Постанова

від 23.01.2007 по справі 12/208-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

23.01.2007                                                                                  

Справа № 12/208-06 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів:

головуючого судді

: Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Стуковенкової

Н.В.

за участю помічника прокурора:

Пойда-Семенюк Є.В.(посвідчення № 213 від 15.11.06р.)

за участю представників сторін:

від позивача:  Бірюк Л.В. (дов. № 4/11-400  від 29.12.06 р.);

від відповідача:  ОСОБА_1

(дов. б/н  від 04.09.06 р.)

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу: 

Суб'єкта підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_2 м.

Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської

області від  20.09.06 року   у

справі №  12/208-06

за позовом:  Прокурора Ленінського району м.

Дніпропетровська  в інтересах держави в

особі Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

до: Суб'єкта

підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_2  м. Дніпропетровськ

про   стягнення 

7 621 грн. 92 коп.

В С Т А Н О В И В :

            Рішенням

господарського суду Дніпропетровської обл. від 20.09.2006 р. у справі №

12/208-06 ( суддя Жукова Л.В.), яке відповідно до статті 84 ГПК України було

підписано і оформлено 25.09.2006 р., задоволено позов прокурора

Ленінського району м.Дніпропетровська, пред'явленого  в інтересах держави в особі Дніпропетровської

міської ради м. Дніпропетровська до Суб'єкта підприємницької діяльності

-приватного підприємця ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ  про   стягнення 

7 621 грн. 92 коп.

Відповідач,  не погодившись з вказаним рішенням, подав

апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю оскаржуване рішення і

відмовити  у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення по

даній справі скаржник вважає невідповідність висновків, викладених у рішенні

господарського суду, обставинам справи, а також у зв'язку з порушенням норм

матеріального та процесуального права, але не зазначив в апеляційній скарзі які

саме норми права порушено господарським судом.

Скаржник не згоден з тим, що факт

користування ним земельною ділянкою площею 

402 кв. м., розташованою по АДРЕСА_1 під столярну майстерню, встановлено

актом НОМЕР_1 перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по

самоврядному контролю за використанням та охороною земель, оскільки даний акт

не є правовстановлюючим документом і що він користується тільки Ѕ частиною

приміщення і повинен сплачувати тільки за земельну ділянку, на якій фактично

розташована частина приміщення, якою він користується.

Відповідач вважає, що господарський

суд повинен був залучити до участі у справі іншого відповідача -ОСОБА_3, але не

зробив цього, чим порушив норми процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу

прокурор Ленінського району м.Дніпропетровська просить залишити оскаржуване

рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як не погоджується з

твердженнями відповідача, вказаними в апеляційній скарзі з наступних підстав.

Стягнення плати за землю в Україні

здійснюється відповідно до Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР

(378/96-ВР) “Про плату за землю” (2535-12) (зі змінами і доповненнями), яким

установлені ставки земельного податку, порядок його стягування і пільги щодо

оподаткування землі.

Згідно зі ст. 2 даного Закону плата

за землю стягується у вигляді земельного податку чи орендної плати. Статтею 5

цього ж Закону встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка,

передана у власність чи надана у користування, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктами плати за землю (платниками) є власники і землекористувачі, у тому

числі орендарі, тобто безпосередньо ті юридичні чи фізичні особи, яким земля

передана у власність чи надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Власники землі і землекористувачі,

крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в

оренду, стягується орендна плата. Відносини, пов'язані з орендою землі,

регулюються Законом України від 06.10.98 р. № 161-ХІУ (161-14) “Про оренду

землі”, відповідно до якого орендодавцями землі в Україні можуть виступати

сільські, селищні, міські, районні ради і власники землі (ст. 5 зазначеного

Закону). Договір оренди землі -це угода сторін про взаємні зобов'язання, визначені

статтями 22-24 зазначеного Закону, відповідно до яких орендодавець за плату

передає орендарю у володіння і користування земельну ділянку для господарського

використання на обумовлений договором термін.

Орендна плата за землю -це платіж,

внесений орендарем орендодавцю за користування земельною ділянкою. У випадку

якщо орендодавцем виступає власник землі, то орендар, уклавши при цьому договір

на оренду землі з власником, сплачує власнику орендну плату за землю, а

власник, у свою чергу, сплачує на рахунок відповідної ради, на території якої

знаходиться земельна ділянка, земельний податок.

У випадку якщо орендодавцем землі

виступає відповідна місцева рада, орендар, уклавши з нею договір на оренду

землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на рахунок відповідної ради,

на території якої знаходиться земельна 

ділянка. При цьому договір на оренду землі є підставою для сплати

орендної плати за землю. У разі, якщо платник єдиного податку є орендарем, то

він не звільняється від орендної плати за землю відповідно до договору оренди,

так як орендна плата не є податком на землю.

Спрощена система оподаткування,

обліку і звітності, введена Указом Президента України від 3 липня 1998 року №

727/98 (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99, установлює,

що суб'єкт малого підприємництва, що перейшов на сплату єдиного податку, не

сплачує ряд податків і зборів (обов'язкових платежів), які стягуються на

території України. При цьому варто додати, що згідно зі ст. 4 названого Указу

спрощена система оподаткування, обліку і 

звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд

з діючою системою оподаткування, обліку і звітності, передбаченою чинним

законодавством України, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Статтею 6

названого Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний

податок, не є платником плати (податку) за землю.

На підставі наведеного, а також

того, що розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю

встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем і орендарем,

як визначено законами України “Про плату за землю” (ст. 19) і “Про оренду

землі” (ст. 19), суб'єкти малого підприємництва, що перейшли на спрощену

систему оподаткування, не звільняються від сплати орендної плати за землю.

Вказаної позиції притримується

також і державний комітет України з питань регуляторної політики і

підприємництва у Листах НОМЕР_2, НОМЕР_3, а також Державна податкова

адміністрація України у листі НОМЕР_4.

Таким чином, діюче законодавство не

звільняє Відповідача від обов'язку сплатити збитки, завдані самовільним

використанням земельної ділянки, яка належить державі в особі Дніпропетровської

міської ради, оскільки СПД ФО ОСОБА_2 використовував вказану земельну ділянку

всупереч  вимогам діючого законодавства.

Главою 15 Земельного Кодексу України визначено два види користування землею

-право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної

ділянки.

Статтею 125 Кодексу визначено

підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме -одержання її

користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною

ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної

ділянки, а саме -укладенні договору оренди і 

його державна реєстрація. Частина 3 ст. 125 Кодексу містить правило щодо

заборони використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на

місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної

реєстрації.

Факт використання земельної ділянки

без вищезазначених правовстановлюючих документів підтверджується актом

перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному

контролю за використанням та охороною 

земель НОМЕР_1

На підставі вказаного акту, а також

ст.ст. 156-157 Земельного кодексу України, пункту 2 Постанови КМУ від

19.04.1993 р. № 284 “Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам

землі та землекористувачам”, Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних

власникам землі та землекористувачам було встановлено розмір збитків, спричинених

неправомірними діями Відповідача, про що складено Акт НОМЕР_5, який затверджено

Рішенням Дніпропетровської міської ради НОМЕР_6, копія якого є в матеріалах

справи.

Також прокурор зазначає, що вказану

земельну ділянку корисною площею 402 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 використовує

саме СПД ФО ОСОБА_2 під розміщення столярної майстерні, що й було встановлено

вищезгаданим Актом перевірки від 15.03.2006 р. (копія акту міститься в

матеріалах справи), тому посилання на той факт, що він фактично використовує тільки

Ѕ частину нежитлового приміщення, розташованого на спірній земельній ділянці, є

безпідставними.

Крім того, як свідчить з витягу

НОМЕР_7, Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 володіють ідеальними частками нежилого

приміщення по вказаній адресі, що ж до земельної ділянки, розташованої під цим

приміщенням, то за відсутності встановленого порядку користування в натурі,

вважається, що частки у користуванні також є ідеальними, отже, відповідальність

щодо самовільного використання земельної ділянки настає солідарно. Таким чином,

у відповідності із ст. 543 Цивільного кодексу України, кредитор (у даних

правовідносинах в його якості виступає Дніпропетровська міська рада) має право

вимагати виконання обов'язку (в даному випадку -обов'язку відшкодувати збитки)

в повному обсязі як від усіх боржників разом, так із від будь-кого з них

окремо, а боржник, який виконав солідарний обов'язок, згідно ст. 544 ЦК

України, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних

боржників у рівній частці, якщо інше не 

встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає

на нього. Таким чином, відсутня необхідність до залучення ОСОБА_3 в якості

співвідповідача.

Щодо правомірності сплати

земельного податку ОСОБА_3, прокурор 

зазначає, що земельний податок сплачують власники земельних ділянок,

земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів

-учасників угоди про розподіл продукції. За земельні ділянки, надані в оренду,

справляється орендна плата (ст. 2 Закону України “Про плату за землю”).

Суб'єктом плати за землю (платником) відповідно ст. 5 цього ж Закону є власник

земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі

орендар. З апеляційної скарги відповідача не вбачається, на яких саме підставах

нєю сплачується земельний податок, оскільки єдиною підставою для сплати плати

за землю є державний акт на право користування земельною ділянкою, або договір

оренди земельної ділянки. Жодним з вказаних документів на право власності

(користування) ОСОБА_3 не володіє, а отже, її внески в якості земельного

податку безпідставні.

Дніпропетровська міська рада у

відзиві на апеляційну скаргу також просить залишити  рішення без змін, а апеляційну скаргу без

задоволення, так як відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України користування

землею в Україні є платним.

Внаслідок дій відповідача  Дніпропетровська міська рада понесла збитки,

заподіяні неодержанням доходів за час тимчасового невикористання земельної

ділянки. Згідно рішення  виконавчого

комітету Дніпропетровської міської ради НОМЕР_8 (а.с. 10) відповідачем

заподіяно збитки у сумі 7 621 грн. 92 коп., які підлягають  відшкодуванню відповідачем.

В судовому засіданні оголошено

вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши  суддю-доповідача та пояснення представників

сторін, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в  апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну

скаргу,  проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським

судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла

наступного висновку.

Виконавчим комітетом Ленінського

району міста Дніпропетровська, відповідно до рішення  сесії Дніпропетровської міської ради № 34/18

від 14.07.04 р. “Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням

та охороною земель”, 15.01.2006 р. проведена перевірка з питання додержання

вимог чинного земельного законодавства ОСОБА_2 під час користування земельною

ділянкою за адресою по АДРЕСА_1.

У результаті перевірки встановлено,

що станом на 15 січня ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 402 кв. м по

АДРЕСА_1 під столярну майстерню без відповідних документів на право

користування земельною ділянкою, що є порушенням статті 125 Земельного кодексу

України, про що складено акт НОМЕР_1 перевірки дотримання вимог земельного

законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною

земель (а.с.6).

Нежитлова будівля, яка знаходиться

за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, буд. 3”б”, згідно витягу про

реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним

підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”

зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу АЕК НОМЕР_9,  реєстр НОМЕР_10 посвідчений приватним нотаріусом

Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.7).

Згідно до статті 125

Земельного  кодексу України передбачено,

що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає

після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності

чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної

реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору

оренди. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в

натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та

державної реєстрації забороняється. Право оренди землі оформляється договором,

який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 126 Земельного

кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми

державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється

договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст.ст. 12, 83 Земельного

кодексу України Дніпропетровська міська рада є власником земель комунальної

власності, в тому числі і спірної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки або

землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,

навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною

ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 Земельного кодексу

України).

Відповідно до ст. 156 Земельного

кодексу України власником землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок

неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу

України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до Постанови Кабінету

Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 “Про порядок визначення та

відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” збитки, заподіяні

тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеження прав власників землі

підлягають відшкодуванню власнику землі, тобто Дніпропетровській міській раді.

Згідно цієї постанови КМУ розмір

збитків за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. становить 7 621 грн. 92 коп.

Зазначений розмір збитків у сумі 7

621 грн. 92 коп. затверджений рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської

міської ради НОМЕР_8 та підлягають відшкодуванню відповідачем.

Колегія суддів вважає, що

господарським судом правильно зроблено висновок, що самовільне використання

відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів

призвели до порушень інтересів Дніпропетровської міської ради, які полягають в

нанесенні збитків, заподіяних внаслідок недоотримання доходів (в формі

невнесеної орендної плати) за час невикористання власником - Дніпропетровською

міською радою земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.

Колегія суддів не погоджується з

доводами скаржника про необхідність залучення до участі у справі іншого

відповідача -ОСОБА_3, оскільки вона також користується Ѕ часткою спірної землі,

так як вищевказаним актом перевірки від 15.03.2006 р. встановлено, що земельну

ділянку площею 402 кв.м використовує саме СПД ФО ОСОБА_2 під розміщення

столярної майстерні.

З витягу про реєстрацію права

власності на нерухоме майно НОМЕР_7, виданого Комунальним підприємством

“Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 30.12.2003 р.

(а.с. 24) вбачається, що відповідач та ОСОБА_3володіють ідеальними частками

нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що до земельної

ділянки, розташованої під цим приміщенням, то за відсутністю  встановленого порядку користування в натурі,

вважається, що частки у користуванні також є ідеальними, отже відповідальність

щодо самовільного використання земельної ділянки є солідарною.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у

разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право

вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх

боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Боржник, який виконав солідарний

обов'язок, згідно ст. 544 ЦК України, має право на зворотну вимогу (регрес) до

кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено

договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до ст. 2 Закону України

“Про плату за землю” земельний податок сплачують власники земельних ділянок,

земельних часток (паїв) та землекористувачі крім орендарів та

інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції. За земельні ділянки, надані

в оренду, сплачується орендна плата.

Суб'єктом плати за землю

(платником), відповідно  ст. 5 цього

Закону є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у

тому числі орендар.

З апеляційної скарги не вбачається

на яких підставах ОСОБА_3 сплачується земельний податок, оскільки єдиною

підставою для сплати плати за землю є держаний акт на право користування

земельною ділянкою, або договір оренди земельної ділянки.

Зважаючи на вищевикладене, колегія

суддів вважає, що рішення господарського суду, яке оскаржується, відповідає

обставинам та матеріалам справи і при його винесенні судом не було порушено

норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід

залишити  без задоволення, а рішення без

змін.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст.103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

-         

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ

залишити без задоволення.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області  від 20.09.2006

р. у справі № 12/208-06  залишити без

змін.

Головуючий                                                                                       

Л.О.Лотоцька 

Судді:                                                                                  

Р.М.Бахмат

О.С.Євстигнеєв

З

оригіналом згідно:

Пом.

судді                                  

І.Г.Логвиненко

26.01.07

р.