Ухвала

від 09.07.2014 по справі 367/9093/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/9093/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І. Провадження № 22-ц/780/2621/14 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Категорія 58 09.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

09 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2013 року за скаргою ОСОБА_2 на постанову Відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, в якій зазначав, що на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 жовтня 2013 року по справі №367/4589/13-ц з нього стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 598 600,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441,00 грн.

На підставі вказаного рішення Ірпінським міським судом Київської області був виданий виконавчий лист № 367/4589/13-ц про примусове виконання рішення суду.

Згідно виконавчого документу та відповідної заяви ОСОБА_1, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції 01.11.2013 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Цього ж дня державним виконавцем даного відділу ДВС було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику із забороною здійснювати його відчуження.

11 листопада 2013 року державним виконавцем було винесено іншу постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на земельні ділянки, а саме:

земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0030 за адресою: АДРЕСА_1;

земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0140 за адресою: АДРЕСА_2;

земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0142 за адресою: АДРЕСА_1.

Дані постанови отримані ОСОБА_2 26 листопада 2013 року. Скаржник вважає, що оскаржувані постанови від 01.11.2013 року та 11.11.2013 року винесені з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших актів законодавства та є незаконними.

Враховуючи викладене, просив вказані постанови визнати неправомірними та скасувати.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2013 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції в Київській області від 01 листопада 2013 року про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції в Київській області від 11 листопада 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на земельні ділянки, а саме:земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0030 за адресою: АДРЕСА_1;земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0140 за адресою: АДРЕСА_2;земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0142 за адресою: АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у задоволені скарги відмовити повністю, посилаючись на те, що судом при постановлені ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та зроблено висновки які не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державну виконавчу службу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення були прийняті відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Задовольняючи скаргу в частині скасування постанов державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції в Київській області від 01 листопада 2013 року та 11 листопада 2013 року, суд обґрунтовував свої висновки тим, що при вчиненні виконавчих дій щодо арешту майна, належного боржнику, державний виконавець відділу ДВС Бучанського міського управління юстиції діяв всупереч норм Закону України «Про виконавче провадження» та не дотримався встановленого законом порядку.

Такі висновки суду не відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 жовтня 2013 року по справі №367/4589/13-ц з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1598600,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441,00 грн.

На підставі вказаного рішення Ірпінським міським судом був виданий виконавчий лист № 367/4589/13-ц про примусове виконання рішення суду.

Згідно виконавчого документу та відповідної заяви ОСОБА_1, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції 01.11.2013 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Цього ж дня державним виконавцем даного відділу ДВС було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику із забороною здійснювати його відчуження.

11 листопада 2013 року державним виконавцем було винесено іншу постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на земельні ділянки, а саме:

земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0030 за адресою: АДРЕСА_1;

земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0140 за адресою: АДРЕСА_2;

земельну ділянку за кадастровим № 3210900000:01:050:0142 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій щодо арешту майна було порушено встановлений законом порядок звернення стягнення на майно боржника.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що саме по собі накладання арешту державним виконавцем на майно із забороною його відчуження не є зверненням стягнення на майно боржника в розумінні ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець арештоване майно не реалізував.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.209, 312,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанови Відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції від 01 листопада 2013 року та 11 листопада 2013 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: