Постанова

від 30.01.2007 по справі 15/43пд(14/343пд)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

30.01.2007  року                                                           

Справа № 15/43пд(14/343пд)

Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої

І.В.

суддів                                                            Єжової

С.С.

Парамонової Т.Ф. 

за участю секретаря

судового засідання:                              Антонової

І.В.                    

та представників сторін:                             

від 

позивача:                                              

повноважний представник не прибув;

від відповідача:                                             -

Зарубіна А.О., директор,

паспорт НОМЕР_3, виданий

Артемівським РВ УМВС України

в Луганській області 29.03.01;

- Жуков П.М., представник за

довіреністю,  

довіреність від 20.01.07 б/н;

від 3 особи:                                                 

повноважний представник не прибув;

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                           Закритого

акціонерного товариства

                                                            „Луганський

завод колінчатих валів”,

м. Луганськ 

на рішення                                      

господарського суду                              Луганської області

від                                                            

08.12.06 (підписано 11.12.06)

у справі                                                 

№ 15/43пд (14/343пд) (суддя Пономаренко Є.Ю.)

за позовом                                                   Закритого

акціонерного товариства

„Луганський завод колінчатих валів”,

м. Луганськ 

до відповідача                                              

Приватної загальноосвітньої школи

І -ІІІ ступенів „Альтаїр”, м. Луганськ  

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору, на стороні позивача                    Фізична особа ОСОБА_1, м.

Луганськ  

про                                                                   

визнання угоди недійсною

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство

„Луганський завод колінчатих валів”,                                          м.

Луганськ (далі за текстом -ЗАТ „Луганський завод колінчатих валів”, позивач по

справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до

Приватної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів „Альтаїр”, м. Луганськ (далі

за текстом -     ПЗШ І-ІІІ ступенів

„Альтаїр”, відповідач по справі) про визнання недійсним договору найму

нежитлових приміщень від 21 листопада 2003 року НОМЕР_1 та додаткової  угоди № 1 до договору найму нежитлових

приміщень від 22 січня 2004 року, укладеними між сторонами по справі від дати

укладання.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.11.06 по

справі                                     

№ 15/43пд (14/343пд) залучено у якості третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, фізичну особу

ОСОБА_1(з урахуванням ухвали суду від 08.12.06 про виправлення описки).

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.12.06 по

справі                                  

№ 15/43пд (14/343пд) у задоволені позову відмовлено. Дане рішення мотивоване

тим, що між сторонами по справі 21.11.03 був укладений договір оренди НОМЕР_1

приміщення в будівлі дитячого садку НОМЕР_2за адресою: АДРЕСА_1; що за

договором купівлі -продажу від 12.07.06, який в той же день був засвідчений та

зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, позивач по справі продав

вказаний дитячий садок на користь третьої особи по справі - ОСОБА_1; що на день

звернення позивача до суду з вказаною вище позовною заявою позивач вже не був

власником та відповідно орендодавцем майна за договором, що оскаржується; що

обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог, не можуть

бути підставами для визнання недійсним договору оренди; що позивач звернувся до

суду з позовом не в процедурі провадження у справі про банкрутство, а в

окремому позовному проваджені; що обрання невірного способу порушеного права є

підставою для відмови в задоволенні позову.      

          Не погоджуючись з рішенням суду,

позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області

та прийняти нове про задоволення позову.

          В обґрунтування своїх апеляційних

вимог заявник посилається на те, що висновки, викладені у рішенні, суперечать

вимогам діючого законодавства; що суд першої інстанції не дослідив наданих

доказів у справі та не надав їм належної правової оцінки; що укладення спірного

договору не направлено на отримання прибутку. 

          Розпорядженням першого заступника

голови Луганського апеляційного господарського суду по справі № 15/43пд

(14/343пд) для розгляду апеляційної скарги ЗАТ„Луганський завод колінчатих

валів” на рішення господарського суду Луганської області від 08.12.06

призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Семендяєва І.В., суддя

-Єжова С.С., суддя - Парамонова Т.Ф.

