно пункту 200.4 вказаної статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порушень названих норм законодавства податковим органом не встановлено.

Відповідно до абзацу 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Редакцією Податкового кодексу України, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено обов'язків платника податків у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення суми ПДВ, але передбачено, що платник податків має право оскаржити таке рішення контролюючого органу (п.56.1 ст.56 ПК України).

При цьому, норми чинного податкового законодавства не містять заборони декларування від'ємного значення з ПДВ без урахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов'язкових у зв'язку з їх оскарженням у судовому порядку

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Застосовуючи аналогію закону, в частині оскарження платником рішень контролюючого органу про збільшення сум грошового зобов'язання, та приймаючи до увагу законодавчо визначену можливість оскарження будь-якого рішення контролюючого рішення, слід дійти висновку про те, що у разі коли податковий орган зменшує розмір від'ємного значення суми ПДВ, то обов'язок платника податків врахувати ці суми зменшення у наступних податкових періодах виникає лише після набрання законної сили судовим рішенням, яким би було встановлено правомірність рішення контролюючого органу про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Оскільки, встановлені обставини справи свідчать про те, що на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили та яким би було встановлено правомірність податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 № 0003342201, № 0003322201 і відповідно правомірність висновків ДПІ щодо завищення залишку від'ємного значення та заниження податкових зобов'язань, суд першої інстанції, з огляду на суть спірних правовідносин, обґрунтовано дійшов висновку щодо неправомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень від 01.11.2013 року №0006692205, №0006702205.

Таким чином, судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №804/8035/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту

проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко