Постанова

від 23.01.2007 по справі 12/445-06-10068

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" січня 2007 р.

Справа № 12/445-06-10068

Колегія суддів Одеського апеляційного

господарського суду у  складі:

Головуючого судді: Петрова

М.С.

Суддів: Колоколова

С.І., Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання:

Бухтіяровій О.Г.

(Представники сторін в судове

засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання належним

чином повідомлені, про причини неявки в судове засідання не повідомили,

клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли.)

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

- фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського

суду Одеської області від 24.11.2006 року

по справі

№ 12/445-06-10068

за позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(далі по тексту СПД ОСОБА_1)

до  ТОВ „ВІД-ІНВЕСТ”

про стягнення

5380,94 грн. боргу за договорами перевезення та моральної шкоди у сумі 10380,94

грн.

В С Т А Н О В И Л А:

26.09.2006р. СПД ОСОБА_1 звернувся

до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ „ВІД-ІНВЕСТ” про

стягнення з останнього 5380,94 грн. боргу за виконані роботи по перевезенню

врожаю 2001, 2002, 2004 років та моральної шкоди у сумі 10380,94 грн.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 24.11.2006р. (суддя В.З. Юдова) у позові СПД ОСОБА_1

відмовлено з огляду на те, що позивач не довів належними доказами факт

виконання робіт, вартість яких просить стягнути з відповідача та обов'язок

останнього по сплаті боргу, з яким позивач пов'язує завдання йому моральної

шкоди.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого господарського суду СПД - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до

Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить

скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги

СПД ОСОБА_1 посилається на те, що він довів належними доказами факт виконання

ним робіт по перевезенню сільгосппродукції відповідача за договорами,

укладеними з відповідачем у 2001 р., 2002 р., 2004 р.

Крім того, скаржник зазначає на те,

що відповідач частково визнав позовні вимоги, але місцевий господарський суд

безпідставно залишив без задоволення позовні вимоги щодо стягнення основного

боргу, а відповідно із цим неправомірно відмовив у стягненні моральної шкоди з

відповідача.

ТОВ „ВІД_ІНВЕСТ” відзив на

апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з'явився,

незважаючи на те, що судом належним чином направлено на його юридичну адресу

ухвалу із зазначенням часу і місця судового засідання. До повноважень

господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження

юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших

процесуальних дій. Таким чином, примірник повідомлення про вручення поштової

кореспонденції ТОВ „Від-Інвест”, який надійшов до суду із позначкою „не існує”,

з врахуванням довідки Головного управління статистики в Одеській області,

свідчить про те, що за вказаною на поштовому конверті адресою ТОВ „Від-Інвест”

не існує, тобто не знаходиться за юридичною адресою, тому вказаний примірник

поштового повідомлення є належним доказом виконання апеляційним судом обов'язку

щодо повідомлення відповідача про час і місце судового засідання.  Аналогічної позиції по аналогічним питанням

щодо належного повідомлення сторін дотримується і ВГС України (інф. лист

НОМЕР_2).

Дослідивши матеріали справи, доводи

апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, та перевіривши

правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин

справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова

колегія приходить до наступного.

25.09.01 р. між СГВК „Надія” та СПД

ОСОБА_1 укладено договір, за яким останній зобов'язався здійснити перевезення

цукрового буряку своїм автотранспортом.

СВК „Надія за цим договором

зобов'язалося розрахуватися із СПД ОСОБА_1 по закінченню робіт з розрахунку 3,5

кг. цукру за кожну тону перевезеного цукрового буряку.

14.07.02 р. між СГВК „Надія” та СПД

ОСОБА_1 укладено договір відповідно  з

яким останній зобов'язався здійснити перевезення насіння та соняшнику врожаю

2002 р., а СГВК „Надія” зобов'язалося здійснити оплату за перевезення на вимогу

перевізника (позивача). Остаточний розрахунок сторони згідно із п.5.3 договору

здійснюють протягом 30 календарних днів.

Як вбачається з позовної заяви СПД ОСОБА_1

просить стягнути з ТОВ „Від-Інвест” грошові у сумі 592,5 грн. по першому

договору та 3225,20 грн. по другому договору за виконані по цим договорам

роботи з перевезення сільськогосподарської продукції. Вимоги про стягнення

боргу за вказаними договорами не з СГВК „Надія” -замовника робіт, а з ТОВ

„Від-Інвест”, позивач обґрунтовує тим, що СГВК „Надія” припинив свою дію, а

його правонаступником є ТОВ „Від-Інвест”.

В підтвердження того, що ТОВ

„Від-Інвест” є правонаступником СГВК „Надія” позивач надав довідку Ананьївської

райдержадміністрації Одеської області.

Однак, судова колегія вважає, що ця

довідка не є неналежним доказом на підтвердження вказаного факту, тому з

врахуванням того, що відповідач не надав свого Статуту на вимогу місцевого

господарського суду,  відповідно із

ст.ст.38,101 ГПК України витребувала з Головного управління статистики в

Одеській області довідку про знаходження або виключення СГВК „Надія” з

державного реєстру підприємств.

Згідно із довідкою Головного

управління статистики в Одеській області від 23.01.07 р. СГВК „Надія” на дату

видачі довідки ще значиться в державному реєстрі підприємств.

Відповідно із ч.2 ст.104 ЦК України

юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного

реєстру запису про її припинення.

Таким чином, на час звернення

позивача із позовними вимогами по двом вищезазначеним договорам СГВК „Надія” не

припинилося, а відповідно із цим та вимогами ст.527 ЦК України обов'язки за

цими договорами повинно нести воно, а не ТОВ „Від-Інвест”.

За таких обставин позовні вимоги

СПД ОСОБА_1 щодо стягнення з ТОВ „Від-Інвест” заборгованості у сумі 3817,7 грн.

за договорами від 25.09.2001 р., від 14.07.02 р. підлягають залишенню без

задоволення.

17.09.2004 р. між ТОВ „Від-Інвест”

(Замовник) та ОСОБА_1(Перевізник) укладено договір, за яким Перевізник

зобов'язався здійснити перевезення цукрового буряку на Заплазкий цукровий

завод. Розмір оплати за перевезення сторони визначили у сумі 0,20 грн. за один

тонокилометр, а у випадку неможливості оплати роботи за перевезення грошовими

коштами, Замовник розраховується цукровим буряком.

Розрахунок за виконані роботи

здійснюється на вимогу Перевізника (п.3.4).

Згідно із поштовою квитанцією

(а.с.25) 13.07.06 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити

йому 1563,24 грн. за виконані роботи по договору від 17.09.04 р., однак

відповідач вказану претензію залишив без задоволення, що зумовило звернення

позивача із відповідним позовом про стягнення цієї суми з ТОВ „Від-Інвест”.

В підтвердження цих позовних вимог

СПД ОСОБА_1 надав до суду 1 інстанції незасвідчені товарно-транспортні

накладні, в яких неможливо прочитати весь текст, а відповідно із цим неможливо

встановити масу перевезеного вантажу, в цих ксерокопіях накладних взагалі не

відобразилися відомості про прибуття і вибуття автомобілю позивача з пункту

вивантаження.

Навіть якщо й відобразився б весь

текст у ксерокопіях зазначених накладних, то вони не можуть бути прийняті судом

як належні докази, оскільки згідно із ст.36 ГПК України письмові докази

подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Як зазначалося

вище ксерокопії наданих позивачем товарно-транспортних накладних не засвідчені.

З огляду на вищенаведене судова

колегія вважає, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Від-Інвест” боргу за договором

від 17.09.04 р. задоволенню не підлягають у зв'язку із недоведеністю. Не

довівши наявність основного боргу відповідача, не можуть вважатися доведеними і

вимоги про стягнення моральної шкоди у зв'язку із несплатою відповідачем цього

боргу. Часткове визнання боргу відповідачем без наявності доказів такого боргу

не може бути належним доказом цього боргу.

Відповідно із ст.33 ГПК України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, апеляційна

скарга СПД ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, оскаржене рішення

місцевого господарського суду без змін, оскільки по суті спір вирішено

правильно.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати

по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Керуючись

ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О

В И Л А:

          Апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення,

рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2006 р. без змін.

         Постанова в порядку ст. 105 ГПК

України набирає законної сили з дня її прийняття.

         Постанову апеляційної інстанції може

бути оскаржено в касаційному порядку.

      Головуючий суддя                                                            Петров

М.С.

     Суддя                                                                                   

Колоколов С.І. 

     Суддя                                                                      

             Разюк Г.П.