      Відповідно до ст. 98

Господарського процесуального кодексу України Луганський апеляційний

господарський суд ухвалою від 03.01.07 у цій справі прийняв апеляційну скаргу

позивача до апеляційного провадження.

          Позивач та третя особа не забезпечили

явку своїх повноважних представників у судове засідання суду апеляційної

інстанції, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені

належним чином, що підтверджується наявністю у матеріалах справи відповідних

поштових повідомлень.

      Відповідач відзивом вважає

доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду, що оскаржується,  - 

законним та обґрунтованим.  

Згідно зі ст. 99 Господарського

процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи

рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої

інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянув матеріали справи, заслухав

пояснення відповідача, обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну

оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

          Висновок місцевого господарського

суду про відмову у задоволенні позову ЗАТ „Луганський завод колінчатих валів”

до ПЗШ І-ІІІ ступенів „Альтаїр” про визнання недійсним договору найму

нежитлових приміщень від 21 листопада 2003 року НОМЕР_1 та додаткової  угоди № 1 до договору найму нежитлових

приміщень від 22 січня 2004 року, є таким, що відповідає діючому законодавству

та фактичним обставинам справи.

          Як встановлено місцевим господарським

судом та свідчать матеріали справи, сторони у справі 21.11.03 уклали договір

оренди НОМЕР_1 приміщень в будівлі дитячого садку НОМЕР_2за адресою:АДРЕСА_1

(а. с. 11-12, т. 1). Ці приміщення були передані позивачем відповідачу за актом  приймання -передачі, який є невід'ємною

частиною договору оренди; в даному акті сторони обумовили найменування

приміщень, їх номери, площі та стан. До договору оренди 22.01.04 була укладена

додаткова угода № 1.

          У п. 3.1 договору сторони передбачили

розмір орендної плати, яка на час укладання договору була узгоджена сторонами у

розмірі 145 грн. 00 коп., без будь -яких зауважень.

          Вказана орендна плата вносилась

відповідачем.

          Позивач 12.07.06 продав дитячий

садок, який розташований у АДРЕСА_1, з належними до нього наземними та

підземними комунікаціями, в т. ч. спірні нежитлові приміщення, які є об'єктом

оренди за спірним договором, на користь ОСОБА_1, який був нотаріально

посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів       (а. с. 47-48, т. 1).

          Позивач вважає, що договір оренди від

21.11.03, укладений сторонами по справі, слід визнати недійсним з наступних

підстав.

ЗАТ „Луганський завод колінчатих

валів” знаходиться на стадії банкрутства (справа про банкрутство позивача

порушена 07 травня 2003 року ухвалою господарського суду Луганської області).

На даний час підприємство знаходиться у стадії санації, договір оренди, який

завдає збитки ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів”, не направлений на

відновлення платоспроможності. Крім того, позивач послався на п. 11 ст. 17

Закону України “Про відновлення 

платоспроможності боржника або 

визнання  його  банкрутом” (надалі - Закон), який передбачає,

що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським

судом ухвали про санацію, може  бути  визнана господарським судом за заявою

керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода

укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам

завдані чи можуть бути завдані збитки. 30.08.06 позивач подав доповнення

підстав до позовної заяви, у яких зазначив, що спірний договір оренди

суперечить ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні”, який діяв на час

укладення спірного договору, яка передбачає, що підприємницька діяльність

здійснюється з метою одержання прибутку та що охоронюваний законом інтерес

позивача є в тому, що визнання недійсним договору оренди дасть можливість

позивачу стягнути з відповідача реальну ринкову вартість за користування

об'єктом оренди.

          Матеріалами справи не доведено, що

спірний договір укладений позивачем (боржником у справі про банкрутство) з

відповідачем як із зацікавленою особою і цим договором кредиторам завдані чи

можуть бути завдані збитки. При укладанні договору оренди сторонами була

узгоджена орендна плата, розмір якої ніяким законодавчим актом не визначений та

не пов'язаний з обов'язковим отриманням певного прибутку. Дане майно не є

державною або комунальною власністю, щодо яких діє спеціальний закон -Закон

України „Про оренду державного та комунального майна”, за яким визначений

порядок встановлення орендної плати.

Відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону

розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення

всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у

процедурі провадження у справі про банкрутство.

Одним із встановлених

законодавством способів захисту порушеного права є звернення до суду з вимогою

про визнання угоди недійсною. За заявлених у позові підстав відповідно до ст.

17 Закону керуючий санацією має подавати заяви про визнання угод недійсними у

процедурі провадження у справі про банкрутство.

Проте, позивач звернувся з даним

позовом не в процедурі провадження у справі про банкрутство, а в окремому позовному

провадженні.

У позовному провадженні

здійснюється визнання недійсною угоди боржника, яка не відповідає цивільному

законодавству. Позивач же зазначив підставу своїх позовних вимог передбачену п.

11 ст. 17 Закону, яка відсутня у цивільному законодавстві і передбачена тільки

Законом.   

Отже, звернувшись з позовною заявою

в загальному порядку (а не в провадженні у справі про банкрутство), позивачем

не вірно обрано спосіб захисту порушеного права. Невірне обрання позивачем

способу захисту порушеного права є підставою відмови у задоволенні позову.

          Як витікає із позову та доводів

апеляційної скарги, позивач просить визнати недійсним договір оренди з дати

його укладання до зміни власника об'єкту оренди, для того щоб стягнути з

відповідача реальну ринкову вартість за користування об'єктом оренди саме

відповідачем. Тому, зміна власника на час звернення позивача з даним позовом не

є підставою для відмови в задоволенні позову.

          Проте, інші вищенаведені обставини

свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

          Доводи апеляційної скарги стосовно

того, що за угодою від 21.11.03 передбачено передання відповідачу у власність

майна, що не є умовою договору оренди 

або найму, і робить цей договір недійсним, не можуть бути прийняті до

уваги з таких підстав.

          Оспорюваний договір хоча і містить

умову про ціну об'єкта, яку орендар виплачує орендодавцю з розстрочкою до

21.11.13, але залишається договором оренди, оскільки передбачає внесення

орендної плати (п. 3.1 договору) на протязі всього часу дії договору, а оплата

ціни об'єкта оренди є окремою умовою договору поряд з внесенням орендної плати.

          Отже, оспорюваний договір не

суперечить вимогам ст. 256 Цивільного кодексу України, оскільки передбачає

передачу майна у тимчасове (до 2013 року) користування за плату (орендна плата

поряд з оплатою ціни об'єкту передбачена. 3.1, 3.5 договору).

          Також позивач не довів, що договір,

дійсність якого оспорюється, укладався позивачем всупереч з встановленими

цілями його діяльності, оскільки п. 2.2 Статутом ЗАТ „Луганський завод

колінчатих валів” (а. с. 14-37, т. 1) передбачені предмет і основні напрямки

товариства, у числі яких є наймання і здача до оренди торгових, житлових,

виробничих приміщень (а. с. 18, т. 1).

          На підставі вищевикладеного, судова колегія

Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно

до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення

господарського суду Луганської області від 08.12.06 у справі № 15/43пд

(14/343пд) ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх

обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права. 

          Згідно зі ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників

відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

          Відповідно до статті 49

Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній

скарзі покладається на заявника скарги (позивача по справі).

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99,

101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Закритого

акціонерного товариства „Луганський завод колінчатих валів”, м. Луганськ на

рішення господарського суду Луганської області від 08.12.06 по справі № 15/43пд

(14/343пд) залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду

Луганської області від 08.12.06 у справі № 15/43пд (14/343пд)  залишити без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105

Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її

прийняття. 

Головуючий суддя                                                            

І. В. Семендяєва

Суддя                                                                               

С. С. Єжова  

Суддя                                                    

                           Т. Ф.

Парамонова